Номер справи 623/4067/19
Номер провадження 2/623/46/2021
іменем України
09 лютого 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді: Бєссонової Т.Д.
за участю секретаря судового засідання: Ноль С.В.
розпорядника Максименка Р. С.
представник позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі цивільну справу № 623/4067/19 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у якості чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину квартири, яка є спільною власністю чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, -
11.10.2019 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю у якості чоловіка та дружини з 05 січня 2012 року до 25 березня 2016року . Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,0 кв.м., жилою площею 29,8 кв.м., яка зареєстрована на праві власності згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченому приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 20.01.2014р. за реєстровим номером 93, за ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати у справі, згідно квитанцій.
В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у наслідок дорожньо-транспортної пригоди загинув її чоловік ОСОБА_6 . Вони з ним проживали однією сім'єю з 05 січня 2012 року і до 01 березня 2012 року за адресою: АДРЕСА_2 (у батьків ОСОБА_6 ), а з 01 березня 2012року вони з ОСОБА_6 придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_3 у якій мешкали до 25 березня 2016 року . 25 березня 2016 року вони з ОСОБА_6 уклали шлюб. У зазначений період спільного подружнього проживання з 05 січня 2012 року і до 25 березня 2016 року (дня фактичного укладання шлюбу) ні вона, ні він не знаходилися у іншому шлюбі. ОСОБА_6 розірвав шлюб з ОСОБА_7 15 травня 2010 року. А вона ніколи раніше не укладала шлюбів. У період проживання однією сім'єю , за спільні кошти вони з ОСОБА_6 придбали дві квартири: Квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 01 березня 2012 року за реєстровим номером 576. Дану квартиру вони оформили на обох по 1/2 частині. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 20 січня 2014 року за реєстровим номером 93. За обоюдною домовленістю дану квартиру вони оформили на ОСОБА_6 , так як вважали, що це не важливо, так як вони все одно одна сім'я. За життя її чоловік не розпорядився належним йому на праві власності майном, не залишив заповіту, оскільки помер раптово. У теперішній час з боку його сина від першого шлюбу ОСОБА_5 виникають до неї претензії відносно квартири, яка була придбана на ім'я померлого в період спільного подружнього життя та за сумісні кошти. За життя ОСОБА_6 ніколи не заперечував про спільні сімейні відносини з нею ведення спільного господарства та придбання зазначеної квартири на спільні кошти. У зв'язку з цим вона змушена звертатися до суду за захистом права на майно, яке було придбано нею та ОСОБА_6 під час спільного проживання однією сім'єю як чоловік та дружина та на спільні кошти сімейного бюджету.
Ухвалою суду від 14.11.2019 року було відкрито загальне провадження по цивільній справі та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву. (том 1, а.с. 38)
07.02.2020 року відповідачем ОСОБА_5 подано відзив на позовну заяву в якому вказав, що ознайомившись з позовом ОСОБА_4 , відповідач заявляє про те, що її позовні вимоги він не визнає.
Відповідач не визнає позов ОСОБА_4 , оскільки усі наведені позивачем обставини, на думку відповідача, перекручені та не відповідають дійсності, позовні вимоги безпідставні і необґрунтовані. Позивач наводить неправдиву інформацію як про період спільного проживання однією сім'єю у якості чоловіка та дружини ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , так і про те, що зазначені позивачем квартири придбавались за спільні кошти з ОСОБА_6 . Так, позивач звернулася до суду з неправдивою інформацією, заявляючи про те, що вона в період з 05.01.2012 р. до 01.03.2012 р. проживала спільно з його батьком ОСОБА_6 однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . Насправді відповідачем було там лише зареєстровано її місце проживання, але фактично вона там не проживала жодного дня. Фактично у весь цей зазначений період вона мешкала у м. Ізюм. Крім того, насправді квартира АДРЕСА_3 , придбана 01.03.2012 р. за кошти діда відповідача - ОСОБА_8 , який доводиться батьком померлого ОСОБА_6 . ОСОБА_8 у такий спосіб вирішив допомогти своєму сину, надавши йому кошти на придбання квартири для створення ним нової сім'ї. Позивач ніяким чином не приймала фінансової участі у придбанні цієї квартири, тобто кошти на придбання цієї квартири не були спільними позивача і ОСОБА_6 . Протягом 2013 - 2014 років померли дід і бабуся відповідача і батьки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Після їх смерті залишилася спадщина - домоволодіння за вищезгаданою адресою: АДРЕСА_2 . Батько відповідача ОСОБА_6 прийняв спадщину своїх батьків і продав її. На ці кошти 20.01.2014 р. ОСОБА_6 і купив зазначену позивачем квартиру АДРЕСА_1 . Тому, обидві зазначені позивачем квартири були придбані не за її спільні кошти з ОСОБА_6 , а квартира АДРЕСА_1 , придбана за особисті кошти ОСОБА_6 , отримані від продажу спадкового майна після смерті його батьків. Отже, позивач не має права на визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , оскільки ця квартира не є і ніколи не була у спільній власності позивача і ОСОБА_6 . Ця квартира, хоч і була придбана у період сумісного проживання, однак покупка була здійснена за кошти особистого майна ОСОБА_6 , а тому не може бути спільною сумісною власністю позивача і ОСОБА_6 . Позивачем не надано доказів того, що в період сумісного проживання позивач та ОСОБА_6 заробили спільні гроші на спірну квартиру. Позивач також не надала суду докази того, що у неї взагалі були кошти на придбання цієї квартири та не зазначила джерело походження коштів.(том 1, а.с. 75-76)
10.03.2020 року позивачем ОСОБА_4 подано відповідь на відзив в якій виклала свої пояснення, міркування та аргументи, щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень. По-перше, Відповідач зазначає, що в період з 05.01.2012р. до 01.03.2012р. вона не проживала спільно зі своїм покійним чоловіком однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх припущень до суду не надає. Проте факт її реєстрації у даний період за даною адресою, разом з її чоловіком (що фактично і підтверджує спільне проживання з чоловіком за даною адресою) Відповідач визнає і нічим не спростовує. По-друге, відповідач стверджує, що квартира АДРЕСА_3 придбана 01.03.2012року за кошти його діда ОСОБА_8 , який доводився батьком померлого ОСОБА_6 . При цьому жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх припущень до суду також не надає. По-третє, Відповідач стверджує, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана 10.01.2014року ОСОБА_6 за гроші , які він отримав за продаж спадкового майна, яке отримав після смерті своїх батьків. Проте, документи, були надані Відповідачем до відзиву, спростовують дане твердження у повному обсязі. І це пояснюється наступним: Як встановлено і ніким не оскаржується, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , придбано 20 січня 2014 що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С.І. 20 січня 2014 року за реєстровим номером 93. Враховуючи вищевикладене можливо встановити, що спадщина після смерті батьків ОСОБА_6 відкрилася у день смерті його матері ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 (за дев'ять днів до купівлі ними спірної квартири). Таким чином, можливо встановити, що купівля-продаж його спадкового майна, ніяким чином не могла вплинути на купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 .
Враховуючи вищевикладене, можливо прийти до висновку, що усі заперечення на її позов, викладені у відзиві ОСОБА_5 , ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, та спростовуються документами, наданими ОСОБА_6 до матеріалів даної справи, а тому відповідно є усі правові підстави для задоволення її позовних вимог у повному обсязі. (том 1 а.с. 111-114)
Ухвалою суду від 04 червня 2020 року підготовче судове засідання за вказаною позовною заявою закрито, справа призначена до судового розгляду.(том 1, а.с.210)
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спільно придбали квартиру по АДРЕСА_1 , оскільки з 01.05.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були зареєстровані в Довгалівці в будинку батьків ОСОБА_6 , що підтверджується домовою книгою, проживали однією сім"єю та придбали квартиру для спільного проживання. З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_6 спадщину отримав пізніше і розпорядився нею у 2015 році. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_2 пояснив, що зареєстровано тільки місце проживання ОСОБА_4 в с. Довгалівка, але проживали в АДРЕСА_3 придбана за кошти діда ОСОБА_5 .. В 2013-2014 роках померли батьки ОСОБА_6 залишилась спадщина. ОСОБА_6 прийняв спадщину та продав її. 20.01.2014 року купив спірну квартиру за спадкові кошти. Не має права на визнання права власності на Ѕ частину квартири за ОСОБА_4 . Придбана в період сумісного проживання, але за особисті кошти ОСОБА_6 . Не надано доказів наявності у позивача коштів на придбання квартири. Повністю відмовити в позові. Проживали разом однією сім'єю, але не з 05.01.2012 року. Разом у с. Довгалівка не проживали, лише були зареєстровані. Відповідач з батьком спілкувався постійно. З 2016 року по телефону. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не мешкали разом, були коханцями.. Коли отримав спадщину купив дім на Заводській. Він не жив у квартирі там жила ОСОБА_4 з дітьми. В квартирі на Заводській він жив сам, вона не жила. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Ізюмської державної нотаріальної контори Живолуп І. в судове засідання не з'явилася надала заяву про розгляд справи без їх участі. Самостійних майнових вимог не мають. (том 2 а.с.40)
