Справа № 638/17747/20
Повадження № 2/638/2599/21
Іменем України
17 лютого 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченка В.Р.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,
21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Ухвалою суду від 22 грудня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про передачу справи за підсудністю з наступних підстав.
При зверненні до суду з відповідним позовом позивач повинен дотримуватися вимог закону щодо підсудності розгляду цивільних справ, передбачених главою 2 розділу І ЦПК України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у даній справи є скасування: 1) рішення 31 сесії 6 скликання Харківської міської ради «Про передачу у власність та надання в оренду громадянам земельних ділянок» від 26 лютого 2014 року №1477/14, в частині п. 6, 6.1 додатку 1 - про виділення громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та в частині п. 5, 5.1 додатку 1 - про виділення ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 квітня 2014 року на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 , та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 квітня 2014 року на земельну ділянку по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2 .
Отже, спір у даній справі стосується прийняття рішення та видання свідоцтва на право власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови, пов'язані з нерухомим майном, нерухомою річчю, а тому усі позови, у спорах, які є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом нерухомого майна, повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно, тощо.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11.
Пункт 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» встановлює виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, зокрема про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках, коли вимоги пов'язуються з визнанням права на земельну ділянку, встановленням порядку користування земельною ділянкою чи усуненням перешкод у цьому, іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов'язково застосовують правила про виключну підсудність.
З позовної заяви та з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07 квітня 2014 року вбачається, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Київського районного суду м. Харкова.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у даній справі підлягають застосуванню привила виключної підсудності, встановлені ч. 1 ст. 30 ЦПК України, оскільки спір стосується визнання права власності на земельну ділянку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
В пункті 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін.
Розгляд даної справи по суті не розпочато, оскільки підготовче провадження не закрито.
Частинами 1, 2 ст. 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про передачу справи до Київського районного суду м. Харкова за підсудністю.
Керуючись ст. 30, 31, 32, 259-260 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно передати за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 17 лютого 2021 року.
Суддя І.П. Латка