Номер провадження: 22-ц/813/4739/21
Номер справи місцевого суду: 501/2739/19
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Цюра Т. В.
16.02.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
У серпні 2019 року, Акціонерне товариство «Одесагаз» (далі - АТ «Одесагаз») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Заочним рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року позов Акціонерного товариства «;Одесагаз» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Одесагаз» код ЄДРПОУ 03351208) завдані збитки на суму 31735,19 грн. (тридцять одна тисяча сімсот тридцять п'ять гривень 19 копійок) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ПАТ «МТБ Банк» МФО 328168.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Одесагаз» (код ЄДРПОУ 03351208) судові витрати у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ПАТ «МТБ Банк» МФО 328168.
У квітні 2020 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №501/2739/19 за позовом Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним заочним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову АТ «Одесагаз» відмовити в повному обсязі та стягнути з АТ «Одесагаз») на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2881,50 грн.
На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від АТ «Одесагаз» не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 08.12.2018 року за адресою: Одеська область, Овідіопольського району, с. Молодіжне, с/т «Ветеран» по вул. Дукова, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MITSUBISHI SPEACE» д/н НОМЕР_3 , скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106» д/н НОМЕР_4 , в результаті чого було здійснено наїзд на газопровід.
Згідно постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2018 року ОСОБА_1 , визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та стягнено штраф (а.с. 11).
Відповідно копії заяви № 1345 ВАТ «Одесагаз» аварійно-диспетчерської служби від 18.12.2018 року здійснено виїзд спеціалістів, та виконано роботи по усуненню витікання природного газу (а.с. 6-8).
Згідно із довідкою № 472 від 20.06.2019 року вбачається, що газопровід за адресою СТ «Ветеран» м. Чорноморськ перебуває на балансі АТ «Одесагаз» та балансова вартість пошкодженого газопроводу складає 189 159,00 грн. (а.с. 9).
Згідно акту виконаних робіт від 02.08.2019 року - зазначено, що сума витрат на ремонтні роботи складає 31 175,19 грн. (а.с. 10).
Згідно претензії № 118 від 01.03.2019 року відповідача сповіщалось про необхідність сплати понесених збитків та попереджено про можливість звернення до суду в разі несплати (а.с.12).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, районний суд виходив з того, що позов підлягає задоволенню, у зв'язку із чим шкода у розмірі 31735,19 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Однак, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Так, частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2018 року за адресою: Одеська область, Овідіопольського району, с. Молодіжне, с/т «Ветеран» по вул. Дукова, ОСОБА_1 керуючи автомобілем «MITSUBISHI SPEACE» д/н НОМЕР_3 , скоїв зіткнення з автомобілем «ВАЗ 2106» д/н НОМЕР_4 , в результаті чого було здійснено наїзд на газопровід.
Відповідно до постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2018 року ОСОБА_1 , визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та стягнено штраф (а.с. 11).
Згідно із довідкою № 472 від 20.06.2019 року вбачається, що газопровід за адресою СТ «Ветеран» м. Чорноморськ перебуває на балансі АТ «Одесагаз» та балансова вартість пошкодженого газопроводу складає 189 159,00 грн. (а.с. 9).
Згідно акту виконаних робіт від 02.08.2019 року - зазначено, що сума витрат на ремонтні роботи складає 31 175,19 грн. (а.с. 10).
01.03.2019 року Чорноморське управління експлуатації газового господарства АТ «Одесагаз» направило на адресу відповідача ОСОБА_1 . Лист - претензію № 118 про необхідність сплати понесених збитків (а.с.12).
Матеріалами справи також встановлено, що у заяві про перегляд заочного рішення, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилалася на те, що у відповідь на вищевказану претензію, ОСОБА_1 електронною поштою на електрону адресу позивача ПАТ «Одесагаз» надіслав лист, у якому зазначив, що відносно відшкодування шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, ПАТ «Одесагаз» має звертатися до ПрАТ «Європейський страховий альянс», оскільки саме у цій страховій компанії застрахована цивільно - правова відповідальність відповідача (а.с. 62-63). Крім того, у додатках до заяви про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 також надано до суду копію Полісу №АМ/3004998 обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 66).
Вищевикладене наведено також апелянтом та в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що саме на страховика відповідача, покладений відповідний обов'язок відшкодувати шкоду, завдану під час ДТП, у межах суми страхового відшкодування, а покладення на відповідача обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі є неприпустимо. В підтвердження чого, відповідач навів правову позицію Великої Палати Верховного Суду з цього приводу, викладену у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП була застрахована, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про обґрунтованість стягнення з ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП і не звернув уваги не те, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду № 14-176цс18 від 04 липня 2018 року, постанові Верховного Суду № 61-32208св18 від 20 березня 2019 року та постанові Верховного Суду № 61-12605св18 від 24 квітня 2019 року.
Таким чином поза увагою районного суду залишилось те, що цивільна відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП 08.12.2018 була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс» (а.с. 66).
Зазначені обставини були відомі суду першої інстанції на стадії перегляду заочного рішення, однак всупереч нормі ст. 89 ЦПК України їм не було надано належної оцінки.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухвалення нового рішення про відмову в позові, тому необхідно провести і розподіл судових витрат.
На підставі ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума судових витрат, сплачених при подачі апеляційної скарги в розмірі 2881,50 грн.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 лютого 2020 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Одесагаз» (ЄДРПОУ: 03351208) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 16.02.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: О.С. Комлева
Л.А. Гірняк