16.02.21
22-ц/812/367/21
Провадження № 22-ц/812/367/21 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О.А.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
16 лютого 2021 року м. Миколаїв Справа № 490/10332/19
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Царюк Л.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_6,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текст якого складений 11 грудня 2020 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
06 грудня 2019 року ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя.
Доводи позову обґрунтовано тим, що 28 вересня 2012 року між ним та відповідачем було укладено шлюб.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
23 червня 2019 року ними було придбано за спільні сімейні кошти автомобіль марки Fiat модель Punto реєстраційний номер НОМЕР_1 за 4 400 євро.
У жовтні 2019 року подружні відносини фактично були припинені, у зв'язку з чим виникла необхідність поділити спільне майно.
Враховуючи те, що автомобіль є неподільною річчю, а також те, що він має посвідчення водія і користується автомобілем для роботи, він вважає, що автомашину має бути передано йому у власність з виплатою відповідачу грошової компенсації в розмірі Ѕ частки ринкової вартості автомобіля.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просив суд поділити спільне майно подружжя, а саме автомобіль марки Fiat модель Punto реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнавши за ним та ОСОБА_1 по Ѕ частці автомобіля.
Визнати за ним право власності на Ѕ частку спірного автомобіля.
Присудити ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 54 112 грн 50 коп., взамін належної ОСОБА_1 Ѕ частки автомобіля.
13 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалася на ті ж обставини щодо придбання транспортного засобу марки Fiat модель Punto 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того зазначала, що за час шлюбу сторони були набуті грошові заощадження у вигляді 2 500 євро, що еквівалентно 72 500 грн та 2 700 дол США, що еквівалентно 70 200 грн. Зазначені кошти на даний час знаходяться у ОСОБА_3 .
Оскільки вона має посвідчення водія, використовує автомобіль для пересування з маленькою дитиною, вважає за доцільне залишити у повній її власності спірний автомобіль з подальшою виплатою відповідної грошової компенсації відповідачу.
З огляду на те, що ОСОБА_3 має заборгованість по аліментам на утримання сина, дитина потребує постійного медичного лікування, проходження курсів реабілітації, регулярних здач аналізів, їй необхідно транспортний засіб з метою комфортного та швидкого пересування з малолітньою хворою дитиною, вважає, що є підстави для відступлення від рівності часток подружжя.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на автомобіль марки Fiat модель Punto та присудити ОСОБА_3 грошову компенсацію за ј частку вартості автомобіля в розмірі 27 056 грн 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 грошову компенсацію за Ѕ частку вартості грошових заощаджень в сумі 1 250 євро та 1 350 дол США, що еквівалентно 71 350 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2020 року первісний позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поділено спільне майно подружжя автомобіль марки Fiat модель Punto 2011, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частку вказаного автомобіля, а за ОСОБА_1 право власності на ј частку вказаного автомобіля.
Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 на ј частку автомобіля марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано право власності в цілому на вказаний автомобіль за ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ј частки вартості автомобіля марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 в розмірі 27 056 грн 25 коп.
У задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення Ѕ частки суми грошових заощаджень у розмірі 1 250 євро та 1 350 дол США відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначений транспортний засіб набутий сторонами під час шлюбу за спільні кошти та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини 3 статті 70 СК України суд першої інстанції вважав можливим відійти від рівності часток подружжя при поділу цього автотранспортного засобу з огляду на те, що спільна малолітня дитина сторін проживає з матір'ю, має неврологічні захворювання та потребує постійного лікування та реабілітації, має обмеження у пересуванні, та визнав за ОСОБА_1 право власності на ѕ часток спірного автомобіля.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 вартість ј частки внесена на депозит під час розгляду справи, місцевий суд вважав за можливе припинити право позивача на 1/4 частку у спільному сумісному майні та компенсувати позивачу вартість цієї частки у розмірі 27 056 грн 25 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, та ухвалити у справі нове рішення, яким вимоги його позову задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідач не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наявність підстав для застосування частин 2, 3 статті 70 СК України, щодо відхилення від рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності подружжя на автомобіль.
Зокрема відсутні докази які б підтверджували, що ОСОБА_3 не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Також відсутні докази які б свідчили, що розмір аліментів, які він сплачує недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.
Важке неврологічне захворювання у дитини було при її народженні. На сьогоднішній день дитина потребує періодичного лікування, але не має важкого неврологічного захворювання.
Також, ОСОБА_3 вказує на те, що працює за межами м. Миколаєва та автомобіль потрібен йому, щоб добратись до місця роботи та перевозити на ньому робоче обладнання.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнала, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції. Мотивуючи свою незгоду зазначала, що розмір аліментів, які сплачує позивач, не покриває всі витрати, пов'язані з утриманням та вихованням дитини, оскільки внаслідок хвороби дитина потребує додаткових витрат на реабілітацію.
Крім того, місце роботи позивача знаходиться в межах м. Миколаєва та він користується службовим транспортним засобом, а тому у нього відсутня потреба використовувати свій особистий транспортний засіб. Як позивач так і відповідач мають відповідні посвідчення на користування транспортним засобом, а тому суд першої інстанції правильно вирішив спір з урахуванням всіх цих обставин.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення суду першої інстанції певною мірою не відповідає зазначеним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб.
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до медичних документів, наданих ОСОБА_1 , станом на 2015 рік син сторін має певні захворювання, пов'язані з психомоторним розвитком дитини.
Автомобіль марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_3 з 23 червня 2019 року по теперішній час. Сторони не заперечували, що цей автомобіль було придбано під час шлюбу за спільні кошти подружжя та його вартість на час розгляду справи за погодженням сторін складає 108 225 грн.
Обидві сторони мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
ОСОБА_3 працює в товаристві з обмеженою відповідальністю «Екотранс» на посаді оператора лінії у виробництві харчової продукції з 29 липня 2019 року. Товариство знаходиться по АДРЕСА_1 .
На підставі виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва від 04 грудня 2019 року, ОСОБА_3 сплачує аліменти на сина щомісячно, у розмірі ј частки від усіх видів заробітку, що складає в середньому 3 100 грн. На час розгляду справи в суді першої інстанції у ОСОБА_3 відсутня заборгованість по сплаті аліментів на утримання сина.
У частині 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами спірний транспортний засіб марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю сторін, оскільки набутий ними під час шлюбу.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Отже, аналіз частини 3 статті 70 СК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина, може бути збільшена лише у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які дитина одержує для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідач у зустрічному позові просила суд відступити від рівності часток з посиланням на частину 3 статті 70 СК України та на обставини, які повинен врахувати суд, а саме, наявність у позивача заборгованості по аліментам на дитину, захворювання дитини, яке потребує медичного лікування, проходження курсів реабілітації, регулярної здачі аналізів.
Між тим під час розгляду справи судом першої інстанції була встановлена відсутність заборгованості по аліментам.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень частини 3 статті 70 СК України, відступивши від засад рівності часток подружжя, при цьому зазначив, що спільна малолітня дитина сторін проживає з матір'ю, має неврологічні захворювання та потребує постійного лікування та реабілітації, має обмеження у пересуванні.
Натомість, судова колегія не може погодитися з висновком суду щодо відступлення від засад рівності часток подружжя з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підтвердження зазначених обставин надала суду першої інстанції копії документів медичних установ, де дитина сторін в 2015 році проходила медичні обстеження, за результатами яких має певні відхилення у розвитку, а також копії медичних виписок з помітками лікарів щодо огляду дитини, датованих 2014 роком та виписка епікриз, що дитина перебувала в реабілітаційному відділені з приводу розвитку мови з 24 січня по 02 лютого 2020 року. Проте зазначені документи не містять висновків, що дитина сторін у зв'язку з виявленими медичними показниками потребує постійного лікування та реабілітації та має обмеження в пересуванні. Батько дитини ОСОБА_3 заперечує такі обставини. Більш того з часу видачі цих медичних документів до часу розгляду справи минув тривалий час, майже шість років. Крім того, ОСОБА_1 не надала відповідних доказів на підтвердження того, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини. Про те саме ці обставини визначені законодавцем у частині 3 статті 70 СК України як підстава для відступу від рівності часток спільного майна подружжя.
