Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/734/20
1-кп/287/140/21
17 лютого 2021 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020060260000014 від 09.01.2020 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, -
У провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020060260000014 від 09.01.2020 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України з угодою про визнання винуватості від 29.04.2020 року, укладеною між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_6 .
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просить затвердити угоду про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, кожен окремо, також просять затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст.468-475 цього Кодексу.
Згідно п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Відповідно до ч.2 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
У статті 472 КПК України передбачено вимоги до угоди про визнання винуватості, а саме формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Частина 7 ст.474 КПК України передбачає, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.
Вказаною частиною статті визначений вичерпний перелік підстав, за яких суд відмовляє в затвердженні угоди, в тому числі, якщо умови угоди суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України таабо закону, а також якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний врахувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер та тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпечення швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
При цьому, зазначені вище обставини, які прокурор зобов'язаний врахувати при вирішенні питання щодо можливості укладення угоди, якщо вони дійсно мають місце, відповідно до вимог ст.ст. 470, 472 КПК України, повинні знайти своє конкретизоване відображення безпосередньо у змісті угоди про визнання винуватості, як істотні для відповідного кримінального провадження, обставини.
Крім того відповідно до ч.6 ст.474 КПК України суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з'ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.7 ст.474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
Судом встановлено, що умови наданої угоди про визнання винуватості суперечать вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, а також не відповідають інтересам суспільства.
Так, в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працює та має на своєму утриманні неповнолітню дитину 2008 року народження.
Суд звертає також увагу на обвинувальний акт, в якому зазначено, що обвинувачений ОСОБА_4 не працюючий. Також, даний факт не заперечується самим обвинуваченим у судовому засіданні.
При цьому, слід зазначити, що у судовому засіданні прокурор зазначив, а обвинувачений підтвердив, що витрати на експертизу обвинуваченим не відшкодовані.
Однак, в угоді про визнання винуватості сторони погодилися на призначення покарання за ч.1 ст.309 КК України, у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
З огляду на зазначене, суд вбачає очевидну неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань, що відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК України є підставою для відмови у затвердженні угоди.
Також, в угоді про визнання винуватості обов'язково має бути обґрунтування забезпечення співвідношення суспільного інтересу та приватного інтересу підозрюваного, обвинуваченого. У цьому випадку інтерес держави (суспільства) щодо призначення належного покарання винному може підпорядковуватися зацікавленості у підвищенні ефективності досудового розслідування. Тобто, в обмін на узгоджену міру покарання підозрюваний (обвинувачений) мав би сприяти державі у викритті інших злочинів, повідомляти схему злочинної діяльності тощо.
Однак дана угода фактично укладена лише з однією умовою, а саме: обов'язок підозрюваного беззастережно визнати свою провину. При цьому жодний суспільний інтерес, який би мав бути забезпечений при цьому, умовами угоди навіть не обговорювався.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», слід враховувати, що відповідно до ст. 472 КПК в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається про беззастережне визнання підозрюваним/обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення та узгоджене покарання, яке повинно відповідати вимогам чинного законодавства.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що подана до суду угода про визнання винуватості не підлягає затвердженню, з підстав суперечності її умов вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства та інтересам суспільства.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільний і кримінальних справ № 13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні (під час підготовчого судового провадження або під час судового розгляду) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, врахувавши доводи сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, має відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК, та: повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК; або продовжити судовий розгляд у загальному порядку, якщо угоду було укладено під час його здійснення; або призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, якщо до суду надійшов обвинувальний акт, а угоду було укладено під час підготовчого провадження, а також у випадку подання прокурором відповідного клопотання, пов'язаного з відсутністю необхідності продовження досудового розслідування внаслідок його фактичного закінчення.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в затвердженні угоди про визнання винуватості від 29.04.2020 року щодо ОСОБА_4 , оскільки умови угоди суперечать вимогам КПК України та не відповідають інтересам суспільства.
При цьому необхідно роз'яснити, що згідно з ч.8 ст.474 КПК України повторне звернення з угодою у цьому кримінальному провадженні не допускається.
Крім того, 01 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", згідно з положеннями якого, зокрема змінено класифікацію кримінальних правопорушень та введено поняття кримінального проступку.
При цьому пп. 5 п. 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону передбачено, що обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Так, у ч. 2 ст. 12 КК України зазначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КК України незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
Таким чином, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 кримінальне правопорушення на цей час визначене як кримінальний проступок, оскільки передбачає основне покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та не передбачає покарання, пов'язаного з позбавленням волі. При цьому даний обвинувальний акт не призначений до судового розгляду та перебуває на стадії підготовчого провадження.
За таких обставин, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про повернення обвинувального акта прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-372, 468-474 КПК України, суд, -
У затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 29 квітня 2020 року між прокурором Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - відмовити.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12020060260000014 від 09.01.2020 року стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.309 КК України - повернути прокурору Коростенської місцевої прокуратури для внесення з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Копію ухвали надіслати сторонам кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1