Справа № 742/2834/20 Головуючий у 1 інстанції Бездідько В. М.
Провадження № 33/4823/77/21
Категорія - ч.4 ст. 122 КУпАП.
17 лютого 2021 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
Розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2020 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 680гривень та із стягненням судового збору на користь держави в сумі 420 грн. 40 коп.
Як установив суд, 03 жовтня 2020 року о 16 годині 20 хвилин, на автодорозі Київ - Суми - Юнакіївка 124 км, на ділянці дороги, де проводилися ремонтні роботи, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Мастер, державний номерний знак НОМЕР_1 , на порушення вимог п. 1.37, 8.4 «а» Правил дорожнього руху, не зупинився на жест регулювальника та продовжив рух, чим створив аварійну обстановку для регулювальника, змусивши останнього різко відступити в сторону.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент апеляційного розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не повно та не об'єктивно з'ясував обставини справи, розглянув справу за його відсутності, не зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення особи про дату,час та місце розгляду справи 29 грудня 2020 року. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, він не подавав.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що він відмовився від отримання судового повідомлення, а судом не встановлено даних, що він свідомо ухилявся та умисно не отримував судові повістки. Відповідно до позиції Верховного Суду, наявність в матеріалах справи відомостей про повернення суду повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчить про відмову сторони від одержання повістки.
Крім того, встановлюючи його вину, суд не зазначив обставини, які були встановлені судом, а обмежився лише переліченням доказів, не розкриваючи їх змісту та доказового значення, свідки не були викликані та безпосередньо допитані судом.
Постанова суду була винесена 29 грудня 2020 року, її копію він не отримав і на час апеляційної скарги, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Вказує на те, що з дня вчинення інкримінованого правопорушення 03жовтня 2020 року, пройшло більше трьох місяців, тому на момент розгляду скарги апеляційним судом закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, а тому він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, а провадження у справі підлягає закриттю з цих підстав.
Дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Положення ч. 2 ст. 268 КУпАП дозволяють судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є данні про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
З матеріалів справи убачається, що після отримання матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, судовий розгляд призначався на 23 жовтня, 17 листопада, 30 листопада та 29 грудня 2020 року, про що ОСОБА_1 направлялися судові повістки, які повернулися не врученими через закінчення терміну зберігання.
Після третього відкладення судового засідання, суд зробив запит про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , на що виконком Балакліївської міської ради Харківської області повідомив, що з 27.03.1998 року і на час надання відповіді, яка датована 18.11.2020, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ( а. с. 12)
Апеляційний суд погоджується з твердженням про те, що судові повідомлення, які були повернуті на адресу суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання» не свідчать про належне сповіщення особи про час та місце судового розгляду.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Знаючи про складання протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 недобросовісно користувався наданими йому процесуальними правами та ігнорував обов'язки.
Справа в суді перебували близько трьох місяців, судом вживалися усі необхідні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про день і час розгляду справи, тоді як останній не проявляв жодного інтересу до проходження справи в суді.
Прийнявши апеляційну скаргу до розгляду, апеляційний суд відновив право доступу до правосуддя і надав ОСОБА_1 можливість спростувати перед судом фактичні данні, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, чого він не зробив.
Як убачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2020 року о 16 годині 20 хвилин на автодорозі Київ - Суми - Юнакіївка, на 124 км, проводилися ремонтні роботи, що було позначено попереджувальним дорожнім знаком. Працівник дорожньої служби ОСОБА_2 виконував обв'язки регулювальника дорожнього руху та подав сигнал про тимчасове обмеження руху, тоді як ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Мастер, державний номерний знак НОМЕР_1 , проігнорував жест регулювальника та продовжив рух, внаслідок чого працівника дорожньої служби ОСОБА_2 закинуло на капот автомобіля на якому той проїхав близько 70 метрів, після чого автомобіль здійснив аварійну зупинку (а.с.4).
Свідок ОСОБА_3 як дорожній працівник, що регулював рух з іншого боку ділянки дороги, де велися ремонтні роботи, бачив як водій автомобіля Рено Мастер, не виконав жест регулювальника та продовжив рух, внаслідок чого здійснив наїзд на працівника ОСОБА_2 , протягнув його по дорозі на капоті, а потім зупинився (а.с. 3).
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Під створенням аварійної обстановки розуміють таке порушення правил дорожнього руху, у результаті якого інші учасники руху були змушені різко змінити напрямок руху або вжити інших заходів щодо власної безпеки або безпеки інших громадян.
Попереджувальні дорожні знаки, до яких віднесений знак дорожні роботи, інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду, що було проігноровано водієм ОСОБА_1 , який поїхав на заборонений жест проїзду регулювальника, якого змусив вжити заходів для власної безпеки, що підтверджується показаннями самого регулювальника та іншого дорожнього працівника,який був очевидцем цих подій.
Доводи апелянта про те, що судом не були допитані свідки, а тому їх пояснення не можуть братись є безпідставними. Сам ОСОБА_1 ніяким чином не висловив своїх заперечень щодо обставин справи, описаних у протоколі про адміністративне правопорушення та у письмових поясненнях свідків, залучених до матеріалів справи. Кодекс України про адміністративні правопорушення не вимагає безпосередності допиту свідків, пояснення яких додані до матеріалів справи і поза розумним сумнівом доводять обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у невиконанні вимог п. 1.37, 8.4 «а» Правил дорожнього руху та створенні аварійної обстановки на дорозі, відповідають фактичним обставинам справи зібраним та перевіреним під час судового засідання доказам, та правильно розцінені як правопорушення, передбачене ч. 4ст. 122 КУпАП.
Підстав для закриття провадження, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП апеляційний суд не вбачає, оскільки на час судового розгляду в суді першої інстанції трьохмісячний строк накладення адміністративного стягнення не минув.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Поновити строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець