Справа № 520/7150/19
Провадження № 1-кп/947/491/20
16.11.2020 року колегія суддів Київського районного суду м. Одеси, в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора . ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому у засіданні у залі суду в м. Одесі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000852 від 18.12.2018 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України,
В провадженні колегії суддів Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України.
Відповідно до ст. 331 ч. 3 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці, посилаючись на те, що обвинувачена обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, вона є громадянкою Королівства Бельгії, на території України відсутнє постійне місце мешкання, що вказує на те що, вона знаходячись на волі може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженю, вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченої більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 заперечувала проти продовження відносно обвинуваченої ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором ризики не доведені, грунтуються на припущеннях. Крім того, захисник зауважила, що обвинуваченої ОСОБА_7 на территорії України є нерухоме майно, вона тривалий час перебуває під вартою, у зв'язку з чим просила змінити запобіжний захід у вигляд тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого забов'язання.
Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку свого захисника.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, та клопотання захисника, вважає, що доцільно продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 , з наступних підстав.
Згідно зі ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри є підставою для позбавлення свободи, і прокурор має навести всі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років або ж до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Колегія суддів при вирішенні питання щодо доцільності продовження дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання ОСОБА_7 винною. та бере до уваги, що існують ризики того, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, зможе продовжити злочинну діяльність, ухилятися від суду та чинити тиск на потерпілих та свідків, знищити, сховати речі та документи, підтверджуючі її злочину діяльність, грошові кошти які здобути злочинним шляхом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України та вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів може не забезпечити належної поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 та запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам, а тому суд вважає за необхідне продовжити дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Колегія суддів, також приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого свідки та потерпілі на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , наявності вищезазначених ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за можливе визначити розмір застави в розмірі 310 000 (триста дес'ять тисяч) гривень, який визначено ухвалою Одеського апеляційного суду.
Думку захисника ОСОБА_6 щодо можливості зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте забов'язання відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , колегія суддів вважає не обгрунтованою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.31,177,178,183,184,194,196,197,331,369-372 КПК України, колегія суддів,-
Продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , з відповідним визначеним судом розміром застави у розмірі 310 000 (триста дес'ять тисяч) гривень, та покладеними обов'язками на 60 днів, тобто до 15.01.2021 року включно, з утриманням в ДУ ОСІ.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копія ухвали вручається обвинуваченій, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2