17.02.2021 Справа № 940/163/21
Провадження по справі № 2/940/212/21
Ухвала
Іменем України
17 лютого 2021 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
ОСОБА_1 пред'явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», в якому просить визнати виконавчий напис вчинений 09.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., та зареєстрований в реєстрі за №9740, про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» коштів в сумі 45219 грн. 96 коп., згідно кредитного договору №003-28190-011213 від 01.12.2013, таким, що не підлягає до виконання.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 17.02.2021 року відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити стягнення, що проводиться Тетіївським районним відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в рамках виконавчого провадження №64388189 про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» боргу в розмірі 45219 грн. 96 коп., відкритого на підставі виконавчого напису від 09.01.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., та зареєстрованому в реєстрі за №9740.
В обґрунтування заяви зазначає, що оскільки, згідно вказаного виконавчого напису відкрито виконавче провадження та проводяться виконавчі дії, що може призвести до незаконного завершення стягнення на його майно та відповідно в разі задоволення позову зробить неможливим фактичне виконання рішення суду, так як кошти будуть стягнені, є необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення згідно виконавчого документа.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частина 3 статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 статті 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення, законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер (постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 755/1357/18).
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на те, що проводяться виконавчі дії, що може призвести до незаконного завершення стягнення на його майно та відповідно в разі задоволення позову зробить неможливим фактичне виконання рішення суду, так як кошти будуть стягнені, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження його доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування обставин про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення та не вбачається за необхідність зупинення стягнення, що здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є блокуванням виконання виконавчого провадження № 64388189.
Разом з тим, заява про забезпечення позову містить суттєві недоліки та розбіжності у тексті, а саме на початку заяви позивачем вказано « ОСОБА_1 », а заява підписана фактично « ОСОБА_1 ». Крім того, у тексті заяви та у прохальній частині заяви про забезпечення позову позивач просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 09.01.2020 року, при тому, що до заяви додано копію виконавчого напису, вчиненого 29 січня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування до заяви про забезпечення позову положень ч. 10 ст. 151 ЦПК України, відтак є можливим розгляд заяви по суті.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що вищезазначена заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд -
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Гуревічов Олег Миколайович, Тетіївський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: С. В. Мандзюк