Справа № 947/4550/21
Провадження № 1-кс/947/1941/21
17.02.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001345 від 04.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -
1.Фактичні обставини даного кримінального провадження та обґрунтування поданого клопотання.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.12.2020 до СУ ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_7 про те, що 28.11.2020 невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи його майном у великих розмірах з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 показав, що 25.11.2020 на сайті «ОЛХ» знайшов оголошення про обмін біткоїнів. Автор оголошення був ОСОБА_8 . По телефону в переписці домовились про обмін біткоїнів. Тимур надав номер електронного гаманця, на який потерпілий перевів 2 біткоїни. Та по раніше наданому Тимуром коду, на вибір в офісі за адресою: м. Одеса, вул. Катериненська, 37 вперше отримував гроші за свою криптовалюту. 27.11.2020 на сайті «ОЛХ» знайшов аналогічне оголошення про обмін біткоїнів, однак автором був ОСОБА_9 та аналогічним чином отримав в офісі, яке на вибір пропонував раніше ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , за свої 2 біткоїни гроші. При цьому в обидвох вказаних випадках надавали потерпілому один і той же електронний гаманець. Втретє потерпілий 28.11.2020 перевів 11 біткоїнів на новий електронний гаманець вказаний ОСОБА_9 , однак код йому не надали, та цього разу за переведені біткоїни грошей не отримав. Окрім того, надав скрін-шоти по вищевказаним транзакціям.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні оперативному підрозділу - УЗІСД ГУНП в Одеській області було надано доручення на встановлення причетних осіб.
Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено групу осіб, яка займається незаконними валютними операціями, а також мінімізацією оподаткування шляхом проведення безготівкових операцій та виведення валютних засобів за кордон.
Так, в ході виконання оперативним підрозділом УЗІСД ГУНП в Одеській області доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетна група осіб, до складу якої входить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Здійснює свою діяльність в офісі обміну валют «Money Team currency exchange» ТОВ «Фінод» за адресою: м. Одеса, вул. Катериненська, 37.
Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, з метою відшукання речей, предметів та документів, які мають значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, отримано ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси про дозвіл на проведення обшуку АДРЕСА_2 .
Далі, 11.02.2021, в порядку ст. 236 КПК України, на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді, проведено слідчу дію, а саме: обшук за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено речі, які мають вагоме значення для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, перелік яких міститься в клопотанні.
Постановою слідчого від 11.02.2021 вище перелічене вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно є об'єктом протиправних дій, які зберегли на собі сліди вчинення зазначених протиправних діянь, виявити які вдасться лише за допомогою проведення слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Таким чином, з метою забезпечення збереження вилучених в ході вищевказаного обшуку речей, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, оскільки зазначені об'єкти зберегли на собі сліди злочину та містять інші відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речового доказу, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.
2. Позиції учасників в судовому засіданні при розгляді клопотання.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, додавши, що накладення арешту на майно, також необхідне для проведення експертних досліджень, крім того, вилучені мобільні телефони під час проведення обшуку не вдалося за можливе дослідити, у зв'язку з їх заблокуванням.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначивши, що клопотання необґрунтоване, було порушено право власності, при проведенні обшуку була можливість оглянути всі вилучені речі, не доведено, що вилучені речі мають відношення до кримінального провадження.
ОСОБА_4 підтримав думку представника.
3. Висновки слідчого судді.
Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, а також вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
3.1. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про арешт майна.
Ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
Ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 3 ст. 170 КПК України - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
3.2. Правова підстава та мета арешту майна.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, що підтверджується долученими до даного клопотання матеріалами в сукупності.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, ймовірно може бути причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до долученого до матеріалів клопотання протоколу обшуку, 11.02.2021 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був проведений обшук, під час проведення якого були вилучені речі та документи, перелік яких міститься в клопотанні.
Так, слідчим суддею встановлено, що тимчасово вилучене майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки вилучені речі можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, на вилучених мобільних телефонах, ноутбуці, блокноті, зошиті, договорі-анкеті, може міститися інформація, яка має відношення до кримінального провадження, зокрема, щодо обставин заволодіння шахрайським шляхом майна, з використанням електронно-обчислюваної техніки, а також осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення. На вилученій банківській картці можуть міститися грошові кошти, ймовірно набуті кримінально-протиправним шляхом.
Вищевикладене також підтверджується долученою до матеріалів клопотання постановою про визнання речей, предметів та документів речовими доказами від 11.02.2021 року, відповідно до якої вилучені речі та документи визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, та з метою проведення необхідних слідчих дій з вказаним майном.
3.3. Завдання та необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучені речі можуть бути речовими доказами в рамках кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучені речі.
3.4. Розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
3.5. Висновки слідчого судді.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №12020160000001345 від 04.12.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що було виявлене та вилучене 11.02.2021 року, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- мобільний телефон марки «Iphone 11 Pro» в корпусі зеленого кольору з сім картою « Лайфселл»;
- мобільний телефон марки « Iphone 11 Promax» в корпусі чорного кольору з сім карткою абонента « Лайфселл»;
- договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи № НОМЕР_1 ;
- банківська картка № НОМЕР_2 ;
- блокнот з чорновими записами рожевого кольору з написом « Аxent»;
- зошит з чорновими записами;
- банківська картка « пумб» № НОМЕР_3 ;
- ноутбук марки « Lenovo» в корпусі чорного кольору з зарядним пристроєм до нього марки « Lenovo».
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 ..
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1