Справа № 365/629/17
Номер провадження: 1-кп/365/11/21
іменем України
17.02.2021 смт.Згурівка Київської області
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретар
судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду кримінальне провадження № 42016111100000326 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Кричильськ Сарненського району Рівненської області, українця, громадянина України, останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, із повною загальною середньою освітою, працездатного, непрацюючого, одруженого,
засудженого вироком Згурівського районного суду Київської області від 24.12.2015 за ч. 1 ст. 125 КК України до 150 годин громадських робіт,
за ч. 2 ст. 389 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_3 був засуджений вироком Згурівського районного суду Київської області від 24.12.2015 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт. 28.01.2016 засудженого поставлено на облік у Згурівському РВ КВІ УДПтС України в м. Києві та Київській області.
2 лютого 2016 року ОСОБА_3 було роз'яснено порядок та умови відбування призначеного судом покарання, наслідки їх порушення та попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України та вручено направлення за № 25-109 для відбування призначеного покарання до Вознесенської (до перейменування - Жовтневої) сільської ради Згурівського району Київської області, відповідно до якого ОСОБА_3 повинен був приступити до відбування покарання з 3 лютого 2016 року.
Проте ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання не з'явився у встановлений час 03.02.2016 з направленням до Вознесенської сільської ради Згурівського району Київської області та до відбування покарання не приступив.
2 серпня 2016 року засудженому ОСОБА_3 повторно було роз'яснено порядок та умови відбування призначеного судом покарання, наслідки їх порушення, попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України та вручено направлення за № 25-653 для відбування призначеного покарання до Вознесенської сільської ради Згурівського району Київської області, відповідно до якого ОСОБА_3 повинен був приступити до відбування покарання з 3 серпня 2016 року.
Проте ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання не з'явився 03.08.2016 з направленням до Вознесенської сільської ради Згурівського району Київської області та до відбування покарання не приступив без поважних на те причин та про причини неявки Вознесенську сільську раду Згурівського району Київської області не повідомив, чим порушив встановлений порядок та умови відбування призначеного покарання.
3 березня 2016 року, 16.03.2016 та 02.08.2016 ОСОБА_3 було винесено письмові попередження за ухилення від відбування призначеного покарання.
8 лютого 2016 року, 03.03.2016, 31.08.2016 та 30.09.2016 Вознесенська сільська рада Згурівського району Київської області повідомляла Згурівському РВ КВІ УДПтС України в м. Києві та Київській області про неявку ОСОБА_3 для відбування громадських робіт.
Таким чином ОСОБА_3 ухилився від відбування покарання у вигляді громадських робіт, призначених вироком суду, без поважних причин.
Кримінальний проступок вчинено з прямим умислом на ухилення від відбування громадських робіт.
Відповідальність за кримінальний проступок, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, передбачена ч. 2 ст. 389 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, визнав повністю та показав, що він був засуджений до покарання у виді 150 годин громадських робіт, з порядком та умовами відбування цього покарання був ознайомлений двічі під розписку, проте не відпрацював призначене судом покарання у виді громадських робіт у зв'язку з тим, що виїхав у місто Київ на заробітки та боявся втратити роботу. Має четверо дітей, які відібрані у нього. Допомоги на їхнє утримання не надає, із бувшою сім'єю не проживає. Має нову сім'ю. Обидва направлення КВІ він загубив, оскільки на той час зловживав спиртними напоями. Відтак вважав, що йому повинні в черговий раз видати нове направлення. Трудові відносини офіційно не оформляв. Зазначив, що щиро кається у вчиненому, жалкує з цього приводу, просить суворо його не карати та врахувати, що він став на шлях виправлення. До суду не з'являвся, оскільки не отримував судових повісток. Знав про те, що перебуває у розшуку. Натепер він не має постійного місця проживання, наймає житло подобово. Має намір офіційно працевлаштуватися та оформити житло, розлучитися із дружиною та створити нову сім'ю.
