Справа № 299/3965/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1172/20 Доповідач: ОСОБА_2
05 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу начальника Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2020 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше працюючого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено йому за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на три роки.
Міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалено відраховувати з моменту його затримання, тобто з 22 год. 35 хв. 16.10.2019 року, зарахувавши термін перебування під вартою у строк відбування призначеного покарання.
До набрання вироком законної сили раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 16 жовтня 2019 року близько 20 години, керуючи автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння - 1.6 ‰, що підтверджується висновком лікаря ОСОБА_10 від 16.10.2019 року, рухаючись по вул.І.Франка в м.Виноградів, в напрямку с.Онок Виноградівського району зі швидкістю 69-72 км/год., в порушення вимог п.п. 1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; 2.3 (б) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:...б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну... і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі...»; 2.9(a) - «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»; 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги», 12.4 - «У населених пунктах рух транспортних швидкістю не більше 50 км/год.», 12.9, «б» - «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29,3-31», 13.1- «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу», 13.3 - «Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху», 19.3 - «У разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а у разі засліплення - увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися, відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення, та 1.10 в частині тлумачення поняття «проїзна частина», «безпечний інтервал», «узбіччя» Правил дорожнього руху України, а саме: не врахував дорожню обстановку, що склалася, не забезпечив безпеку дорожнього руху внаслідок чого, біля будівлі №106 по вул.І.Франка, виїхав на узбіччя дороги, де допустив наїзд на неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у попутному з ним напрямку руху, на узбіччі дороги. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень велосипедист ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01 год. 20 хв. помер у реанімаційному відділенні КНП «Виноградівська районна лікарня».
В результаті дорожньо-транспортної пригоди неповнолітній велосипедист ОСОБА_11 , згідно з висновком судово-медичного експерта №195 від 28.11.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: в області голови: крововилив у м'які тканини внутрішньої поверхні м'яких покривів лівої потиличної ділянки голови; крововилив під твердою мозковою оболонкою в потиличній долі лівої півкулі головного мозку; важка ЗЧМТ. Дифузне аксональне пошкодження. Забій головного мозку. Забій стовбура мозку (медична карта №13698 стаціонарного хворого реанімаційного відділення Виноградівської РЛ); в області верхніх кінцівок: на шкірних покривах тильної поверхні правого променево-п'ясткового суглоба ділянка зсаднення, нижній край якої, при призведеній до тулуба руці, знаходиться на відстані 86 см. від підошовних поверхонь стоп; в області тулуба: ділянка зсаднення продовгастої форми на шкірних покривах поперекової ділянки спини, нижній край якої знаходиться на відстані 97 см. від підошовних поверхонь стоп, в області нижніх кінцівок; садно на шкірних покривах внутрішньої поверхні правого гомілковостопного суглоба, нижній край якого знаходиться на відстані 4 см. від підошовних поверхонь стоп; садно на шкірних покривах внутрішньої поверхні середньої третини лівої гомілки, нижній край якого знаходиться на відстані 23 см. від підошовних поверхонь стоп; синець на шкірних покривах зовнішньої поверхні верхньої третини правої гомілки на фоні якого в напрямку зверху вниз зліва на право поряд 2 (два) садна (нижній край садна знаходиться на відстані 34 см. від підошовних поверхонь стоп).
Тілесні ушкодження у вигляді синців та саден - це ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів і за цією ознакою, у відповідності з п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 року їх слід кваліфікувати як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Тілесні ушкодження в вигляді важкої закритої черепно-мозкової травми з забоєм головного мозку важкого ступеня та забоєм стовбура головного мозку є небезпечним для життя у момент їх заподіяння і за цією ознакою, у відповідності з п.2.1.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 року кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті громадянина ОСОБА_11 .
Смерть громадянина ОСОБА_11 настала внаслідок важкої черепно-мозкової травми з поступовим наростаючим набряком-набубнявінням та вклиненням речовини головного мозку у великий потиличний отвір. Дана причина смерті підтверджується виявленням при судово-медичному дослідженні трупа таких патоморфологічних змін: крововиливу в м'які покриви лівої потиличної ділянки голови, зі сторони їх внутрішньої поверхні (зона удару), крововиливу під твердою мозковою оболонкою в потиличній долі лівої півкулі головного мозку та розм'якшення мозкової речовини лівої півкулі головного мозку, набряку речовини головного мозку (згладженість борозен і звивини, кільцеподібне вдавлення в області мигдалин мозочка).
