17.02.21
22-ц/812/280/21
Справа№490/7508/20
Провадження №22-ц/812/280/21 Головуючий суду першої інстанції - Гуденко О. А.
Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.
17 лютого 2021 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О. В.,
суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Біляєвою В. М.,
за участі відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2020 року, постановлену за заявою ОСОБА_2 про забезпечення його позову до акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та ОСОБА_1 про визнання протиправними дій,
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до суду позов, у якому просив визнати протиправними дії АТ «Миколаївобленерго» щодо розірвання договору №38/882 про постачання електричної енергії від 30 березня 2016 року та 01 грудня 2018 року, а також припинення постачання електричної енергії по АДРЕСА_1 . Також позивач просив заборонити АТ «Миколаївобленерго» розірвання вищезазначеного договору та відключення електроенергії за вказаною адресою до прийняття судом остаточного рішення у цій справі та справі №490/10490/19.
25 листопада 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони АТ «Миколаївобленерго» вчиняти дії щодо розірвання в односторонньому порядку договору про постачання електричної енергії від 30 березня 2016 року та 01 грудня 2018 року та заборони АТ «Миколаївобленерго» вчиняти дії щодо припинення та відключення постачання електроенергії по АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи свою заяву, позивач вказував, що 06 серпня 2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримав 822 016 грн. З метою забезпечення виконання ним зобов'язань за договором між тими ж сторонами укладено договір іпотеки, предметом якої виступив адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій він розташований.
ОСОБА_1 , вважаючи, що ОСОБА_2 було порушено умови договору позики, звернувся у 2017 році до державного реєстратора, рішенням якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вищезазначене майно.
Вказане рішення державного реєстратора позивачем оскаржено в судовому порядку та ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2020 року накладено арешт на вищезазначене майно.
Позивач зазначав, що 21 жовтня 2020 року він отримав від АТ «Миколаївобленерго» повідомлення, у якому зазначено про дострокове розірвання договору на постачання електричної енергії та припинення енергопостачання. Врегулювати спір з постачальником електроенергії у досудовому порядку йому не вдалося.
ОСОБА_2 вказував, що дії постачальника електроенергії щодо розірвання договору її постачання за наявності спора щодо права власності на об'єкт є протиправними. Він та його родина у зимовий період будуть позбавленні електропостачання, що унеможливить опалення об'єкту та приготування їжі, що є посяганням на життя та здоров'я його та родини.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив забезпечити його позов вказаними ним способами.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
АТ «Миколаївобленерго» заборонено вчиняти дії щодо припинення та відключення постачання електричної енергії на об'єкт нерухомості - адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої вимоги судом відмовлено.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони припинення електропостачання може ускладнити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 в частині заборони АТ «Миколаївбленерго» вчиняти дії щодо розірвання договору електропостачання, суд першої інстанції виходив із того, що вказана вимога є тотожною до позовної вимоги, що протирічить процесуальному законодавству.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу суду у задоволеній частині скасувати.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вказував, що забезпечуючи позов таким шляхом, суд першої інстанції фактично вирішив позовні вимоги, чим порушив положення процесуального законодавства. Крім того, суд не звернув уваги на зловживання позивачем процесуальними правами, а саме неодноразове подання заяви про забезпечення позову у даній справі та звернення до суду з 2015 року з 39 безпідставними позовами. Також відповідач наголошував на тому, що суд належним чином не мотивував свого висновку.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подав до суду позов, у якому просив визнати протиправними дії АТ «Миколаївобленерго» щодо розірвання договору №38/882 про постачання електричної енергії від 30 березня 2016 року та 01 грудня 2018 року, а також припинення постачання електричної енергії по АДРЕСА_1 . Також позивач просив заборонити АТ «Миколаївобленерго» розірвання вищезазначеного договору та відключення електроенергії за вказаною адресою до прийняття судом остаточного рішення у цій справі та справі №490/10490/19.
Намір АТ «Миколаївобленерго» розірвати договір постачання електричної енергії та припинити електропостачання підтверджується відповіддю вказаного товариства. Вказані наміри товариством обґрунтовані зміною власника об'єкту електропостачання з позивача на відповідача ОСОБА_1 .
Перехід права власності на спірний об'єкт до ОСОБА_1 на підставі іпотечного договору оскаржено позивачем до суду. Остаточне рішення по справі на даний час відсутнє.
Позивач декілька разів подавав до суду заяву про забезпечення позову, однак суд її відхиляв через тотожність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. АТ «Миколаївобленерго» заборонено вчиняти дії щодо припинення та відключення постачання електричної енергії на об'єкт нерухомості - адміністративно-побутовий та торгівельний комплекс по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції вказаний висновок обґрунтував тим, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб може ускладнити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Відповідно до ст.ст.149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Серед іншого, позов може бути забезпечено шляхом заборони вчинення певних дій.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому забезпечення позову не порушує принцип змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Враховуючи наявність спору щодо права власності на спірний об'єкт, існування реальної загрози щодо ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача при розірванні договору про електропостачання і можливого відключення електроенергії до спірного об'єкта АТ «Миколаївобленерго» до розгляду справи у суді, застосування судом вказаного ним способу забезпечення позову є співмірним з заявленими позовними вимогами.
Як зазначалося вище, закон пов'язує доцільність вжиття заходів забезпечення позову не тільки з можливістю (утрудненням) виконання рішення, а і з ефективністю захисту інтересів та поновленням прав позивача (у разі встановлення їх порушення).
У разі відмови у забезпеченні позову, негативні наслідки для позивача, а саме відсутність електропостачання у будинку, де проживає родина з малолітніми дітьми, протягом розгляду справи не будуть повністю усунуті лише ухваленням рішення про задоволення позову (у разі наявності для цього підстав).
Посилання апелянта на те, що позивач зловживав своїми процесуальними правами, бо декілька разів подавав заяви про забезпечення позову за відсутності інших обставин, суд відхиляє, бо вказане спростовується змістом ухвал суду щодо розгляду попередніх заяв, нової заяви позивача та доданими до нього документами про відмову АТ «Миколаївобленерго» вирішити його заяву про невідключення спірного об'єкту від електропостачання у досудовому порядку.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що суд всупереч вимог ч.10 ст.150 ЦПК України вжив захід забезпечення позову, який за змістом тотожний заявленим позовним вимогам, є безпідставним. Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач просив заборонити АТ «Миколаївобленерго» припинення постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 до ухвалення судом остаточного рішення у справі, що не може свідчити про те, що це позовна вимога.
Довод заявника про те, що оскаржувана ухвала суду не є мотивованою, апеляційний суд відхиляє, бо зі змісту ухвали вбачається, що суд забезпечив позов у зазначений ним спосіб, бо вважав, що невжиття вказаного ним способу забезпечення позову може ускладнити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог законодавства.
Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді С. Ю. Колосовський
О. О. Ямкова
Повний текст постанови складено 17 лютого 2021 року.