Згідно з ч. 5 ст. 9 КК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 17 КПК України та висновків ЄСПЛ, зокрема у справі «Коробов проти України» винуватість має бути доведена поза розумним сумнівом.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин наступні:
?показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили обставину про те, що 02.02.2016 та 02.08.2016 старший інспектор Згурівського РВ КВІ УДПтС України в м. Києві та Київській області ОСОБА_7 роз'яснила ОСОБА_3 порядок та умови відбування призначеного судом покарання, наслідки їх порушення, попередила про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України та вручила направлення за № 25-109 від 02.02.2016 та № 25-653 від 02.08.2016 для відбування призначеного покарання до Жовтневої сільської ради Згурівського району Київської області, відповідно до яких ОСОБА_3 повинен був приступити до відбування покарання з 3 лютого 2016 року та 3 серпня 2016 року. Проте ОСОБА_3 умисно, з метою ухилення від відбування покарання, не з'явився з направленням до сільської ради;
?показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відповідно голови та секретаря Вознесенської сільської ради Згурівського району Київської області, та підтвердили обставину про те, що ОСОБА_3 не з'явився до сільської ради із направленням КВІ та не відпрацював призначені судом громадські роботи, про що було проінформовано КВІ. ОСОБА_8 також зазначила, що ОСОБА_3 при зустрічі з нею сказав, що не буде відпрацьовувати на громадських роботах. За період проживання обвинуваченого на території сільської ради до 07.11.2016 характеризує його негативно як такого, який зловживає спирними напоями, є схильним до вчинення кримінальних правопорушень та порушення громадського порядку, вчиняв насильство над дружиною та дітьми, які були вилучені із сім'ї;
?показання свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила обставину про те, що ОСОБА_3 говорив їй, що не буде відпрацьовувати громадські роботи, оскільки йому це не потрібно. До КВІ не їздив, вживав алкогольні напої, бив її та знущався над дітьми;
?вирок Згурівського районного суду Київської області від 24.12.2015, яким було затверджено угоду про примирення між потерпілим ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_3 та останньому було призначене покарання у виді громадських робіт строком на 150 годин (т.1 а.с.77);
?підписки ОСОБА_3 від 02.02.2016 та від 02.08.2016, відповідно до яких останній був ознайомлений із порядком та умовами відбування призначеного покарання у виді 150 годин громадських робіт (т. 1 а.с.39, 64);
?постанова про встановлення ОСОБА_3 днів явки на реєстрацію до Згурівського РВ КВІ, а саме, 1 та 3 вівторок кожного місяця (т. 1 а.с.40);
?листок реєстрації, з якого вбачається, що засуджений ОСОБА_3 16.02.2016, 01.03.2016, 15.03.2016, 04.05.2016, 17.05.2016, 07.06.2016, 21.06.2016, 05.07.2016, 19.07.2016, 16.08.2016, 06.09.2016 та 20.09.2016 не з'явився на реєстрацію (т. 1 а.с.75);
?направлення від 02.02.2016 № 25-109 та від 02.08.2016 № 25-653, якими ОСОБА_3 направлено до Жовтневої сільської ради Згурівського району Київської області для відбування призначеного вироком Згурівського районного суду Київської області від 24.12.2015 покарання у виді 150 годин громадських робіт (т.1 а.с.43, 63);
?інформації Жовтневої сільської ради Згурівського району Київської області від 08.02.2016 № 1, 03.03.2016 № 38, та від 31.08.2016 № 323 та від 30.09.2016 № 435 про те, що ОСОБА_3 з виданим йому направленням для відбування покарання не з'явився (т.1 а.с.44, 49, 65, 73);
?попередження ОСОБА_3 від 03.03.2016, 16.03.2016 та 02.08.2016 у зв'язку із порушенням ним порядку та умов відбування покарання (т.1 а.с.46, 52, 61);
?довідкою від 30.09.2016 № 25/824 про невідбуття ОСОБА_3 призначеного покарання (т.1 а.с.76).
Зазначені докази узгоджуються між собою, ретельно перевірені та проаналізовані судом в сукупності, відтак суд визнає їх допустимими доказами.
16 лютого 2021 року о 19 годині 20 хвилин ОСОБА_3 було затримано на підставі ухвали Згурівського районного суду Київської області від 16.02.2021 для участі в розгляді клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 17.02.2021 о 17 годині 06 хвилин ОСОБА_3 було звільнено.
Ухвалою суду від 17.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та щодо ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді зобов'язання прибувати за кожною вимогою до Згурівського районного суду Київської області.
Зберігаючи об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Змагальність сторін у цьому кримінальному провадженні забезпечується стороною обвинувачення та захисту. Державне обвинувачення у суді підтримує прокурор, а захист обвинуваченого здійснює захисник на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області.
