Справа № 464/2117/20 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 22-ц/811/2423/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:70
05 лютого 2021 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
21 квітня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила присудити з ОСОБА_1 у її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 16.02.2018 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , і хоча шлюб з відповідачем не розірвано, однак, відповідач проживає окремо і жодної матеріальної допомоги на дитину не надає, позаяк, одержує дохід від надання платних інформаційно-консультативних послуг по працевлаштуванню громадян за кордоном і має фінансову можливість відпочивати на дорогих курортах та купувати нерухомість.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Присуджено з ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 21.04.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 840 грн. 80 коп. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , просить його змінити в частині визначення розміру аліментів, присудивши позивачу аліменти на дитину в розмірі 929 грн. 50 коп., що становить 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на момент подання апеляційної скарги.
Апелянт зазначає, що при визначенні розміру аліментів суд першої інстанції не врахував його майнового стану, відсутність у нього постійного місця роботи та заробітку (доходу), перебування на обліку безробітних в обласному центрі зайнятості.
Наголошує, що неможливість працевлаштування обумовлена відсутністю в регіоні його проживання вакансій, які б забезпечували гідні умови праці та належну матеріальну винагороду, тому фактично знаходиться на утриманні своїх батьків, а виплати по безробіттю не дозволяють задовольнити навіть базові соціальні потреби.
Звертає увагу на високий рівень матеріального забезпечення та благополуччя позивача, що на переконання апелянта, підтверджується наданими ним доказами про наявність у позивача декількох об'єктів нерухомого майна.
Вважає, що суд в цій частині не дотримався вимог статті 182 СК України та не дав належної правової оцінки доказам, які він подав на підтвердження обставин в заперечення позовних вимог позивача.
Разом з тим, він усвідомлює свій обов'язок матеріального утримання дитини і згідний сплачувати аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки обов'язок матеріального утримання дитини є рівним для обох батьків.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26.01.2021 року, є дата складення повного судового рішення - 05.02.2021 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16.02.2018 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.9), та є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Дитина проживає разом з матір'ю - ОСОБА_2 (а.с.37), а батько дитини - відповідач ОСОБА_1 проживає окремо, що сторонами визнається.
Статтею 180 Сімейного кодексу України, (далі - СК України), визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.181 СК України, той з батьків, з яким проживають діти, має право на одержання матеріального утримання (аліментів) на дітей від іншого з батьків, який проживає окремо від дітей.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК).
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; а також інші обставини, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Разом з тим, необхідно враховувати, що законодавцем визначено лише мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, а тому розмір аліментів, з урахуванням матеріального становища дитини та її стану здоров'я, матеріального становища платника аліментів та інших обставин, які відповідно до ст.182 СК України враховуються судом при визначенні розміру аліментів, може бути більшим для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
При цьому, основним критерієм визначення судом розміру аліментів на дитину має бути достатність аліментів для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи наведені вище норми матеріального права й те, що відповідач офіційно не працевлаштований, однак, має дохід від надання платних інформаційно-консультативних послуг по працевлаштуванню громадян за кордоном, розмір якого не називає, має фінансову можливість на забезпечення власного відпочинку та дозвілля, інших дітей та утриманців не має, а довідка про перебування відповідача з 02.07.2020 року на обліку як безробітного в Міжгірській районній філії Закарпатського ОЦЗ не є безспірним доказом відсутності у відповідача доходу, оскільки дохід відповідач одержує не від офіційного працевлаштування, до того ж, відповідач зареєструвався на облік як безробітний вже після того, як позивач 21.04.2020 року подала до суду позов про стягнення з нього аліментів, колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів на утримання дитини, яка у відповідача є єдиною дитиною на момент розгляду справи в суді, і вважає, що присуджені судом аліменти будуть достатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини з урахуванням рівного з відповідачем обов'язку позивача на матеріальне забезпечення їхньої дитини.
Доводи апелянта про наявність у позивача двох об'єктів нерухомого майна, один з яких належить сторонам на праві спільної часткової власності, не спростовує правильних висновків суду по суті вирішення спору, а лише підтверджує достатній рівень матеріального забезпечення обох сторін.
Отже, доводи апеляційної скарги не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для зміни чи скасування рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 30 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 05 лютого 2021 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Копняк С.М.
Ніткевич А.В.