Справа № 304/170/21 Провадження № 1-кс/304/39/2021
11 лютого 2021 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 , затверджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за №12021071130000020 від 09 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про арешт майна,
старший слідчий СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, на підставі матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021071130000020 від 09 січня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України про накладення арешту на змив речовини бурого кольору, схожої на кров, з підлоги кімнати будинку; змиви з лівої і правої руки та зріз нігтів громадянина ОСОБА_4 ; змиви з лівої і правої руки та зріз нігтів громадянина ОСОБА_5 ; зразки букальних епітеліїв громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; шматок тканини з плямами бурого кольору; шкарпетку зі слідами бурого кольору, вилучену з дивану, на якому виявлено тіло померлої; кухонний ніж без руків'я, довжиною 25 см, шириною 2,5 см, товщиною 1 мм, вилучений з підсобного приміщення, а також кофту чорного кольору, кросівки сірого кольору з бурими слідами, схожими на кров, та штани рожевого кольору з бурими слідами, шляхом заборони відчужувати та розпоряджатися будь яким чином вказаним майном. Клопотання мотивує тим, що 08 лютого 2021 року о 19.50 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що в АДРЕСА_1 , мала місце спроба суїциду. Того ж дня вказану подію зареєстровано в журналі ЄО заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення за № 319, та виїздом СОГ на місце події виявлено у кухонній кімнаті на дивані труп ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_2 , у якої на грудях з лівого боку виявлено колото-різану рану. Не виключена можливість того, що ОСОБА_6 покінчила життя самогубством, оскільки зі слів сусідів та інших мешканців села, починаючи з 06 лютого 2021 року остання поводилася неадекватно, говорила нісенітниці, казала, що скоро помре та нібито розмовляє зі своєю покійною матір'ю, через що сусіди забирали в неї колючо-ріжучі предмети. Слідчий зазначає, що 09 лютого 2021 року за вказаним фактом розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021071130000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також вказує, що під час огляду місця події були вилучені зазначені у прохальній частині клопотання речі, а також посилаючись на норми кримінального процесуального закону, які визначають питання щодо речових доказів, підстави тимчасового вилучення майна та накладення арешту, слідчий підсумовує клопотання та зазначає, що у матеріалах кримінального провадження наявні достатні підстави вважати, що кухонний ніж без руків'я є предметом вчинення кримінального правопорушення та може містити на собі сліди вчинення злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак мають значення речових доказів, через що, з метою їх збереження, проведення слідчих дій, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.
Слідчий суддя, вивчивши надані слідчим матеріали, зваживши доводи викладені у клопотанні, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 цього Кодексу арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 170, 171 КПК України.
Так, всупереч вимог частини 2 статті 171 КПК України у клопотанні про арешт майна слідчим ОСОБА_2 не зазначено: 1) мети відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, частина 2 статті 170 КПК України визначає чіткий перелік такої мети, при цьому потрібно чітко зазначити підставу та відповідно обґрунтувати необхідність арешту; 2) належність майна, що належить арештувати, зокрема кофти чорного кольору, кросівок сірого кольору з бурими слідами, схожими на кров, та штанів рожевого кольору з бурими слідами, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Зі змісту клопотання встановлено, що в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчим не визначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності накладення арешту майна. Так, у клопотанні лише зазначено про ніж без руків'я та вказано, що такий є предметом вчинення кримінального правопорушення та може містити на собі сліди вчинення злочину, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а відтак має значення речових доказів. Разом із тим відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, слідчим не зазначено конкретні підстави вважати, що вказаний предмет відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Навпаки, додаючи до клопотання свою постанову про визнання речовим доказом від 10 лютого 2021, слідчий жодним чином не зазначає про наявність такої при обґрунтуванні свого клопотання.
Крім цього подане слідчим ОСОБА_2 клопотання про арешт майна, погоджено прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , який не є належною процесуальною особою у даному кримінальному провадженні, що підтверджується доданим Витягом з ЄДРДР № 12021071130000020, а відтак погоджувати дане клопотання повноважень не мав.
Окрім іншого, слідчий суддя звертає увагу, що клопотання слідчого належним чином не оформлено, містить пробіли тексту дати його погодження прокурором та кількості додатків, що до нього долучені. Також згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12021071130000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, таке зареєстровано в реєстрі 09 лютого 2021 року, тоді як у вступній частині клопотання, а також постанові про визнання речовим доказом слідчий ОСОБА_2 датує таке 09 січням 2021 року.
Відтак, зі змісту клопотання вбачається, що таке зводиться лише до короткого викладу обставин, що стали підставою для внесення відомостей до ЄРДР, а також опису дій вчинених СОГ на місці події, а в обґрунтування необхідності накладення арешту - слідчим наведені лише загальні визначення, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що обґрунтування вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, зведено до формалізму та полягає виключно у наведенні статей КПК України, які стосуються загальних положень про речові докази та арешту майна.
При цьому, обов'язок доведення необхідності арешту покладається на слідчого, який звернувся з клопотанням про арешт майна.
Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Виходячи з викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання належному прокурору з метою усунення вказаних недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, що не позбавляє його права після усунення недоліків в строки, передбачені ст. 172 КПК України, повторно звернутися до суду з даним клопотанням.
Керуючись статтями 40, 131, 132, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,
клопотання старшого слідчого СВ Перечинського відділення Ужгородського відділу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 , затверджене прокурором Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12021071130000020 від 09 січня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, про арешт майна - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1