З урахуванням забезпечення сторонам свободи в поданні своїх доказів і доведенні їх переконливості, дотримання принципів змагальності сторін, вбачається, що можливість здобуття інших доказів вичерпано.
За своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження у межах висунутого обвинувачення, керуючись законом, суд дійшов висновку, що в ході судового розгляду поза розумним сумнівом доведено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, а саме, у тому, що він як особа, яка засуджена до покарання у виді громадських робіт, своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Відповідно до ст. 66 КК України обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, ті, що він активно спряв розкриттю кримінального проступку.
Суд не визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, щире каяття, оскільки останній не переконав суд у тому, що жалкує з приводу вчиненого, враховуючи його процесуальну поведінку. Сама по собі заява обвинуваченого, що він кається у вчиненому, не є підставою для пом'якшення покарання, оскільки його поведінка свідчить про протилежне.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, рецидив кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд враховує вимоги статей 50 та 65 КК України та керується постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких суд має урахувати ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд виходить із класифікації кримінальних правопорушень відповідно до ст. 12, ст. 5 КК України, яке є кримінальним проступком, також із його особливостей й обставин вчинення, визнаних судом доведеними (закінчений кримінальний проступок, вчинений одноособово), які не оспорюються учасниками судового провадження.
Також суд враховує наявність встановлених пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
Під час судового розгляду обвинувачений визнав свою вину у вчиненому повністю, не змінював такої своєї позиції, надав показання суду щодо обставин вчинення кримінального проступку, що сприяло встановленню усіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Проте понад два роки обвинувачений ухилявся від явки до суду та був оголошений у розшук.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд з'ясував, що обвинувачений, раніше був неодноразово судимий, протягом року двічі притягувався до адміністративної відповідальності має задовільний стан здоров'я, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є працездатним, у трудових відносинах не перебуває, не має постійного джерела доходу, по останньому місцю проживання та реєстрації характеризується негативно як такий, що зловживав спиртними напоями, на нього неодноразово надходили скарги від жителів села та він був позбавлений батьківських прав щодо дітей.
З урахуванням зазначеного вище, беручи до уваги те, що обвинувачений має схильність до вчинення кримінальних правопорушень, його хибний соціальний напрямок поведінки, що свідчить про відсутність позитивних змін в його особистості й готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, та принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про призначення для обвинуваченого необхідного і достатнього, а також і справедливого, для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень покарання у виді обмеження волі.
При цьому суд враховує роз'яснення, викладені у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками).
Саме таке покарання, на переконання суду, буде відповідати принципу індивідуалізації покарання, буде співмірним тяжкості вчиненого кримінального проступку, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії», «Фрізен проти Росії»).
На підставі ст. 71 КК України необхідно до призначеного обвинуваченому покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Згурівського районного суду Київської області від 24.12.2015 у виді громадських робіт, застосувавши ч. 1 ст. 72 КК України, на підставі якої перевести менш суворий вид покарання - громадські роботи в більш суворий вид - обмеження волі, виходячи із такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт (150 годин громадських робіт відповідають 18,75 дням обмеження волі), і остаточно призначити покарання у виді обмеження волі.
На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України у строк покарання обвинуваченому зарахувати строк його затримання з 16 лютого 2021 року 19 години 20 хвилин до 17 лютого 2021 року 17 години 06 хвилин, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню затримання відповідає два дні обмеження волі.
Запобіжний захід, застосований щодо обвинуваченого у вигляді зобов'язання прибувати за кожною вимогою до Згурівського районного суду Київської області, залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому за цим вироком рахувати моменту приведення вироку до виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 71 КК України призначити покарання ОСОБА_3 за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Згурівського районного суду Київської області від 24 грудня 2015 року, застосувавши ч. 1 ст. 72 КК України, на підставі якої перевести менш суворий вид покарання - громадські роботи в більш суворий - обмеження волі, виходячи із такого їх співвідношення: одному дню обмеження волі відповідає вісім годин громадських робіт, і остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки 18 днів.
На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_3 зарахувати строк його затримання з 16 лютого 2021 року 19 години 20 хвилин до 17 лютого 2021 року 17 години 06 хвилин, виходячи з такого їх співвідношення: одному дню затримання відповідає два дні обмеження волі.
Запобіжний захід, застосований щодо ОСОБА_3 у вигляді зобов'язання прибувати за кожною вимогою до Згурівського районного суду Київської області залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1