Справа № 686/18120/20
Провадження № 22-ц/4820/283/21
17 лютого 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Гриньова А.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/18120/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2020 року (суддя Продан Б.Г.).
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначала, що 14.07.2007 сторони зареєстрували шлюб. В період шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, протягом останніх чотирьох років стосунки між подружжям погіршувались, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між сторонами шлюбних відносин. Кожен зі сторін має протилежні погляди на шлюб, сім'ю та виховання дітей.
Позивач вважає, що подальше спільне життя з відповідачем та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам та інтересам дітей, примирення між сторонами неможливе.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2020 року позов задоволено. Шлюб зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції 14 липня 2007 року, актовий запис № 1113 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Відповідач заперечує розірвання шлюбу, мотивуючи тим, що у сторін є двоє неповнолітніх дітей, які все життя прожили разом з батьком та матір'ю. Зазначає, що сторони не примирились через те, що суд не надав терміну для примирення та зробив помилковий висновок про неможливість подальшого спільного життя і збереження шлюбу. Вважає, що суд формально поставився до розгляду питання про розірвання шлюбу та не з'ясував фактичні взаємини між ним та дружиною.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні апеляційної скарги. Посилається на правильність висновків суду першої інстанції та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
До апеляційного суду представником позивача ОСОБА_5 подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання через її участь як представника в іншій справі, яка розглядається в порядку господарського судочинства.
Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1, 2 статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 14 липня 2007 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськрайонного управління юстиції, актовий запис № 1113 (а.с. 4).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-10).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружні відносини подружжя припинило, подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, яка наполягає на розірванні шлюбу.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону, на які суд посилався при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Положеннями ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції вимог ст. 111 СК України, щодо невжиття заходів щодо примирення сторін з огляду на таке.
Згідно із статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Таким чином, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 442/6319/16-ц.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказувала і в судовому засіданні суду першої інстанції пояснювала, що не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачем, а шлюбні відносини між ними погіршилися через поведінку відповідача, його ставлення до сім'ї, відсутність взаєморозуміння та взаємних почуттів, що призвело до їх фактичного припинення. Ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання також припинено. Позивачка вважає збереження вказаного шлюбу неможливим.
Таким чином, встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.
Крім того, з часу звернення позивача у липні 2020 року з даним позовом до суду сторони не примирилися, позивач від позову не відмовилась та у відзиві на апеляційну скаргу своєї позиції щодо необхідності розірвання шлюбу не змінила.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначив обставин про те, які ним вживались заходи з липня 2020 року щодо збереження сім'ї та відновлення подружніх відносин між сторонами.
Таким чином, підстави для збереження шлюбних стосунків між сторонами відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 листопада 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай