справа №936/706/20
Провадження № 2/936/5/2021
11.02.2021 смт. Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді Павлюк С.С.
при секретарі Собран Ю.О.
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
та представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про відновлення становища, що існувало до порушення права, шляхом вивільнення земельної ділянки загального користування, -
позивач звернулася в суд із позовною заявою до відповідача про відновлення становища, що існувало до порушення права, шляхом вивільнення земельної ділянки загального користування. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,055 га, що належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №034214, виданого 30.12.1996 року на підставі рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 року. По опису меж даної земельної ділянки встановлено дорогу загального користування, як заїзд до дворогосподарства шириною 3 м. Житловий будинок АДРЕСА_1 раніше складав одне ціле дворогосподарство та пізніше розділений на дві відокремлені частини з окремими входами. У сусідній частині будинку проживає відповідач та є його власником. Заїзд до житлового будинку шириною 3 м. забезпечував доступ, як до частини будинку позивача, так і до будинку відповідача і перебував у їх спільному користуванні. Вхід до частини житлового будинку позивача знаходиться у глибині двору, тому іншого доступу до будинку, окрім цього заїзду немає. Натомість частина будинку відповідача прилягає до АДРЕСА_1 . З часом, відповідач навпроти входу до своєї частини житлового будинку на протилежній стороні попри вищевказаний заїзд до будинку на місці старої літньої кухні спорудила новий житловий будинок та без погодження з позивачем почала облаштовувати прилеглу до новоспорудженого будинку територію за рахунок заїзду загального користування, спорудивши на ньому бетонну огорожу з капітальним фундаментом, кам'яними декоративними опорами та металевою сіткою, звузивши тим самим заїзд (дорогу загального користування) до ширини 2 м. 14 см. та демонтувавши раніше існуючі ворота зі сторони вулиці, що унеможливило проходження по ньому транспорту і перетворило заїзд у вузький пішохідний прохід, обмежений з обох боків капітальними спорудами. Це позбавляє позивача та членів її сім'ї можливості використовувати заїзд у власний двір через ворота по вказаній земельній ділянці (заїзду) загального користування. До будинку фактично перекритий доступ, як власного транспорту, так, у разі необхідності, пожежної машини, швидкої медичної допомоги, інших термінових служб, що створює загрозу здоров'ю та життю позивача.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Повідайчик О.І. подав до суду відзив на позовну заяву позивача, в якому зазначив, що не визнає спорудження бетонної огорожі (паркану) на заїзді загального користування та вчинення відповідачем перешкод у здійсненні права власності позивачки. 22 липня 2004 року відповідач одержала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 035255, який є належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом того, що з вказаної дати відповідач є власником земельної ділянки площею 0,0458 га. Видачі державного акту передувало виготовлення відповідної технічної документації, проведення геодезичних робіт, визначення меж ділянки й координат поворотних точок, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера і т.д. Було проведено перенесення (відновлення) в натуру меж земельної ділянки, що підтверджується актом від 24 травня 2004 року. Відповідно до акту від цієї ж дати межові знаки в кількості 10 штук, якими закріплено межі земельної ділянки наданої ОСОБА_4 у власність для обслуговування житлового будинку загальною площею 0,0458 га на території смт Воловець Воловецької селищної ради були встановлені та передані на зберігання відповідачці. Позивач безпідставно чинила перешкоди в реалізації відповідачем права на землю, що доводиться рішенням виконавчого комітету Воловецької селищної ради Закарпатської області від 04.06.2004 №83 «Про погодження меж земельної ділянки при видачі Державного акту на право власності на землю». З вказаного рішення вбачається, що ОСОБА_1 безпідставно відмовлялась погодити межі земельної ділянки ОСОБА_4 . Вказане рішення також свідчить про те, що з цього часу позивач була обізнана про оформлення відповідачем права власності на згадану земельну ділянку. Після одержання державного акту й винесення меж земельної ділянки в натуру відповідач мала всі законні підстави для користування земельною ділянкою, в тому числі для будівництва необхідних на її розсуд будівель, споруд, в тому числі огородження належної їй на праві власності ділянки. Будучи власником земельної ділянки, виключно в межах ділянки, які були визначені, в тому числі при проведенні геодезичної зйомки, та винесені в натурі, ОСОБА_4 в 2007 році побудувала бетонний паркан, який було побудовано винятково на земельній ділянці, згідно державного акта, не зачіпаючи інших земельних ділянок належних третім особам чи земель загального користування. 07.08.2007 року комісією селищної ради було проведено перевірку меж земельної ділянки, та не встановлено порушень. Крім цього, детальним планом смт Воловець не передбачено ніяких доріг чи проїздів на території дворогосподарства АДРЕСА_1 . Чинне законодавство України не містить зобов'язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів (огорож) на присадибних (садових, дачних) ділянках. Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що ОСОБА_4 побудувала паркан виключно в межах земельної ділянки належної їй на праві власності, посилання позивача є необгрунтованим і безпідставним. Просить в задоволенні позову відмовити.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів викладених в позовній заяві та просять позов задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та в задоволенні позову просять відмовити.
Представник головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на розгляд справи не з'явився, з письмових пояснень по суті спору надісланих до суду вбачається, що у технічній документації по посвідченню права власності на земельну ділянку відповідача відсутні матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути. Проектні рішення будівництва вулиць і доріг повинні прийматись на основі генерального плану населеного пункту, комплексних схем транспорту та організації дорожнього руху, детальних планів території , планів червоних ліній з урахуванням природньо-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, категорії вулиці ( дороги) , експлуатаційних і екологічних вимог, розрахункової інтенсивності та умов безпеки руху транспорту та пішоходів, черговості будівництва.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на належній їй земельній ділянці, підтвердженням чого є Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №034214 від 30.12.1996 року, який видано на підставі рішення Воловецької селищної ради від 29.12.1993 року. ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,055 га. для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. По опису меж даної земельної ділянки наданої для обслуговування житлового будинку, по межі "В" до "Г" встановлено дорогу загального користування, як заїзд до дворогосподарства шириною 3 м.
Відповідно до договору дарування від 29.11.2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №1202 відповідач ОСОБА_4 прийняла у дар 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,17 га (ділянка № 1 складається із двох земельних ділянок загальною площею 0,04 га , ділянка №2- 0,13 га.), яка розташована на території Воловецької селищної ради, передана для ведення особистого підсобного господарства . Земельна ділянка № 1 складається із двох земельних ділянок, які відповідно до державного акту на право власності на землю серії ІІ-ЗК №034311 відокремлені одна від одної землями загального користування. Ширина земель загального користування становить 4,9 метра.
Рішенням сьомої сесії четвертого скликання Воловецької селищної ради від 13.06.2004 року «Про передачу у власність громадянам селища земельних ділянок» відповідачу ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку 30 кв. метрів.
Воловецький районний відділ Закарпатської регіональної філії "Центр ДЗК" на підставі технічного завдання від 24.05.2004 року та заяви-договору від 07.06.2004 року виготовив технічну документацію по посвідченню права власності на земельну ділянку ОСОБА_4 на території Воловецької селищної ради, на якій розташований об'єкт нерухомого майна- житловий будинок.
На підставі технічної документації, проведення геодезичних робіт , визначення меж земельної ділянки, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера 22.07.2004 року ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 035255, площею 0,0458 га. для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається із акту від 24.05.2004 року про перенесення (відновлення) в натуру меж земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_4 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ніяких заперечень з боку представників при перенесенні в натуру меж земельної ділянки не виявлено.
Крім цього, згідно акту від 24.05.2004 року встановлені та передані на зберігання межові знаки в кількості 10 шт. встановленого зразка, якими закріплено межі земельної ділянки, наданої ОСОБА_4 у власність для обслуговування житлового будинку загальною площею 0,0458 га на території смт Воловець Воловецької селищної ради були встановлені та передані на зберігання відповідачці
Рішенням виконавчого комітету Воловецької селищної ради Закарпатської області від 04.06.2004 №83 «Про погодження меж земельної ділянки при видачі Державного акту на право власності на землю» погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_4 при оформленні Державного акту на землю.
З акту від 27.08.2007 року видно, що межові знаки на земельній ділянці по АДРЕСА_1 встановлено згідно Державного акту на право власності на землю серії ЗК № 035255.
У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 погодити межі земельної ділянки, ОСОБА_4 звернулася до Воловецької селищної ради про затвердження технічної документації без згоди суміжного землевласника.
Рішенням сорок третьої сесії сьомого скликання Воловецької селищної ради №1290 від 14.10.2020 року погоджено межу та підписати Акти прийому -передачі межових знаків на зберігання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0332 га 0,0126 га ОСОБА_4 без згоди суміжного землекористувача ОСОБА_1 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що колись був прохід до будинку позивача, в якому міг поміститись автомобіль. Однак, 5-6 року назад сусід (відповідач) збудував паркан, через який для позивача не можуть завезти машиною дрова. Крім цього, свідок пояснив, що вздовж огорожі зі сторони позивача росли яблуні.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що колись до позивача був заїзд, в який міг поміститись вантажний автомобіль, а зі сторони вулиці була брама, однак що було за її межею не знає, оскільки на подвір'ї ніколи не була.
Згідно висновку судового будівельно-технічного експертного дослідження за №Д0001/2020 від 16.01.2020 року, об'єктом дослідження якого був прохід між земельними ділянками , які зазначені в Державному акті ІІ-ЗК №034311 до земельної ділянки, яка вказана в Державному акті ІІ-ЗК №034214, встановлено, що прохід до земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №034214, має конфігурацію трапеції з довжини лінії між повторними точками по периметру земельної ділянки наступні: 4,9 м; 12,49 м; 3,0 м; 12,18 м. на даному проході збудовано огорожу, довжиною 16,62 м., що відділяє земельну ділянку з державним актом ІІ-ЗК №034214, такими чином, площа проходу, доступ до якої перекрито огорожею становить - 0,0024 га., тобто 24 м.кв. Загальна ж площа проходу після його звільнення складе - 48 м.кв. Крім того, передбачений ДБН Б,2.2-12:2019 Планування і забудова територій» проїзд для пожежної машини до житлового будинку що належить ОСОБА_1 не забезпечено.
В судовому засіданні експерт підтвердив свій висновок, при цьому додатково пояснив, що дослідження проводилось лише на замовлення гр. ОСОБА_1 в приватному порядку в присутності лише останньої із залученням землевпорядника. Про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку попереджений не був. Крім того, експерт пояснив, що в його розпорядженні були лише копії державних актів на земельні ділянки виданих у 1996 та 1997 роках., інших документів йому надано не було.
Відповідно до ч.2 ст.4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В судовому засіданні встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка є під'їзною до житлового будинку, належного позивачці на праві власності, шляхом розблокування під'їзду, демонтуванням зведеного на ній паркану.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи докази, додані до матеріалів справи, і які є єдиними, на які посилається позивач та їх представник та доводи щодо протиправних дій саме відповідача щодо встановлення паркану на земельній ділянці, яка є під'їзною дорогою до житлового будинку позивача, суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи позивачем та її представником належними та допустимими доказами не підтверджено, що відповідач збудувала паркан на земельній ділянці, що слугує під'їзною дорогою позивачки.
Так, суд не бере до уваги як доказ наданий позивачем висновок судового будівельно-технічного експертного дослідження за №Д0001/2020 від 16.01.2020 року, виходячи з наступного.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Статтею 106 ЦПК України визначено порядок проведення експертизи на замовлення учасників справи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов'язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Відтак, наданий висновок судового будівельно-технічного експертного дослідження за №Д0001/2020 від 16.01.2020 року, яким обґрунтовуються позовні вимоги позивача, не відповідає вимогам, що пред'являються ст. ст. 102 та 106 ЦПК України до висновку експерта, зокрема не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, а тому є недопустимим доказом та не може бути покладений в основу ухваленого судом рішення. Клопотання про призначення експертизи судом сторонами не заявлялося.
Відповідно до ч. 1 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом , у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно чинить їй перешкоди у користуванні власністю, в судовому засіданні такі обставини свого підтвердження не знайшли.
Крім того, як вбачається із позовних вимог, позивач просить зобов'язати усунути перешкод шляхом вивільнення земельної ділянки, однак така вимога є неконкретизована, зокрема яким саме чином має проводитись таке вивільнення (демонтаж, перенесення, тощо)
Судом також встановлено, що після одержання державного акту й винесення меж земельної ділянки в натуру відповідач мала всі законні підстави для користування земельною ділянкою, в тому числі для будівництва необхідних на її розсуд будівель, споруд, в тому числі огородження належної їй на праві власності ділянки. Будучи власником земельної ділянки, виключно в межах ділянки, які були визначені, в тому числі при проведенні геодезичної зйомки, та винесені в натурі, ОСОБА_4 побудувала бетонний паркан, який було побудовано винятково на земельній ділянці, згідно державного акта, не зачіпаючи інших земельних ділянок належних третім особам чи земель загального користування.
Крім цього, детальним планом смт Воловець не передбачено будь-яких доріг чи проїздів на територію дворогосподарства АДРЕСА_1 .
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Відповідно частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до частини першої та сьомої статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вищевказані положення також кореспондуються із положеннями статті 78 ЗК України, згідно якої право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Таким чином, суд вважає, що позивачем та її представником в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивача користування земельною ділянкою, як під'їзною дорогою до її житлового будинку, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У зв'язку з наведеним, слід скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 28.10.2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача у справі та відшкодуванню позивачу.
Згідно із вимогами ч.7 ст.135 ЦПК України у випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду - про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в порядку, передбаченому статтями 141, 142 цього Кодексу, а тому внесені позивачем судові витрати в сумі 12150 гривень на депозитний рахунок суду, слід стягнути на користь відповідача.
Разом з тим, представником відповідача надано суду акти приймання-здавання наданих послуг згідно договору-доручення про надання правової допомоги від 21.09.2020 року, складених 07.10.2020 року, 17.11.2020 року, 10.12.2020 року та 23.12.2020 року, на загальну суму 5400 гривень, яку також слід стягнути з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223, 226, 263, 265 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про відновлення становища, що існувало до порушення права, шляхом вивільнення земельної ділянки загального користування - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_4 12150 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, які були внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду згідно квитанції №2250320021 від 03.11.2020 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в сумі 5400 (п'ять тисяч чотириста) гривень 00 коп.
Скасувати заходи забезпечення позову, що вжиті відповідно до ухвали Воловецького районного суду Закарпатської області від 28.10.2020 року, у вигляді заборони ОСОБА_4 , чи іншим особам за її дорученням, вчиняти дії щодо приватизації, на підставі затвердженого Рішенням сорок третьої сесії сьомого скликання Воловецької селищної ради рішення від 14.10.2020 № 1290 «Про погодження межі та підписання Актів прийомки-передачі межових знаків на зберігання земельних ділянок без згоди суміжного землекористувача (землевласника)», земельної ділянки загального користування, що розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
третя особа: головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, місце знаходження: пл. Народна, 4 м. Ужгород.
Повний текст виготовлено 17.02.2021
Суддя Павлюк С.С.