Справа № 742/2570/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/215/21
Категорія - ч.2 ст. 389 КК України. Доповідач ОСОБА_2
17 лютого 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції з Прилуцьким міськрайонним судом кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020275210000123 від 02 вересня 2020 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 грудня 2020 року,
щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, громадянина України, не працюючого, не одруженого, який 15 червня 2020 року був засуджений Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 180 годин громадських робіт,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
Цим вироком ОСОБА_6 засуджений за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, якщо виконає покладені на нього обов'язки, визначені ст. 76 КК України: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Питання про долю речових доказів і документів вирішене відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_6 , будучи засудженим 15 червня 2020 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт, ухилявся від відбуття покарання.
16 липня 2020 року вирок суду набрав законної сили і 20 липня 2020 року ОСОБА_6 був поставлений на облік у Прилуцькому міськрайонному відділі Філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області Міністерства юстиції України.
27 липня 2020 року засуджений ОСОБА_6 був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, а також з наслідками за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт. Цього ж дня ОСОБА_6 було видане під розпис направлення до КП «Послуга», розташованого за адресою: м. Прилуки, вул. Білецького-Носенка, 7, для відбування покарання у виді громадських робіт, до виконання яких він повинен був приступити з 29 липня 2020 року.
Проте, ОСОБА_6 , будучи ознайомленим з направленням, 03 серпня 2020 року не вийшов для відбування покарання у виді громадських робіт. У зв'язку з цим, 05 серпня 2020 року за порушення порядку та умов відбуття покарання у виді громадських робіт засудженому ОСОБА_6 оголошене застереження і письмово попереджено про притягнення до кримінальної відповідальності.
У подальшому ОСОБА_6 18, 19, 20, 21, 25 серпня 2020 року не з'явився на громадські роботи та не відбував їх без поважних причин, незважаючи на ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання, попередження про наслідки у разі ухилення від відбування покарання.
26 серпня 2020 року за порушення правил та умов відбування покарання у виді громадських робіт ОСОБА_6 було застосоване застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності та повторно роз'яснений порядок та умови відбування покарання.
Проте, ОСОБА_6 з 27 по 31 серпня 2020 року не з'явився на громадські роботи та не відбував їх без поважних причин.
Станом на 10 вересня 2020 року ОСОБА_6 не відбув 136 годин громадських робіт із 180 годин, призначених за вироком суду.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 389 КК України призначити покарання у виді 2 місяців арешту. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, приєднати невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду від 15 червня 2020 року та остаточно за сукупністю вироків визначити покарання у виді арешту строком на 2 місяці 5 днів.
Аргументує тим, що при призначенні покарання суд не врахував, що за попереднім вироком 15 червня 2020 року ОСОБА_6 не відбув частину призначеного покарання, а тому безпідставно не застосував положення ст. 71 КК України та не призначив остаточне покарання за сукупністю вироків.
Крім того, суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, оскільки він ухилився від відбуття покарання за попереднім вироком, негативно характеризується, у справі не встановлені обставини, які б об'єктивно вказували на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, який не погодився з доводами сторони обвинувачення та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в ухиленні від відбування покарання у виді громадських робіт, відповідають фактичним обставинам справи, зібраним органом досудового слідства доказам, в апеляційній скарзі не оспорюється. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Суд призначає покарання, згідно вимог ст. 65 КК України, у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Частина 1 ст. 71 КК України застосовується, якщо засуджений після постановлення вироку але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд зобов'язаний до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин а також від не відбутої частина покарання за попереднім вироком, про що зазначено у ч. 4 ст. 71 КК України.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 15 червня 2020 року був засуджений Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт, з яких відбув лише 44 години при КП «Послуга», не відпрацював 136 годин громадських робіт.
Призначаючи покарання тільки за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, суд першої інстанції, не виконав вимог Загальної частини КК України, а саме ст. 71 КК України, а також засад, перелічених у ст. 65 КК України.
Засудженій особі, яка ухиляється від відбуття покарання у виді громадських робіт, не призначається покарання, застосовуються положення ст.ст. 75, 76 КК України. Фактично, не виконується покарання не відбуте за попереднім вироком, що прямо суперечить вимогам закону.
З урахуванням обставин справи, характеру кримінального правопорушення, яке вчинене під час не відбутої частини покарання за попереднім вироком, особи винного, який негативно характеризується за місцем проживання, як особа, що порушує громадський порядок, схильна до вживання алкогольних напоїв, не займається суспільно-корисною працею, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», а також визнання провини, каяття, рецидив злочину, колегія суддів вважає ОСОБА_6 призначити покарання у виді та розмірі, запропонованому прокурором, що відповідатиме вимогам кримінального закону, суспільній небезпеці вчиненого та особі обвинуваченого.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-407, 420, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 у частині призначення покарання скасувати.
ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 389 КК України призначити покарання у виді 2 (двох) місяців арешту.
На підставі ст.71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 15 червня 2020 року та з урахуванням вимог ст. 72 КК України, остаточно за сукупністю вироків призначити ОСОБА_6 покарання у виді 2 (двох) місяців 5 (п'яти) днів арешту.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з дня його фактичного затримання.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_9 ОСОБА_10