За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши докази по справі, вважає, що позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Сімейне законодавство, а саме ч.1, ч.2 ст.21 СК України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.74 СК України у разі якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, зазначив, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Суд встановив і сторони визнали, що з 27.02.2012 року по 25.03.2016 року ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_6 не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвали шлюб 15 травня 2010 року про що зроблено актовий запис № 69.(том 1, а.с.10)
Відповідно до домової книги для реєстрації мешкаючи у домоволодінні АДРЕСА_2 з 27.02.2012 року зареєстрована ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі своїм сином ОСОБА_16 , 15.04.2003 року де на той час був зареєстрований ОСОБА_6 . Будинок на той час належав ОСОБА_9 . (том 1, а.с. 163-165)
В цей період під час проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_6 придбали квартиру в АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 01.03.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С. І. та зареєстровано в реєстрі за № 576 у ОСОБА_17 . (том 1, а.с. 11)
Відповідно витягу № 33468775 про державну реєстрацію прав КП «Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації» від 14.03.2012 року квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 (1/2 частина) та ОСОБА_4 (1/2 частин). ( том 1 а.с. 14)
Також в період проживання однією сім'ю ОСОБА_6 придбав у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.01.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С. І. та зареєстровано в реєстрі за № 93 у ОСОБА_19 .(а.с. 17)
Відповідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ОСОБА_6 та ОСОБА_4 25 березня 2016 року зареєстрували шлюб, прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини « ОСОБА_4 ». (а.с. 12)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 від 31 липня 2019 року. (том 1,а.с.13)
Відповідно до ст.1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, з подружжя, який його пережив, та батьки.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , не працює, мешкає в АДРЕСА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 вказала, що вона мати ОСОБА_5 . З 1997 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 . В 1999 році народила ОСОБА_5 . В 2001 році шлюб між ними було розірвано. Контакти з ним не підтримувала тільки з його батьками. Вона їздила до батьків ОСОБА_6 та вони їздили до них. В 2012 році ОСОБА_8 повідомив, що в її колишнього чоловіка інша жінка ОСОБА_4 і вони її прописали бо їй ніде жити. У неї 2 сина від ОСОБА_17 . Батько давав кошти, щоб викупили квартиру за умови, що ОСОБА_6 буде співвласником квартири. Жити не жили, зустрічались. Він жив в Довгалівці , вона в Ізюмі. Після отримання спадщини купив будинок. Прописаний був у ОСОБА_4 . Вона не знала про його шлюб у 2016 році. З 2019 року її не було в Україні приїхала після смерті. Ховала ОСОБА_6 ОСОБА_4 з Заводської . Побачила її перший раз на похоронах. З позовом не згодна, хоча і є докази (прописка, дата продажу будинку). ОСОБА_4 жінка по документа.
Свідок ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_4 мати його двох дітей, співмешкали вони 16-18 років. Квартиру за адресою АДРЕСА_3 купували разом з ОСОБА_4 . Розлучились в кінці 2010 року. ОСОБА_4 жила з ОСОБА_6 на квартирі. Він продав ОСОБА_4 свою 1/4 частину квартири. Потім вони жили в цій квартирі. У 2013 -2014 роках купили частину будинку (квартира) просила 1500 доларів США, але він дав 1000 доларів США на другу квартиру. В 2010 році ОСОБА_4 пішла з дітьми до ОСОБА_6 Гроші він отримав після підписання договору частинами 1500 доларів. Віддавала гроші ОСОБА_4 .
Свідок ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , приватний підприємець, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_8 . Пояснила, що ОСОБА_6 її сусід. ОСОБА_4 жила з її братом в цивільному шлюбі мають двох дітей. Розійшлися у 2010 році. Пізніше вона дізналася, що вони вона живе з ОСОБА_6 спочатку на байраках Некрасова, Київська. Потім вони розписались. У ОСОБА_6 помер батько тоді вони забрали матір та зняли квартиру для неї і доглядали її. Потім в квартиру по АДРЕСА_9 перейшла жити ОСОБА_4 . ОСОБА_17 та ОСОБА_4 придбали квартиру по АДРЕСА_9 чи АДРЕСА_3 у них двоє дітей. Потім після розлучення визнав, що ОСОБА_4 та діти мають власність у цій квартирі. А свою частину квартири продав ОСОБА_4 ( ОСОБА_4 ). ОСОБА_6 позичали гроші для купівлі квартири 13-14 роки. Квартира не велика 2-х кімнатна, а їх жило 4. 2-х кімната з пічним опаленням 1 спірна. Вона позичала 1000 доларів. Викупила і проживали з ОСОБА_6 і дітьми. ОСОБА_4 працювала на рику (продукти), підприємець. З ОСОБА_4 стала проживати з 2010 року. З братом проживала до 2010 року. Від брата вона пішла до ОСОБА_6 на квартиру.
