Номер справи 623/3971/20
Номер провадження 2/623/136/2021
іменем України
17 лютого 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської у складі:
головуючого: судді - Герцова О.М.
при секретарі: Рзаєвій І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюмі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
У листопаді 2020 року до суду надійшла вказана позовна заява. В позовних вимогах позивач просить: визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з матір'ю - ОСОБА_1 .
Вимоги обгрунтовані тим, що вона проживає окремо від батька дитини, а тому місце проживання дитини має бути визначено за місцем її проживання так як це буде відповідати інтересам дитини.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не з'явився, просив справу розглядати у його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомив, відзив на позов не надав. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 223 ЦПК України та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Представник третьої особи Подопригора В.В. в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, раніше наданий висновок щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 26 лютого 2011 року.(а.с.4)
Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.3).
12 вересня 2013 року рішенням Буринського районного суду Сумської області шлюб було розірвано. (а.с.5).
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).
Сумська міська рада Управління "Служба у справах дітей" власним висновком підтвердили можливе визначення місця проживання дитини за місцем проживання матері.(а.с.31-34).
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи убачається про існування між колишнім подружжям стійкого особистого конфлікту, проте не вбачається конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків обох батьків по відношенню до дитини та їх реалізації.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Таким чином, враховуючи, що в судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір'ю не суперечитиме інтересам дитини, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог.
Сплачені позивачем судові витрати у розмірі 840 гривень 80 копійок (а.с.13-а), витрати на оплату правової допомоги (а.с.12) підлягають до стягнення з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265,280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір'ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок, витрати на оплату правової допомоги у розмірі 2000 гривень, а всього 2840 гривень 80 копійок.(дві тисячі вісімсот сорок гривень 80 копійок).
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: О.М.Герцов