"04" вересня 2007 р. Справа № 13/4167а
Господарський суд Черкаської області в складі судді Скиби Г.М. при секретарі Бордунос Л.І. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195
до Відкритого акціонерного товариства "Полімер", м. Черкаси, вул. Ільїна, 55
про стягнення 6040 грн. 55 коп. заборгованості по пільгових пенсіях
Представники сторін:
прокурора: Пидорич Д.М. -помічник прокурора Соснівського району -за посадою;
позивача: Кабаннік М.В. -за довіреністю №4914/08 від 25.06.07 р.;
відповідача: Кірса В.В. -за довіреністю №20 від 23.01.2007 р., Костирка Л.Є. -голова правління -за посадою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ :
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 управління пенсійного фонду України утворюють систему органів Фонду, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення. Тому Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Випадки представництва прокуратурою інтересів держави у судах визначені, зокрема, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено представництво прокуратурою у формі звернення до суду з заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
Підставою представництва інтересів держави у судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Збір до Пенсійного фонду є встановленим державою обов'язковим платежем, сплата якого здійснюється на підставі Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400/97. Невиконання свого обов'язку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ставить під загрозу інтереси держави в сфері пенсійного забезпечення, оскільки приводить до неповного формування коштів, ускладнює виконання покладених на нього Законом функцій.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 року.
Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону, закони України та інші нормативні акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Наведене стосується і Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97 - ВР від 26.06.1997 року.
Згідно частини 2 розділу XV «Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 - IV від 09.07.2003 року, п.6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №04/866 підприємства, на яких працівники вийшли на пенсію на пільгових умовах, здійснюють відшкодування коштів Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
На підставі п.п. 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, № 21-1 від 19.12.2003 р. підприємства щомісяця до 25-го числа зобов'язане вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
ВАТ «Полімер» має заборгованість до Пенсійного фонду України в особі управління в Соснівському районі м. Черкаси по відшкодуванню пільгових пенсій за списком 2 за період з 01.11.06 по 25.06.07 року в сумі 6040,55 грн.
У відповідача працювали громадяни, які отримали право виходу на пенсію на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення": Фоменко Л.С., Дорошенко В.І.. За період з 01.11 2006р. по 25.06.2007 р. цим громадянам виплачено 6040,55 грн. пенсій.
Управлінням Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси направлено відповідачу повідомлення про розрахунок сум (встановленої форми згідно з додатком 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України») фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених у відповідності до пунктів "а" та «б"-«з" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення" де зазначений розрахунок щомісячних сум, які підлягають до відшкодування. Дані повідомлення відповідачем отримані, про що свідчить підпис посадової особи на поштовому корінці про вручення.
Всього станом на 10.08.2007 року відповідач має заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в особі управління в Соснівському районі м. Черкаси по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком 2 на суму 6040,55 грн. прокурор та представник позивача вимоги підтримали та просять їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги заперечив, вважає їх такими, що не підлягають до задоволення - з наступних підстав:
Відповідно до ст.1, ст. 19 Конституції України - Україна є правовою державою, в зв'язку з чим правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З позицією позивача, який в обґрунтування своїх позовних вимог як на правову підставу своїх вимог послався на п. 15 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ (в подальшому Закон № 1058), та п.п. 6.8 п. 6 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" від 19.12.2003 р. № 21-1 відповідач не погоджується в зв'язку з наступним:
- Закон №1058, який набрав чинності з 01.01.2004 р. своєю преамбулою визначає, що він розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов 'язкове державне соціальне страхування та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
При цьому основними положеннями цього Закону не передбачено, що відшкодування органам пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій входить до складу і змісту поняття - "страховий внесок", а також не встановлюється обов'язок та порядок такого відшкодування роботодавцями.
Проте, п. 2 Розділу XV "ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕННЬ" цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Таким чином Закон № 1058 з набуттям чинності встановлює обов'язок для роботодавців відшкодовувати органам ПФУ витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій лише за списком № 1 ( та і те з відшкодуванням лише певної частини цих витрат, з поступовим щорічним її збільшенням, а не з 100 % їх покриттям). Цей Закон не регулює питання відшкодування органам пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, не відносить їх до складу страхових платежів, не встановлює механізм і періоди відшкодування, порядок їх сплати і не регулює ці відносини, а навпаки, має відсилочну норму, на інше законодавство, яким визначався порядок відшкодування цих витрат, що існував до набуття чинності Закону № 1058 (тобто до 01.01.2004 р.).
В зв'язку з цим посилання позивача на Закон України №1058, як на правову підставу стягнення з нашого товариства витрат на виплату і доставку пільгових пенсій - є неприпустимим.
- До набрання чинності Закону України №1058 від 09. 07.2003 р. (тобто до 01.01.2004 року) відносини щодо відшкодування витрат органам ПФУ на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах регулювалися Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№400 (в подальшому Закон № 400). В свою чергу цей збір входив до переліку податків і обов'язкових зборів, що включалися до системи оподаткування, визначеного п.п. 16 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування".
Проте, Закон №400 в абз. 4 п.1 ст. 2 визначає, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (яким є відповідач), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (пільгових пенсій).
Законом №400 не визначено, хто саме має нести ці витрати, адже товариство не має витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, оскільки такі витрати несе сам позивач, а тому у товариства відсутній об'єкт оподаткування з цього питання. За принципами побудови податкової системи неможлива ситуація, коли чийсь фінансовий результат є обов'язковим об'єктом оподаткування іншої особи. Таким чином Законом № 400 імперативно не встановлено зобов'язання товариства відшкодовувати органу ПФУ витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2, і така позиція товариства грунтується на наступному:
Відповідно до ст.ст. 67, 92 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Виключно законами України встановлюються податки і збори.
