Справа № 945/297/20
Провадження № 1-кп/945/161/21
Вирок
Іменем України
17 лютого 2021 року Миколаївський районний суд Миколаївській області в складі
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020150000000192 від 21 лютого 2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Казанка Казанківсього району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця, призваного на військову службу за контрактом, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні солдат, на посаді водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , освіта середня неповна, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
встановив:
Суд визнав доведеним, що ОСОБА_4 , військовослужбовець військової служби за контрактом, 11.03.2019 о 08 годині, умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєного стану, не з'явився без поважних причин вчасно на службу на посаді водія автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та до 09 години 17 лютого 2020 року перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений ОСОБА_4 показав суду, що 11 березня 2019 року він не з'явився на службу до Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з сімейними обставинами та проводив час вдома, на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Виконавши дії передбачені ст. 349 КПК України та з'ясувавши, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, та роз'яснивши особливості оскарження, при викладених обставинах, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 407 КК України - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_4 за місцем служби характеризується позитивно; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; раніше не судимий; повністю визнав свою вину.
Відповідно до досудової доповіді, наданої органом пробації на запит суду, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється, як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній.
Обставинами, які пом'якшують покарання є з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, особу обвинуваченого, а тому відсутні законодавчі перешкоди для застосування до засудженого інституту умовного звільнення і наявна можливість досягти мету виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства, суд вважає, що відносно ОСОБА_4 слід обрати покарання у виді позбавлення волі з одночасним встановленням іспитового строку, відповідно до ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередженню вчинення нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Суддя ОСОБА_1
17.02.2021