Номер провадження: 22-ц/813/5210/21
Номер справи місцевого суду: 520/3728/19
Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І.
Доповідач Ващенко Л. Г.
04.02.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.
за участі секретаря - Чепрас А.І.,
з участю: відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і його представника
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року (одноособово суддя Маломуж А.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
(короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції)
22.02.2019 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, посилаючись на те, що між нею та відповідачем був укладений договір підряду від 09.02.2019 року на невигідних та несправедливих умовах для позивачки, тому просить застосувати наслідки недійсності правочину та повернути 39 250 грн.
Позов обґрунтовано наступним.
09.02.2019 року між ОСОБА_2 та ФОП укладений договір підряду на утеплення ззовні стін квартири, який документально оформлений «угодою на будівельно-оздоблювальні роботи», відповідно до умов якого замовник видала, а виконавець отримав завдаток в сумі 39 250 гривень, залишок 5 990 гривень. У випадку відмови замовника від замовлення, сума завдатку залишається на погашення затрат за виконані роботи (транспортні, роботи з замірів), загальна ціна договору складає 45 240 (39250 +5990) гривень.
Одночасно з підписанням угоди 09.02.2019 року о 18:14.34 за допомогою мобільного терміналу з банківського рахунку позивачки списано 39 250 гривень, що підтверджується квитанцією №032530087219 та товарним чеком на вказану суму.
Посилаючись на те, що між позивачкою і відповідачем укладений договір підряду від 09.02.2019 року на невигідних та несправедливих для неї умовах, позивачка просила про задоволення позову.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у позові відмовити, стверджуючи про необґрунтованість позову.
У судовому засіданні 15.10.2019 року представник позивачки позов підтримав, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.10.2019 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.
(короткий зміст вимог апеляційної скарги)
Позивачка ОСОБА_2 не погодилась із рішенням суду від 18.10.2019 року і в особі представника подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
(узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу)
Апеляційна скарга представника ОСОБА_2 зазначає:
Відповідач умовив позивачку обрати послугу та укласти угоду на невигідних, несправедливих для неї умовах, користуючись її юридичною необізнаністю та віком. Умови договору є несправедливими для позивачки, споживача послуги, оскільки не містять жодних даних про номенклатуру, кількість, якість і вартість матеріалів та робіт, строки їх виконання, відповідальність та інші обов'язки виконавця. Крім того, умови договору є несправедливими і в частині ціни, оскільки 1 м2 становить 870 гривень (45240/52 = 870), що вдвічі-втричі перевищує звичайну.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований 30.07.2018 року, номер запису 2 534 000 0000 003122. Відповідно до реєстру, види діяльності відповідача включають наступні коди КВЕД (класифікація видів економічної діяльності): 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів (основний); 43.34 Малярні роботи та скління; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Клас «Інші будівельно-монтажні роботи» включає установлення будь-якого устаткування, крім систем енергопостачання, водопостачання, опалення та кондиціонування повітря або промислового устаткування в будівлях і спорудах. Цей клас включає: монтаж у будівлях і спорудах: ліфтів, ескалаторів, у т.ч. їх ремонт і технічне обслуговування; автоматичних і обертових дверей; блискавковідводів; вакуумних очисних систем; термо-, звуко- або віброізоляції.
Між тим, проведення робіт з зовнішнього утеплення будинку потребує від виконавця як коду 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», а саме «роботи, що вимагають відповідного устаткування й оснащення, наприклад, роботи на висотних спорудах», так і відповідних дозволів. Умови договору, у тому числі, не виконуються у зв'язку з відсутністю у відповідача відповідного дозволу на роботи на висотних спорудах.
До загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, стаття 203 ЦК України відносить, у тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину, яке відповідає його внутрішній волі, абзацом 2 частини 2 статі 215 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року (далі-Закон №1023-ХІІ), цим законом врегульовані відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За правилами ч. 1-2 ст. 18 Закону №1023-ХІІ, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Як наводить ч. 1 ст. 10 Закону №1023-ХІІ, споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
За правилами ч. 2 ст. 854 ЦК Украйни, підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором, отримання при цьому завдатку не передбачено. Згідно ч. 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обмежився викладенням норм закону, які регулюють спірні правовідносини та зазначив, що спірний договір підряду підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому внесла завдаток за виконання вказаного договору.
(узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи)
У відзиві представник ФОП зазначає:
В скарзі представник позивача зазначає, що відповідач нібито умовив обрати послугу та укласти угоду на невигідних умовах, які є несправедливими для позивачки, споживача послуги, так як не містять жодних даних про номенклатуру, кількість, якість та вартість матеріалів та робіт, строки їх виконання, відповідальність, а також в частині ціни, що нібито вдвічі-втричі перевищує звичайну, та те що умови договору не виконуються у зв'язку з відсутністю у відповідача відповідного дозволу на роботи на висотних спорудах.
Твердження апелянта є неправдивими, безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування та не підтверджені належними доказами.
Позивачка не довела своїх тверджень та не вказала на жодну конкретну норму діючого законодавства щодо невиконання зобов'язання, тому ці твердження є припущеннями і не доведеними.
Позивачка та відповідач 09.02.2019 року уклали між собою договір підряду на утеплення стін ззовні квартири і підписали твердий кошторис із зазначенням ціни за м2, відповідач перед підписанням кошторису запропонував позивачці декілька варіантів цін, а саме: 300 грн. за м2, 650 грн. за м2, 870 грн. за м2, 1200 грн. за м2, позивачка вибрала ціну за 870 грн. м2 на що погодилась і уклала договір з погодженням кошторису, після чого перевела грошові кошти, як завдаток в сумі 39 250 гривень на розрахунковий рахунок ФОП.
В апеляційній скарзі стверджується, що ціна вдвічі-втричі перевищує звичайну, однак не доводиться яка саме ціна є звичайною. Враховуючи що представник позивачки не є фахівцем в галузі будівництва і не надано жодних експертних висновків, констатоване ним твердження щодо перевищення ціни, є його власною вигадкою та припущенням.
Позивачка є стороною договору підряду (замовник), тому, як сторона є вільною в укладенні договору та виборі контрагента, підписавши вільно договір, позивачка зі змістом та умовами, а також ціною була згодна.
Якщо строки не встановленні в договорі, вони мають бути розумними, виходячи із положень ст. 845 ЦК України.
Відповідач, закупивши частину будівельних матеріалів 12.02.2019 року (копія накладної наявна в матеріалах справи), доставив їх на адресу позивача, а саме в квартиру АДРЕСА_1 . 14.02.2019 року відповідач приїхав за адресою виконання робіт з бригадою робітників для виконання будівельних робіт, тобто приступив до виконання зобов'язання. Однак робітників відповідача не допустили до виконання будівельних робіт, аргументуючи це тим, що нібито у них відсутні відповідні дозволи на роботи на висотних спорудах, що не відповідає дійсності, так як відповідач уклав договір субпідряду з субпідрядником ОСОБА_3 , у якого є відповідні дозволи, однак голова правління ОСМД «Камелот» ОСОБА_4 не допустила їх до роботи.
Тобто відповідач готовий був виконати умови договору та вже приступив до їх виконання 14.02.2019 року, однак замовник не сприяла підряднику, з незрозумілих на те причин, після бесіди із головою правління ОСМД ОСОБА_4 і адвокатом Вальчуком І.О., почала відмовлятися від виконання робіт і вимагати повернення грошових коштів, тобто фактично запропонувала розірвати в односторонньому порядку договір підряду, після того як відповідач закупив та привіз значну частину будівельних матеріалів і уклав договір субпідряду із субпідрядником.
Тобто позивачка односторонньо відмовилась від зобов'язання.
В скарзі ставиться питання про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, договору підряду на будівельно-оздоблювальні роботи №46 від 09.02.2019 року між ФОП та ОСОБА_2 . Договір підряду від 09.02.2019 року підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних і договору.
Ігноруючи положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», апелянт не розрізняє нікчемний та оспорюваний правочин, лише перераховує положення ст. 203 ЦК України, не доводить яку саме вимогу та яким чином сторони не дотрималися при вчиненні правочину, що є обов'язковою підставою для застосування ст. 215 ЦК України, адже нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Посилаючись на ст. 18 Закону №1023-ХІІ апелянт перераховує всі несправедливі умови і не доводить, яка саме умова даного договору є несправедливою, адже волевиявлення учасників даного правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі і для прийняття конкретних рішень сторони мали повний обсяг цивільної дієздатності.