Ст. 19 Конституції України визначено, що ніхто не може примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов 'язкових платежів) , ... не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Податки і збори (обов'язкові платежі) справляння яких не передбачено цим законом сплаті не підлягають.
Ст. З Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що основним принципом побудови і призначення системи оподаткування є зокрема: рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи, та обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
Відповідач не має законної підстави та процедури перевіряти достовірність визначення органами ПФУ цього об'єкту оподаткування. Також цей або будь який інший Закон не вповноважує органи ПФУ самостійно визначати об'єкти оподаткування із збору на обов'язкове пенсійне страхування щодо фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, не встановлює порядку такого нарахування, механізму справляння, узгодження розрахунку, а також не визначає органи ПФУ відповідальним за адміністрування збору саме з цього питання.
Посилання позивача на п.п. 6.8. п. 6 Інструкції 21-1 відповідач вважає неприпустимим, адже ця Інструкція хоча і видана на підставі Закону №1058, Закону №400, проте їм суперечить, встановлюючи зокрема п.п. 6.4. - 6.8. непередбачений цими Законами порядок відшкодування органам пенсійного фонду витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. А тому ці пункти Інструкції не підлягають до застосування, а позивач, застосовуючи цей нормативний акт в цій частині діє за межами повноважень, встановлених Законом.
На підставі викладеного відповідач вважає, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку товариства відшкодовувати органам ПФУ витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 і таке відшкодування в якості збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не відповідає принципу призначення системи оподаткування, а тому таке відшкодування не можна вважати обов'язковим збором.
Обов'язковий збір та порядок його сплати не встановлений Законом, не може встановлюватися підзаконним нормативним актом (Зокрема Інструкцією 21-1), та сплаті не підлягає.
Відповідач вважає, що оскільки з наведених вище мотивів, за вказаний (тобто до 01.01.2004 р.) період, ця сума фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій мала статус збору на обов'язкове державне пенсійне страхування ( абз. 4 п.1 ст. 2 ЗУ "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування"), тому в будь якому випадку процедура узгодження та погашення такого зобов'язання мала відбуватися в межах та відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181) . Зокрема цим Законом передбачено, що в разі, коли сума зобов'язань нараховується контролюючим органом самостійно, то відповідно до п.6.1. Закону 2181 він зобов'язаний надіслати платнику податку податкове повідомлення (встановленої форми) з розрахунком суми заборгованості, строки погашення тощо. В разі, якщо платник податку (збору) не погоджується з таким нарахуванням, він має право узгоджувати таке зобов'язання (п.5.2. Закону 2181). Узгоджена та несплачена сума зобов'язання є податковим боргом, який стягується в порядку, передбаченому Законом 2181, зокрема шляхом направлення органом ПФУ подання в податковий орган (п.6.2.1. Закону 2181) для здійснення примусового стягнення.
Неузгоджена сума зобов'язання не вважається податковим боргом та сплаті не підлягає.
На підставі викладеного відповідач зазначає, що його товариству від позивача за період з 01.09.2005 р. по 01.11.2006 р. податкових повідомлень в порядку, передбаченому Законом № 2181 не надходило.
В зв'язку з недотриманням позивачем встановленої процедури узгодження суми податкового зобов'язання, відповідач вважає, що таке зобов'язання не є боргом та не підлягає до обов'язкової сплати, не інакше, як тільки шляхом дотримання позивачем встановленої процедури, передбаченої Законом № 2181 та з відповідними юридичними наслідками. Таким чином відсутній предмет спору взагалі. Представники відповідача простять в позові відмовити.
Інших доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення - суду не подано.
Оцінюючи зібрані докази у справі та пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що вимоги підлягають до повного задоволення:
- збір до пенсійного фонду є обов'язковим платежем, на який не поширюються вимоги податкового законодавства;
- сплата обов'язкових платежів -це конституційний обов'язок;
- кошти Пенсійного фонду не входять в систему державного бюджету України;
- доказів внесення змін в розрахунок оплати, наданий Пенсійним фондом відповідачу -відповідачем не подано;
- відповідачем в належний спосіб не спростована вимога Пенсійного фонду компенсувати витрати фонду на доставку та виплату пільгових пенсій бувшим працівникам відповідача;
- відповідач не надав доказів визнання вимоги Пенсійного фонду такою, що не підлягає виконанню.
Належить стягнути з відповідач на користь позивача 6040 грн. 55 коп. заборгованості по пільгових пенсіях.
З відповідача підлягає також стягненню судовий збір в сумі 60 грн.41 коп. на підставі ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 163 КАС України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полімер", м.Черкаси, вул. Ільїна, 55, код 02972670
на користь Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, код 21367650, рахунок №256053011732 в ОПЕРВ Обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 354507
6040 грн. 55 коп. заборгованості по пільгових пенсіях.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Полімер", м. Черкаси, вул. Ільїна, 55, код 02972670
в доход державного бюджету через ДПІ Черкаси м. Черкаси на користь УДК України в Черкаській області, МФО 854018 код 22809222, рахунок №31110095600002
60 грн. 41 коп. судового збору.
Постанова (судове рішення) набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання постанови, оформленої відповідно до вимог ст. 167 КАС України. Сторони у справі протягом 10 днів мають право подати заяву про намір оскарження та в 20 денний строк подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказану постанову через господарський суд Черкаської області.
Суддя Г.М. Скиба