Як встановлено під час розгляду справи рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частки від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 жовтня 2019 року і до досягненню дитиною повноліття. З грудня 2019 року розглядається справа по поділ майна подружжя. Отже, доказів того, що розмір аліментів, які було стягнуто за рішенням суду, недостатній для забезпечення фізичного та духовного розвитку дітей, позивач не надала.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що батько дитини ОСОБА_3 не приймає участі у житті сина, не цікавиться його потребами, не приймає участі в оплаті платних курсів психолога та логопеда в дитячому садочку, процедурами та лікуванням дитини займається тільки мати дитини ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги при поділу спільного майна подружжя із застосуванням частини 3 статті 70 СК України. Водночас Сімейним Кодексом України передбачені інші способу захисту прав малолітньої дитини, яка проживає з одним із батьків та за станом свого здоров'я потребує додаткових витрат на лікування та реабілітацію.
Аналізуючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів встановила відсутність підстав для відступу від рівності часток сторін у праві власності на транспортний засіб, а отже частки подружжя у спірному майні є рівними, оскільки ОСОБА_1 у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України не надано належних і допустимих доказів на підтвердження існування підстав для відступлення від засад рівності часток. Відтак, за кожним із них належить визнати право на 1/2 частку цього транспортного засобу.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини 1, 2 статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина 2 статті 364 ЦК України).
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Як встановлено сторони погодили вартість транспортного засобу, яка складає 108 225 грн.
Відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина 2 статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої компенсації вартості його частки.
Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Згідно із частиною 5 статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання однією стороною у справі своїх зобов'язань перед іншою.
У пункті 25 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За обставинами справи, оскільки спірний автомобіль є неподільною річчю, з урахуванням вимог кожної сторони, і позивач, і відповідач вважали за необхідне набути права власності на автомобіль зі сплатою компенсації частки іншій стороні. При цьому ОСОБА_1 стверджувала, що її частка повинна бути збільшена. З огляду на це сторони внесли на депозит суми компенсації, що підлягали виплаті іншій стороні за відповідну частку, зокрема: позивач вартість Ѕ частки -54 112.50 грн, а відповідач відповідно вартість ј частки - 27 056.25 грн.
Вирішуючи питання виділу частки та компенсації її вартості, колегія суддів враховує викладене, а також ті обставини, що частки сторін у спільному майна є рівними, користування транспортним засобом позивачем пов'язано з його роботою, на підтвердження чого останнім надано довідку з місця роботи, де зазначено, що ОСОБА_3 займає посаду оператора у виробництві харчової продукції ТОВ «Екотранс», яке знаходиться у с. Калинівка Єланецького району Миколаївської області та позивач перерахував на депозит суду вартість 1\2 частки рухомого майна. Відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на необхідність виділити їй нерухоме майно, а частку позивача компенсувати, обґрунтовувала ці обставини захворюванням дитини та обмеженням у пересуванні малолітнього сина. Проте будь-яких доказів про неможливість або обмеження дитини у пересуванні внаслідок хвороби відповідач суду не надала. Крім того, внесена ОСОБА_1 сума компенсації частки є недостатньою для компенсації вартості 1/2 частки.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на Ѕ частку транспортного засобу марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнання права власності на цей транспортний засіб за ОСОБА_3 , компенсувавши за його рахунок ОСОБА_1 вартість Ѕ частки у розмірі 54 112.50 грн.
З урахуванням зазначеного, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального, що призвело до неправильного вирішення спору.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (пункт 4 частина 1 статті 376 ЦПК України).
Оскільки суд попередньої інстанції не застосував правильно до спірних правовідносин статті 60, 70, 71СК України, чим порушив порушив норми процесуального права, щодо встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_3 .
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судовий витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу.
З урахуванням задоволених позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подачу позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 768.40 грн, за подачу апеляційної скарги - 2 413.80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн., а всього 7 682.20 грн.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ транспортного засобу автомобіля марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Поділити спільне майно подружжя - транспортний засіб марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнавши за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кожним право власності на Ѕ частку транспортного засобу.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на Ѕ частку транспортного засобу марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та визнати право власності на цей транспортний засіб за ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації і проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за Ѕ частку транспортного засобу марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 54 112.50 грн, що внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області відповідно до ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 вересня 2020 року за квитанцією № 29355368 від 09 листопада 2020 року.
В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - транспортного засобу марки Fiat модель Punto, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з відступленням від рівності часток подружжя, відмовити.
Зазначене рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову про стягнення Ѕ частки суми грошових заощаджень та скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації і проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 (місце проживання якого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) 7 682 грн 20 коп. судових витрат.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді Т.М. Базовкіна
Ж.М. Яворська
Повний текст постанови складено 17 лютого 2021 року.