344/16207/20
3/465/391/21
Іменем України
16.02.2021 р. суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи: військова частина НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
ОСОБА_1 17.11.2020 року о 06 год. 00 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Галицькій, 24 керував транспортним засобом Mitsubishi Galant, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, порушення координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.12.2020 року вказані адміністративні матеріали передані для розгляду до Франківського районного суду м. Львова за письмовим клопотанням ОСОБА_1 , який підтвердив, що проживає у АДРЕСА_1 і має проблеми з доїздом в м. Івано-Франківськ.
В судові засідання, призначені на 12.01.2021 року, 21.01.2021 року, 03.02.2021 року та 16.02.2021 року, ОСОБА_1 не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся про час та місце таких шляхом надсилання повісток на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення і підтверджену особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, в клопотанні від 07.12.2020 р. про передачу справи за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Судові повістки повернуті суду із відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Окрім того, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, викликалася в судові засідання шляхом розміщення на сайті судової влади (https://fk.lv.court.gov.ua/sud1326/) повісток про виклик в судові засідання на зазначені дати. Більше того, повістки скеровувалися також за місцем роботи ОСОБА_1 , а саме на адресу військової частини НОМЕР_1 (Івано-Франківська обл., с. Крихівці). Про обізнаність ОСОБА_1 щодо судових засідань свідчать подані ним на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Так, 12.01.2021 року ОСОБА_1 подав електронною поштою клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 12.01.2021 року, у зв'язку із бажанням реалізувати своє право на правову допомогу, а також запланованим перебуванням у відпустці. Суд задовольнив таке клопотання та відклав розгляд справи на 21.01.2021 року, однак, в судове засідання, призначене на цю дату, особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, також не з'явилася.
29.01.2021 року ОСОБА_1 через електронну пошту подав без належного обгрунтування клопотання про виклик свідків, які були присутні при складанні адміністративних матеріалів, в судове засідання, призначене на 03.02.2021 року, та в таке не з'явився.
15.02.2021 року в електронній формі подано клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 16.02.2021 року, у зв'язку із зайнятістю ОСОБА_1 на військовій службі.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до Глави 21 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, дійсно, як зазначив в клопотанні ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, останнім залишено поза увагою положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, якими визначено вичерпний перелік категорій справ, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зазначений виключний перелік не входить.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, його поведінку суд вважає свідомим затягуванням розгляду справи з метою закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, та уникнення адміністративної відповідальності.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, доведена: протоколом серії ДПР18 № 101714 від 17.11.2020 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 17.11.2020 року, згідно якого поліцейським констатовано наявність ознак сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці; письмовими поясненнями від 17.11.2020 р. свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які засвідчили факт відмови ОСОБА_1 проїхати в медичний заклад для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також підтвердили наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння; відеозаписом з нагрудних камер працівників УПП, - які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 17.11.2020 року о 06 год. 00 хв. дійсно відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого часиною 1 ст. 130 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Таким чином, суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди і посягає на громадську безпеку, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 ЗУ «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 коп. в дохід держави із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.