Апелянт вказує ч.1 ст. 10 Закону №1023-ХІІ, що нібито виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором і не згадує ч. 6 ст.10 Закону №1023-ХІІ, відповідно до якої виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
Позивачка сама не допустила та не допускає виконавця до виконання робіт, ФОП був готовий виконати умови договору і приступив до їх виконання 14.02.2019 року, однак замовник не сприяла підряднику і стала відмовлятися від виконання робіт, вимагаючи повернення грошових коштів.
У матеріалах справи відсутні достовірні, належні та допустимі докази несправедливих та невигідних умов договору, а також, що ФОП свідомо ухилявся від виконання договору. Позивачкою не доведені підстави недійсності правочину через невідповідність його вимогам закону, передбачених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203, ч.1, 3 ст.215 ЦК України, яких немає.
Згідно із п.8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України ФОП очікує понести витрати у розмірі 3 500 гривень на правничу допомогу.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
(встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини)
Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини.
09.02.2019 року між ОСОБА_2 і ФОП укладений договір підряду на утеплення ззовні стін квартири, який оформлений у вигляді «Угоди на будівельно-оздоблювальні роботи», яка зазначає сторін угоди, їх адреси і засоби зв'язку, а також, що виконавець і замовник у подальшому, діючи відповідно до ст. ст. 570,571 ЦК України, уклали угоду підряду на будівельно-оздоблювальні роботи (а.с.9,43).
Відповідно до вказаної угоди замовник видала, а виконавець отримав завдаток в сумі 39 250 гривень, залишок 5 990 гривень. У випадку відмови замовника, сума завдатку залишається на погашення затрат за виконані роботи (транспортні, роботи із замірів).
09.02.2019 року відповідач здійснив заміри за замовленням позивачки, які містять пропозиції щодо вартості робіт і матеріалів, які підписані сторонами угоди у вигляді кошторису (а.с.44).
Одночасно із підписанням угоди 09.02.2019 року о 18:14.34 за допомогою мобільного терміналу з банківського рахунку позивачки списано 39 250 гривень, відповідно до квитанції №032530087219 та товарного чеку (а.с.8).
12.02.2019 року, згідно накладної, придбані матеріали з доставкою по АДРЕСА_1 , за адресою місця проживання позивачки і проведення робіт (а.с. 3-7,45).
Відповідач є ФОП, і, у встановленому законом порядку, зареєстрований як ФОП з 30.07.2018 року (а.с.12-14).
Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались.
Між сторонами виникли правовідносини з підряду, які регулюються нормами ЦК України і Законом №1023-ХІІ.
(доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції)
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позовні вимоги є недоведеними (а.с.80,81).
Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині з таких підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в кому вона сторона (боржник) зобов'язана вчинків вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626 ч.1, 627 ч.1, 628 ч.1 ЦК України).
ОСОБА_2 звернулась із позовом до ФОП про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, посилаючись на те, що між нею та відповідачем був укладений договір підряду від 09.02.2019 року на невигідних та несправедливих для неї умовах, у зв'язку з чим просила застосувати наслідки недійсності правочину з поверненням 39 250 гривень (а.с.3-7).
Правочином є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ст. 216 ч.1 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ч.ч.1-3 ЦК України).
Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ст. 843 ч.1, 844 ч.ч.1-3 ЦК України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ч.ч.1,2 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ч.ч.1,2 ЦК України).
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (ст. 18 ч.ч.1,2 Закону №1023-ХІІ).
Несправедливість умов договору підряду позивачка обґрунтувала наступним: умови договору є несправедливими для неї, споживача послуг, оскільки не містять жодних даних про номенклатуру, кількість, якість та вартість матеріалів та робіт, строк їх виконання, відповідальність та інші обов'язки виконавця, крім того, умови є несправедливими в частині ціни, оскільки 1 м2 становить 870 гривень, що вдвічі-втричі перевищує звичайну (а.с.4).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідач 09.02.2019 року уклали між собою угоду про підряд на виконання відповідачем робіт з утеплення стін ззовні квартири позивачки і підписали твердий кошторис, який зазначає ціну за м2 таких робіт (а.с.9,43,44).
