іменем України
17 лютого 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 739/683/20
Головуючий у першій інстанції - Кочура О.О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/75/21
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого судді - Губар В.С.,
суддів - Онищенко О.І., Харечко Л.К.
Позивач - ОСОБА_1
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит»
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віра Леонідівна
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи - приватний виконавець Дорошкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів
дата складання повного тексту судового рішення - не зазначено
У червні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костюченко В.К. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 9331 від 17.04.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В. у вигляді окремого документу, згідно з яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» стягнуто 8999,56 грн.
Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року цивільна справа № 739/683/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», треті особи - приватний виконавець Дорошкевич В.Л., приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Колейчик Володимир Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - направлена за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Костюченко В.К. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у позивача наявне право обрати альтернативну підсудність, тобто за місцем його виконання згідно ч. 12 ст. 28 ЦПК України.
Наголошує, що право вибору між судами, яким згідно із правилам загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві, а не суду.
Тому вважає висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду порушенням права позивача на визначення підсудності.
Також посилається, що позов поданий до суду за місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ), оскільки місце проживання боржника є місцем виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню в силу приписів ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
У встановлений судом строк інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подавали.
Згідно приписів ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Датою постановлення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складення повного судового рішення.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Постановляючи 19 листопада 2020 року ухвалу про передачу справи на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, суд першої інстанції, посилаючись на положення ч. 12 ст. 28, ч. 1 ст. 31 ЦПК України, виходив з того, що справа не підсудна Новгород-Сіверському районному суду Чернігівської області, оскільки місцезнаходженням відповідача ТОВ «Алекскредит» є м. Дніпропетровськ.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, виходячи з наступного.
Зідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до належного за підсудністю суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Згідно ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їх місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За приписами п.12 ст.28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
Тлумачення ст. ст. 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна) - це такий вид підсудності, за умовами якої позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох визначених у законі судів. Разом з тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють права позивача звернутись з позовом за правилами загальної підсудності (ст. 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між декількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 ЦПК України ч. 16 ст. 28 ЦПК України).
Апеляційний суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області з позовом , в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 вересня 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., згідно з яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ «Алекскредит» 8999,56 грн.
Судом встановлено, що 23.04.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області за місцем реєстрації свого проживання у АДРЕСА_1 .
Місце проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання.
Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин 1 та 2 цієї статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виходячи зі змісту ст.. 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або місцезнаходженням його майна.
Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19.
Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позов поданий ОСОБА_1 за місцем своєї реєстрації та відноситься до територіальної юрисдикції Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, судом першої інстанції без врахуванням обставин, що мали значення, помилково передано справу на розгляд іншому суду з порушенням правил альтернативної підсудності.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ч.12 ст. 28 ЦПК України, звернувся до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання, а не за місцем знаходження відповідача.
Виходячи зі змісту наведених вище норм процесуального права, у суду першої інстанції були відсутні передбачені законом підстави для передачі справи на розгляд до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю, оскільки позови про визнання виконавчого напису нотаріуса таким,що не підлягає виконанню, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Право обирати суд, до якого подавати такий позов у разі наявності альтернативної підсудності законодавцем надано саме позивачу.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції зазначених обставин та вимог процесуального закону не врахував та прийшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_1 позов поданий з порушенням правил територіальної підсудності та що справа не підсудна Новгород-Сіверському районному суду Чернігівської області.
За таких обставин, оскаржувана ухвала Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 380, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: