Справа № 752/25610/20
Провадження №: 1-кп/752/1293/21
17.02.2021 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
під час проведення у приміщенні суду у місті Києві судового засідання у кримінальному провадженні №12020100010004702 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю сторін судового провадження, які з'явилися до суду:
прокурора ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_7
У провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України (справа № 752/25610/20).
На 17.02.2021 було призначено судове засідання для розгляду питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.
У судовому засіданні прокурор у справі підтримав подане ним клопотання від 15.02.2021 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив продовжити наявний строк дії запобіжного заходу на 60 (шістдесят) днів. Мотивуючи це клопотання прокурор вказав на продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та пояснив обставини неможливості застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, посилався на відсутність у ОСОБА_3 міцних соціальних зв'язків, установленого слідством постійного і легального джерела доходу, надійного поручителя, а також вказував на те, що ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у справі ще не допитано усіх свідків, потерпілий, частина свідків проживають за однією адресою (в одному приватному будинку). Також прокурор зазначав про ризики незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого, свідків, експерта, ризики вчинення інших злочинів, переховування від суду.
Захисник та обвинувачений заперечень щодо розгляду 17.02.2021 у судовому засіданні клопотання прокурора не висловили, підтвердили свою готовність до його вирішення.
По суті заявленого клопотання захисник заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу та усно клопотав перед судом про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого, стверджуючи про відсутність ризиків за п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказував прокурор. Захисник заперечував посилання прокурора на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків та джерела доходу, адже він все життя працював, йому нараховується пенсія, він має постійне місце проживання, де частково володіє нерухомим майном, свідки, які могли надати відомості про подію злочину в судовому засіданні вже допитані, не зацікавлений створювати для себе інших ускладнень та проблем, тобто ОСОБА_3 не вчинятиме нових правопорушень і злочинів, частково визнав цивільний позов.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вказав, що все життя працював, має професійні навики і може себе забезпечувати підробітками, несе особисті зобов'язання соціального та побутового характеру перед матір'ю, яка потребує стороннього догляду.
Щодо можливості зміни запобіжного заходу обвинувачений зауважив, що покладається на суд.
Потерпілий підтримав клопотання прокурора, посилався на те, що у справі триває допит свідків.
Захисник потерпілого також підтримав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, посилався на проживання обвинуваченого і потерпілого у безпосередній близькості, вказав, що існують ризики вчинення ОСОБА_3 нових злочинів та ризики впливу на свідків та потерпілого.
Захисник обвинуваченого оголосив репліку щодо осіб свідків, допиту яких ще не здійснено і вказав, що вважає недопитаних свідків такими, що зможуть повідомити відомості, які стосуються характеризуючи ознак обвинуваченого, а не події злочину, а тому підстав вважати, що ОСОБА_3 здійснюватиме на них незаконний вплив, немає.
Оцінивши доводи сторін, заслухавши думку учасників провадження, суд вважає за доцільне задовольнити заявлене прокурором клопотання та відхилити клопотання захисника, заважаючи на наступне.
Так, ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено обов'язок суду повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 був затриманий на стадії досудового розслідування. Станом на час проведення судового засідання відносно нього діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20.02.2021 включно.
Розглядаючи питання продовження строку дії запобіжного заходу та усне клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, суд враховує:
- обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 та ступінь його тяжкості - умисне тяжке тілесне ушкодження, що кваліфікується як тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років;
- поведінку обвинуваченого, який не викликав поліцію та швидку медичну допомогу в момент події кримінального правопорушення, що йому інкримінується, і який був затриманий правоохоронними органами після події;
- особу обвинуваченого, який є особою пенсійного віку, проте відомостей про потребу в особливому режимі проживання через стан здоров'я не надав та не повідомив, не вказав на місця підробітку, з якими можливо було б визначити наявність у нього емоційної пов'язаності та зацікавленості у постійному відвідуванні;
- місце проживання і реєстрації обвинуваченого, що становить одне і те ж саме домоволодіння, де проживає потерпілий та свідки у справі, що пов'язане фізично та не має відокремлених виходів з дворової території, не має фізичного поділу за допомогою об'єктів матеріального світу, достатніх для унеможливлення будь-яких зорових і слухових та інших фізичних контактів між обвинуваченим і потерпілим;
- відсутність достеменних відомостей про зменшення ризиків, на які вказує прокурор;
- позицію Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував на те, що наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільств, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою (п. 219 рішення у справі “Нечипорук і Йонкало проти України”).
Стосовно посилань захисника на те, що в судовому засіданні вже допитані свідки, які надали відомості про події злочину та подальший допит свідків, які нададуть відомості, що стосуються самої особи обвинуваченого, суд зазначає, що на цій стадії судового розгляду, відповідно до установленого порядку дослідження доказів надання оцінки показанням свідків є передчасним, а тому прогнозування щодо характеру наступних показань не можуть мати місця.
Щодо решти заперечень сторони захисту та посилань захисника на можливість застосування цілодобового домашнього арешту за місцем проживання і реєстрації обвинуваченого, суд зазначає, що як було описано раніше місце проживання і реєстрації обвинуваченого є однією і тією самою будівлею. Судом враховується, що обвинувачений і потерплим проживають у різних квартирах з окремими виходами, проте вважає, що суттєвим у цій ситуації є те, що їх квартири пов'язані спільною дворовою територією, яка не розділена. Перебування вказаних осіб на час судового розгляду за адресою їх проживання, на переконання суду, несе негативні ризики для подальшого ефективного судового провадження, дотримання прав та свобод як потерпілого, так і обвинуваченого.
Стосовно можливості обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, суд зазначає, що станом на час проведення судового засідання від сторони захисту не надійшло документального підтвердження наявності достатніх передумов для зміни найсуворішого запобіжного заходу на найбільш м'який вид за ч. 1 ст. 176 КПК України. Матеріали кримінального провадження не містять фактичних даних, які б надали підстави застосувати до ОСОБА_3 особисте зобов'язання, заставу, особисту поруку. Ні обвинувачений, ні його адвокат не вказали на наявність у ОСОБА_3 фінансових можливостей для вжиття відносно обвинуваченого застави, а наявні у справі матеріали також не дають підстав вважати наявними у нього грошових коштів для їх внесення на спеціальний рахунок в порядку ст. 182 КПК України.
Оголошені в судовому засіданні посилання представника потерпілого на те, що обвинувачений попередньо вчиняв адміністративні правопорушення, а також інші висловлювання захисника потерпілого, які можуть мати значення для суду в якості характеризуючих ознак особи, судом відхиляються та до уваги не приймаються.
На переконання суду описані прокурором ризики, а саме: можливість переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, можливість вчинення інших кримінальних правопорушень, можливість впливу на потерплого і свідків, можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є дійсним та триваючим і такими, що не зникли, а тому продовження строку тримання під вартою у цьому разі не виходитиме за межі розумного строку та не суперечитиме ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки кореспондується з характером суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Також суд вважає, що продовження запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується. Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи, зможе запобігти встановленим ризикам на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Отже, суд вважає за належне наразі продовжити раніше обраний запобіжний захід та залишити його без змін, оскільки суду не було доведено обставин зменшення ризиків, та того, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, які випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та забезпечать його належну поведінку.
З описаного вище мотивування відхилення клопотання сторони захисту суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_3 існуючої міри запобіжного заходу на строк шістдесят днів без визначення альтернативного виду запобіжного заходу.
Керуючись ст. 177, 331, 372, 395 КПКУкраїни, суд -
1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 від 15.02.2021 задовольнити.
2. Продовжити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, а саме: до 17.04.2021 року включно.
3. Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з 17.02.2021.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, потерпілому (цивільному позивачу), захиснику потерпілого та направити до Державної установи “Київський слідчий ізолятор”.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1