1 із 4 Провадження №1-КП/303/394/21
Справа №303/1195/21
Номер рядка статистичного звіту-197
вирок
Іменем України
17 лютого 2021 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючої ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево кримінальне провадження №120210701200000031 стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 263 КК України,-
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
11 лютого 2021 року до суду звернувся прокурор з обвинувальним актом, затвердженим в порядку статті 291 КПК України, щодо якого ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 263 КК України.
Із матеріалів кримінального провадження, встановлено що у листопаді 2019 року у невстановлений досудовим розслідування час, під час збирання грибів в лісовому масиві неподалік села Завидово, Мукачівського району, ОСОБА_3 знайшов металевий кастет, який приніс додому та зберігав за місцем проживання.
10 січня 2021 року в період часу з 21 години 00 хвилин по 23 годину 16 хвилин, ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, діючи умисно, незаконно без передбаченого законом дозволу, носив при собі металевий кастет, який випав з кишені куртки в ході сутички з громадянином ОСОБА_6 та в подальшому був виявлений працівниками поліції під час огляду ділянки дороги навпроти будинку АДРЕСА_2 .
Кастет, що випав з куртки ОСОБА_3 відноситься до холодної зброї, та є холодною зброєю ударно-дробильної дії, виготовлений кустарним способом.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого кваліфіковані за частиною 2 статті 263 КК України, при цьому останній повністю визнав свою вину у вчиненому.
Таким чином, ОСОБА_3 носив кастет без передбаченого законом дозволу, такі його дії суд кваліфікує за частиною 2 статті 263 КК України.
17 лютого 2021 року сторонами була укладена угода про визнання винуватості відповідно до якої ОСОБА_3 повністю визнав себе винним і сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_3 покарання за частиною 2 статті 263 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000
2 із 4
гривень
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши що така угода відповідає положенням статтей 468-471 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні пояснив, що права, надані йому законом у зв'язку з укладенням угоди про визнання винуватості розуміє, з наслідками укладення та затвердження угоди обізнаний, характер обвинувачення та його суть йому зрозумілі, обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, з ним узгоджено та є цілком зрозумілим, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_5 в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, підтвердивши, що така угода відповідає положенням статті 468-471 КПК України.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Суд вважає необхідним затвердити умови угоди і ухвалити вирок на підставі такої угоди відповідно до положення статті 475 КПК України з наступних мотивів.
Матеріали кримінального провадження, надані стороною обвинувачення, свідчать про наявність події кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 і що в його діях, є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 263 КК України.
Кваліфікація дій ОСОБА_3 стороною обвинувачення, визначена правильно.
Згідно положень статті 12 КК України, злочин, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, відноситься до категорії нетяжких злочинів. Угода, сторонами укладена до призначення судового розгляду, про що заявлено в підготовчому судовому засіданні.
Частинами 1 та 2 статті 474 КПК України визначено, що в разі досягнення угоди під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду.
У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
За частиною 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Умови угоди щодо міри кримінального покарання відповідають положенням санкцій передбачених частиною 2 статті 263 КК України, а застосування до обвинуваченого покарання у виді штрафу допускається, і таке покарання, відповідає обставинам справи і даним про особу обвинуваченого.
Крім того, угода про визнання винуватості укладена добровільно і відсутні підстави, передбачені частиною 7 статті 474 КПК України, які б суд міг використати для відмови в затвердженні такої угоди.
3 із 4
Укладання угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам КПК України, інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Також судом встановлено, що обвинувачений розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені статтею 473 КПК України.
Зазначене узгоджується із положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27 лютого 1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Виходячи з обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне ухвалити в даному провадженні вирок згідно положень угоди визнання винуватості та призначити обвинуваченому, узгоджену сторонами угоди, міру покарання у виді штрафу.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовувався.
Цивільний позов у провадженні не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку статті 100 КПК України.
Відповідно до статті 124 КПК України процесуальні витрати стягнути з обвинуваченого.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст.314,315,373-376 та ст.ст.468,471,474 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17 лютого 2021 року між прокурором Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №120210701200000031.
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 263 КК України, за якою призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Речовий доказ: кастет, який знаходяться в камері зберігання речових доказів Мукачівського відділу поліції - знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ) процесуальні витрати на залучення експерта на користь держави в розмірі 653 (шістсот п'ятдесят три) гривні 80 копійок.
4 із 4
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувався.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженому та прокурору.
Головуюча ОСОБА_1