КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 477/1726/20
Провадження № 2/488/725/21
Іменем України
08.02.2021 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва
у складі: головуючої по справі судді - Чернявської Я.А.,
за участю секретаря судового засідання - Маснюк М.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
за участю відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань суду справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір аліментів, які були стягнуті з нього на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.03.2015 року, справа № 488/6223/14-ц, з ј частини на місяць до 1/6 частини від усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімум, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він та відповідач по справі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із відповідачем. За рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.03.2015 року з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки у розмірі ј частини від всіх видів заробітку щомісячно.
Зазначає, що з часу ухвалення зазначеного рішення суду змінилося його сімейне становище та відповідно і матеріальне становище. Так, 24.11.2018 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та від даного шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На час звернення до суду його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3 - х років, дружина та дитина проживають разом із ним та перебувають на його утримання.
Посилаючись на те, що з 2015 року - з часу ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, він одружився, в нього народилася друга дитина, дружина не працює, його батьки досягли пенсійного віку, то ці обставини змінили його матеріальний стан в сторону погіршення, тому він вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02.11.2020 року зазначену цивільну справу було передано за підсудністю на розгляд до Корабельного районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання на 08.02.2021 року.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням доказів, що містяться у матеріалах справи.
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву не скористалася, однак у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволені позовних вимог за їх безпідставністю.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, заперечення відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття: Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Такий обов'язок не припиняється і в тому випадку, коли діти набувають повну дієздатність до досягнення ними повноліття при укладанні шлюбу у випадку зниження їм шлюбного віку. Лише після досягнення повноліття діти втрачають право на утримання.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб. Обов'язок по утриманню зберігається і тоді, коли дитина народилася у шлюбі, який пізніше було визнано недійсним, а також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем дитина проживає разом із матір'ю - ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 06.03.2015 року справа № 488/6223/14-ц з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів заробітку щомісячно і до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини, починаючи з 19 грудня 2014 року.
24 листопада 2018 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 та від даного шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час звернення до суду дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3 - х років, дружина та дитина проживають разом з позивачем та перебувають на його утримання.
Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Так, відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази повинні бути належні, допустимі та достовірні.
Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Так, Верховним Судом винесено постанову від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19, в якій викладено наступну правову позицію: Верховний Суд вказав, що звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки народилася дочка від іншого шлюбу.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Також ВС зазначив, що суди не звернули уваги на те, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
Колегія суддів вирішила, що суди не врахували те, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу, а навпаки судами було встановлено збільшення доходів останнього.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджені у судовому засіданні докази, надані позивачем, не підтверджують погіршення його майнового стану у зв'язку із народженням дитини від іншого шлюбу, також не підтверджують неможливість сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду, а тому підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів - відмовити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення суду в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 17.02.2021 року
Суддя: Я.А. Чернявська