Так, зі змісту кошторису вбачається, що перед його підписанням відповідач пропонував позивачці декілька варіантів цін (300 гривень за м2, 650 гривень за м2, 870 гривень за м2 і 1200 гривень за м2), позивачка обрала ціну 870 гривень за м2 і уклала з відповідачем угоду на вказаних умовах, погодивши кошторис в розмірі 870 гривень за 1 м2 (а.с.44), після чого перевела грошові кошти, як завдаток в сумі 39 250 гривень на рахунок ФОП (а.с.8).
12.02.2019 року, згідно накладної, придбані матеріали з доставкою по АДРЕСА_1 , за адресою місця проживання позивачки і проведення робіт (а.с. 3-7,45).
Вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за угодою, є виконанням угоди.
Твердження позивачки, що умови договору є несправделивими, оскільки не містять даних про номенклатуру, кількість, якість та вартість матеріалів і робіт, з врахуванням погодженого позивачкою кошторису на проведення робіт, є безпідставними.
Доводи, що ціна вдвічі-втричі перевищує звичайну, без обґрунтувань і доведення яка ж саме ціна є звичайною, не заслуговують на увагу.
Строки виконання договору підряду, обов'язки і відповідальність сторін договору, зокрема виконавця робіт, врегульовані ЦК України - ст. ст. 846, 847, 858-861 ЦК України.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ст. 215 ч.ч.1,2 ЦК України).
Зважаючи на те, що не встановлено, що умови угоди між сторонами від 09.02.2019 року є несправедливими для позивачки, як споживача послуг, відсутні підстави для ствердження про нікчемність правочину і відповідно для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові.
(мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу)
Доводи представника позивачки у скарзі, що: відповідач умовив позивачку обрати послугу та укласти угоду на невигідних, несправедливих для неї умовах, користуючись її юридичною необізнаністю та віком; умови договору є несправедливими для позивачки, споживача послуги, оскільки не містять жодних даних про номенклатуру, кількість, якість і вартість матеріалів та робіт, строки їх виконання, відповідальність та інші обов'язки виконавця, крім того, умови договору є несправедливими і в частині ціни, оскільки 1 м2 становить 870 гривень, що вдвічі-втричі перевищує звичайну; проведення робіт з зовнішнього утеплення будинку потребує від виконавця коду 43.99 «Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.», а саме «роботи, що вимагають відповідного устаткування й оснащення, наприклад, роботи на висотних спорудах», так і відповідних дозволів і умови договору, у тому числі, не виконуються у зв'язку з відсутністю у відповідача відповідного дозволу на роботи на висотних спорудах; суд обмежився викладенням норм закону, які регулюють спірні правовідносини та зазначив, що спірний договір підряду підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому внесла завдаток за виконання вказаного договору, - до уваги не приймаються.
Будь-які докази того, що відповідач умовив позивачку на укладення угоди на невигідних і несправедливих для неї умовах, користуючись її юридичною необізнаністю та віком, матеріали справи не містять.
Оскільки позивачка погодила кошторис на проведення робіт відповідачем, відсутні підстави для ствердження про відсутність у договорі даних про номенклатуру, кількість, якість та вартість матеріалів.
Відсутність у відповідача дозволу по коду 43.99 для роботи на висотних спорудах не є підставою вважати правочин нікчемним. Заперечуючи проти позову відповідач, у тому числі обґрунтував і надав докази того, що виконання вказаних робіт може бути виконане за договором субпідряду, що не суперечить нормам ЦК України.
Так, відповідно ч. ч.1 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником, як замовник.
Висновки суду в частині відмови у позові з підстав недоведеності позовних вимог, відповідають обставинам справи і нормам матеріального права.
(чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду)
Позивачка не довела своїх вимог, тому відсутні підстави для ствердження про порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду.
(висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції)
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ч.1 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 141 ч.ч.1,2,7 ЦПК України).
Позивачка, як споживач, звільнена від сплати судових витрат. Судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови суду складено 17.02.2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Л.М. Вадовська
Є.С. Сєвєрова