Справа № 362/580/21
Провадження № 1-кс/362/100/21
30 січня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
30.01.2021 р. до Васильківського міськрайонного суду Київської області звернувся слідчий СВ Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області капітан поліції ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення:
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посягаючи на встановлений законом поряток обігу наркотичних засобів та охорону здоров'я населення, всупереч положенням ст. ст. 12,15,19,20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», 28 січня 2021 року, перебуваючи на відрізку автодороги с. Тростинка - с. Саливонки, Васильківського району, Київської області, в лісопосадці, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах (час, місце та спосіб), незаконно придбав чорну спортивну сумку з вмістом двох полімерних пакетів чорного кольору з речовиною фіолетового кольору та двох полімерних пактів чорного кольору з речовиною світло-блакитного кольору та поклав на зберігання, з метою збуту до свого власного автомобіля марки «Nissan Almera» чорного кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 .
В подальшому, 28.01.2021 р. у ході проведення невідкладного обшуку, автомобіля марки «Nissan Almera» чорного кольору, з д.н.з. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 , належить гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився на відрізку автодороги с. Тростинка, с. Саливонки, Васильківського району, Київської області, виявлено та вилучено два полімерні пакети чорного кольору з речовини фіолетового кольору та два полімерні пакети чорного кольору з речовиною світло блакитного кольору.
Згідно висновку експерта СЕ-19/111-21/4286-МРВ від 29.01.2021 року:
Надані на дослідження кристалоподібна речовина блакитного кольору, що знаходиться у двох пакетах, кристалоподібна речовина фіолетового кольору, що знаходиться у двох пакетах, містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено- PVP (1 -феніл -2-піролідин-1-іл-пентан-1-он).
Загальна маса PVP (1-феніл -2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) у речовинах складає 4205,3 г.
Відповідно до таблиці розмірів «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 р., психотропна речовина «PVP» в кількості від понад 1,5 є особливо великими розмірами.
Відповідно до таблиці розмірів «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року, психотропна речовина «Діметоксин-PVP» в кількості від понад 1,5 є особливо великими розмірами.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме, - незаконне придбання, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах.
28.01.2021 р. о 12 год. 52 хв. за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
29.01.2021 р. відповідно до ст.ст. 42, 276, 277, 278, КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, а саме, у незаконному придбанні, зберіганні та перевезені психотропних речовин у особливо великих розмірах з метою збуту.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення:
ч. 3 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчинені кримінальних правопорушень: підозра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтовується протоколом обшуку автомобіля від 28.01.2021 р., протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_12 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Всі інші питання, фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому на думку слідства й покликаний запобіжний захід, про обрання якого подано клопотання.
Посилання на один або кілька ризиків:
Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , може переховуватися від органів досудового розслідування і, або суду, тобто є ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тобто є ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, тобто є ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_7 , може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, тобто є ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_7 за вчинення якого повідомлено про підозру, носить характер особливо тяжкого злочину, а також той факт, що ОСОБА_7 офіційно не працює, не має офіційних джерел отримання прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, а також той факт, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії та те, що свідки вчинення зазначеного кримінального правопорушення встановлюються та аналізуючи дані кримінального провадження існує вірогідність незаконного подальшого впливу на свідків у кримінальному провадженні, переховування цієї особи від правосуддя шляхом зміни свого місця проживання, а також знищення, сховання або спотворнення будь-яких з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що дає підстави слідству вважати про наявність вищевикладених ризиків.
Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м'яких запобіжних заходів:
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення, а саме незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, а також враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню унеможливлює застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Застосування застави, домашнього арешту та особистої поруки щодо ОСОБА_7 є неможливим, оскільки перебуваючи на волі, останній може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом зміни свого місця проживання, з метою уникнення подальшого відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення, за яке законом передбачено позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Крім цього, з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 178 КПК України враховуються при обранні запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; неодружений, ніде не працевлаштований та ніде не навчається, що свідчить про суспільну небезпечність останнього для оточуючих та про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з викладених в клопотанні підстав.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з викладених в клопотанні підстав.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки повідомлення про підозру вручено не слідчим та не в присутності захисника. Зміни підозри не було. Підозру вручили вдруге. Вручено підозру не слідчим, не в присутності адвоката о 12-00 год. 29.01.2021 р. При врученні підозри о 13-57 год. 29.01.2021 р., оскільки підозрюваний о 13-00 год. 29.01.2021 р. відмовився від адвоката ОСОБА_13 . Друга підозра вручена не в законний спосіб. Повідомлення про підозру було вручено після спливу 24-х годин. Підозра не обґрунтована. Ризики відсутні, не доведені, переховуватись його підзахисний ОСОБА_7 не буде, раніше не судимий. У підозрюваного є цивільна дружина, він ремонтує техніку, працює в службі таксі, оскільки має автомобіль. Підозрюваний ОСОБА_7 має на утриманні бабусю, хворого батька, його готові взяти на поруки.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки підозра була вручена на слідчим, а працівником конвою. Слідчим було порушено порядок вручення підозри, вимоги ст. 278 КПК України передбачають випадки невручення підозри, проте підозрюваний був, що підтверджується ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_14 , який визнав незаконним підтвердження вручення підозри о 12-00 29.01.2021 р. Підозра була вручена одна і та ж підозра двічі. Вважає, що підозра не обґрунтована. Свідки є зацікавленими, оскільки працюють в поліції. Обшук проведений без адвоката, невідкладно. Ризики, також відсутні, паспорт гр-на ОСОБА_7 перебуває у слідства. Підозрюваний не є особою, щодо якої можливо розглядати клопотання про обрання запобіжного заходу. Якщо буде розглянуте дане клопотання, просить застосувати міру запобіжного заходу, не пов'язану з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти клопотання про обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він не буде перешкоджати слідству, має на утриманні батька після інсульту, та стару бабусю. Він та матір забезпечують родину. Просив обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту з браслетом.
Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного, захисників підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12021110140000106 від 28.01.2021 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.01.2021 р., 28.01.2021 р. о 12 год. 52 хв., а саме, за адресою відрізку автодороги с. Тростинка - с. Саливонки, Васильківського р-ну, Київської обл., затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1
29.01.2021 р. о 12 год. 00 хв. ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру.
Як вбачається з матеріалів клопотання підозра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.01.2021 р., протоколом допиту підозрюваного від 28.01.2021 р., висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/111-21/4286-МРВ від 29.01.2021 р. та матеріалами кримінального провадження в сукупності.
За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;
4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;
5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя, суд має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).
У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров'я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з'ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров'я членів його сім'ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;
5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов'язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об'єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;
7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);
8) наявність судимостей у підозрюваного;
9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, - позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна; його вік та стан здоров'я, те що він має постійне місце проживання, раніше не судимого, а тому приходить до обґрунтованого висновку про доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.
Прокурором та слідчим, окрім того, підтверджено можливість ОСОБА_7 незаконно впливати на свідків, оскільки вони вже допитані досудовим слідством, що підтверджується протоколами допиту свідків, а тому, є підстави вважати, що відносно ОСОБА_7 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та доведеність прокурором, щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне задоволити клопотання в застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, із застосуванням п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, з взначенням розміру застави, а саме: у виді 280 розмірів прожиткового мінімуму для працезнатних осіб, що становить 635600 (шістсот тридцять п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп.
Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, статтями 176, 177, 178, п. 3 ч. 5 ст. 182, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Васильківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою строком на шістдесят днів, а саме до «30.03.2021 р. включно, взявши його під варту в залі суду.
Визначити розмір застави, із врахуванням п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, у виді 280 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 635600 (шістсот тридцять п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Згідно із ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області. Код отримувача (код за ЄДРПОУ)26268119. Банк отримувача ДКСУ, м. Київ. Код банку отримувача (МФО) 820172. Рахунок отримувача UA768201720355259001000018661 Відповідно до ч. 3, 8 ст. 182, ч. 5 ст. 194 КПК України підозрюваному роз'яснити його обов'язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.
Строк дії ухвали - шістдесят днів з моменту взяття під варту.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 02.02.2021 р. о 17 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1