Свідок ОСОБА_40 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_10 . Пояснила, що вона сусідка ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Купили квартиру в 2012 році у колишнього чоловіка. Спочатку жив з ОСОБА_7 розійшовся у 2010 році познайомився з ОСОБА_4 , жили на квартирах та у Савинцях . Купили квартиру у ОСОБА_17 в 2012 році. В 2014 році купили квартиру на бараках. ОСОБА_4 торгувала на базарі, робила у ОСОБА_43 на турбазі.
Свідок ОСОБА_7 , інвалід, працює на Хлібозаводі. Була у шлюбі з ОСОБА_6 . Потім він пішов до ОСОБА_4 в 2009 році зняв квартиру і стали вони жити разом. Батько дав гроші, щоб викупили у колишнього чоловіка частину квартири. Після смерті мами продав будинок і купив квартиру по Заводській де жив сам з 2014 року. Для чого розписались вона не знає. ОСОБА_4 там не жила, а жила вона на АДРЕСА_3. В селі вона жила. Вони до смерті з ОСОБА_6 зустрічались. За день до смерті він ремонтував у неї світло в квартирі. ОСОБА_6 платив аліменти сину ОСОБА_5 . Вона з ним спілкувалась. Спілкувались при ній тільки телефоном. Жив в Борівському районі. До них не їздив і вони не їздили до них. Чоловік їздив 1-2 рази. Вона ОСОБА_5 бачила 3 рази за життя.
Свідок ОСОБА_44 , пенсіонер, ветеран праці, охоронець. Зазначив що ОСОБА_6 це його племінник. Позивач це колишня жінка племінника, відповідач - онук, син племінника. Будучи не в шлюбі. Загинув до розлучення. Його брат ОСОБА_8 купив хату (квартиру) сину ОСОБА_6 по вул.. заводській. Брат викупив у колишнього чоловіка ОСОБА_4 , вони були співмешканцями. Викупив на ім'я ОСОБА_4 . Вона стала належати ОСОБА_4 або на двох з ОСОБА_6. В Довганіці ОСОБА_4 не жила. Вони з ОСОБА_4 продали 2 будинки які належали брату. Будинки продали після смерті батька і матері, після того як вступив в спадщину. Коли отримав він кошти не знає. ОСОБА_8 працював ПЧ-5, жив на заробітну плату. Не був присутнім при укладанні договору купівлі-продажу.
Представник відповідача від допиту інших свідків відмовився.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_36 , ОСОБА_17 , ОСОБА_40 підтвердили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали з 2010 року по 2016 роки однією сім'єю.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними бо шлюбним договором, що встановлено ч.1 ст.70 СК України.
В період проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ними була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.01.2014 року посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Банніковим С. І. та зареєстровано в реєстрі за № 93. Таким чином, ця квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, а тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину вищезазначеної квартири.
До спільної сумісної власності подружжя не належить майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди.
В судовому засіданні відповідачем та його представниками не доведено, що спірна квартира була придбана за надані померлим грошові кошти, оскільки суду не надано доказів, підтверджуючі ці факт.
Згідно з частиною четвертою статті 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Отже, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Приймаючи до уваги викладене,суд вважає,що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, слід встановити факт проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_6 однією сім"єю у якості чоловіка та дружини з 27 лютого 2012 року по 25 березня 2016 року , а також визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , придбана під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності зі ст.141 ЦПК України слід стягнути з відповідачів на користь позивачки понесені ОСОБА_4 судові витрати по сплаті судового збору за кожну позовну вимогу.
Керуючись ст. ст.12,13,76,77,81, 83,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Ізюмська державна нотаріальна контора Харківської області про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у якості чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину квартири, яка є спільною власністю чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюб - задовольнити частково.
Встановити факт, спільного проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження м. Ізюм, Харківської області з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 однією сім"єю у якості чоловіка та дружини з 27 лютого 2012 року по 25 березня 2016 року .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,0 кв. м, житловою площею 29,8 кв. м, яка зареєстрована на праві власності згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченому приватним нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу Харківської області Банніковим С. І. 20.01.2014 року за реєстровим номером 93 за ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яка є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_5 , тел. НОМЕР_6 на користь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 1152,60 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області або безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини рішення суду проголошені 09 лютого 2021 року. Повний текст рішення виготовлено згідно вимог ч.6 ст.259 ЦПК України 17 лютого 2021 року
Суддя Ізюмського міськрайонного суду
Харківської області Т.Д. Бєссонова