Згідно з висновком експерта №111/11 від 19.11.2019 року, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на велосипедиста на узбіччі в даній дорожній ситуації і полягала ця технічна можливість у виконанні вказаним п.п.1.5; 2.3 «б»; 12.1; 12.2; 12.4; 12.9 «б» ; 13.1; 13.3; 19.3 та 1.10 ( в частині тлумачення поняття «проїзна частина», «безпечний інтервал», «узбіччя») ПДР України.
Необхідною умовою даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки зору є факт невідповідності дій водія автомобіля «Volkswagen» моделі «Golf», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_1 ОСОБА_12 вимогам п.п.1.5; 2.3 «б»; 12.1; 12.2; 12.4; 12.9 «б» ; 13.1; 13.3; 19.3 та 1.10 (в частині тлумачення поняття «проїзна частина», «безпечний інтервал», «узбіччя») ПДР України.
Невиконання водієм ОСОБА_7 вказаних вимог Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали, а саме настання смертю неповнолітнього велосипедиста ОСОБА_11 , що спричинило смерть потерпілого.
Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Не погоджуючись із зазначеним вироком, начальник Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи винуватість та кваліфікацію діянь ОСОБА_7 , просить вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України скасувати в частині призначеного покарання через його м'якість. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на 3 роки. Зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання час з моменту його затримання та перебування під вартою тобто з 22 год. 35 хв. 16.10.2019 по 07.02.2020, у решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог прокурор покликається на те, що при ухваленні вироку та обранні міри покарання судом не в повній мірі враховано характер суспільної небезпеки вказаного злочину, не в достатній мірі враховано тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. На його переконання, суд занадто м'яко віднісся до того, що обвинувачений вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, яке потягло за собою смерть неповнолітньої особи.
Потерпіла ОСОБА_13 у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, така повідомлялася про судове засідання шляхом надсилання поштового повідомлення на адресу, вказану в матеріалах справи. Поштове відправлення, надіслане на адресу проживання: АДРЕСА_1 , повернулося з відміткою «за зазначеною адресою не проживає». Водночас, матеріали справи не містять інших контактних даних ОСОБА_13 .
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку.
З огляду на те, що апеляційним судом вживалися заходи щодо повідомлення потерпілої ОСОБА_13 про час та місце розгляду апеляційної скарги, остання не цікавилася провадженням у справі,з метою недопустимості порушення строків розгляду справи, урахувавши думку учасників провадження, які не заперечили проти проведення судового засідання без участі потерпілої, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду справи у її відсутності.
Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно зі ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація діянь є правильними, ґрунтуються на сукупності зібраних та перевірених судом доказів, що ніким не оспорюється.
Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК України, означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Під особою обвинуваченого у контексті ст. 414 КПК України розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, урахував усі обставини справи, в тому числі й тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини скоєного, його наслідки - настання смерті потерпілого, характеризуючі дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів-нарколога, - фтизіатра, -психіатра не перебуває, перебуває на диспансерному обліку з приводу гіпертонічної хвороби 2-го ступеня, за місцем проживання та роботи характеризується лише з позитивної сторони, будучи пенсіонером, займається суспільно-корисною працею - працює оператором котельні, одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, наявність обставин, що пом'якшують покарання, - обвинувачений повністю визнав себе винним, у скоєному щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, на досудовому слідстві відшкодував потерпілій матеріальні витрати та моральні страждання, наявність обставини, яка обтяжує покарання, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Також місцевий суд врахував і думку потерпілої ОСОБА_13 , яка не бажала обвинуваченому суворого покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, подала до суду письмову заяву, в якій вказала, що ніяких претензій до обвинуваченого вона не має.
З огляду на те, що суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 основне і додаткове покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи прокурора щодо формального врахування судом наявності обтяжуючої покарання обставини, а також характеризуючих особу винного обставин.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не містить обґрунтованих доводів про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, які б із урахуванням положень ст.ст.414, 420, 421 КПК України давали підстави для скасування вироку в частині призначення покарання та ухвалення апеляційним судом нового вироку.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для зміни чи скасування вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, оскаржуваний вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 07 лютого 2020 року відносно ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу начальника Виноградівського відділу Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - у той же строк з дня вручення копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4