16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 750/10356/16-а
адміністративне провадження № К/9901/43180/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу № 750/10356/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа - Головне управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 грудня 2016 року
(ухвалену у складі головуючого судді Супруна О.П.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року
(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Сорочка Є.О.)
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні позивача - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії позивача з 01.09.2016 неправомірними;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу неправомірно утримані суми пенсії;
- відшкодувати на його користь за рахунок відповідача 10 000 грн. моральної шкоди.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було неправомірно зменшено позивачу відсотковий розмір грошового забезпечення, який застосовується при обчисленні позивачу пенсії у відповідності до положень ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 28 грудня 2016 року Деснянський районний суд м. Чернігова вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з пониженням основного розміру її виплати до 60%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2016 з урахуванням 61% її розміру від відповідних сум його грошового забезпечення та виплачувати пенсію ОСОБА_1 з 01.09.2016 у розмірі 61% від відповідних сум його грошового забезпечення.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зменшуючи розмір пенсії та приймаючи оскаржуване рішення відповідач фактично вдався до правової оцінки підстав видачі наказу про звільнення позивача, що не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Щодо позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд першої інстанції зазначив, що протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області позивачу була завдана моральна шкода, проте з урахуванням ступеня його вини, тривалості моральних страждань позивача та негативних наслідків від перенесених моральних та психоемоційних травм, які настали для позивача у зв'язку з протиправними діями відповідача, засад розумності та справедливості, є підстави для часткового відшкодування заявленого позивачем розміру моральної шкоди, а саме у розмірі 500 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 16 лютого 2017 року Київський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 28 грудня 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 14 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року по справі №750/10356/16-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.
Відповідач стверджує, що приписами статті 77 Закону України «Про національну поліцію» чітко визначено одну з підстав звільнення зі служби в поліції, зокрема, поліцейський звільняється зі служби в поліції через хворобу- за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
На думку скаржника поняття «військова служба» та «служба в поліції» різні за своєю суттю та регулюються відмінними нормативно-правовими актами.
30 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №750/10356/16-а.
9. 21 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 лютого 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу відповідача.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача, в періоди з 09 лютого 2016 року по 20 березня 2016 року отримував пенсію за вислугу років в розмірі 61 % грошового забезпечення, з 21 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року - пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, в розмірі пенсії за вислугу років відповідно до ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 61 % грошового забезпечення, а з 01 вересня 2016 року - пенсію по 3 групі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, згідно зі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 60 % грошового забезпечення.
Як вбачається з копії трудової книжки, наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 3 о/с від 07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Національної поліції.
У свідоцтві про хворобу Військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» №642 від 22 грудня 2015 року вказано, що ОСОБА_1 визнано не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Як вбачається з витягу з Наказу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29 січня 16 року№ 17 о/с, позивача, на підставі рішення медичної комісії, звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Вислуга на день звільнення в календарному обчисленні становить 21 рік 07 місяців 26 днів.
На запит позивача, листом № 1206/03/С-12 від 20 вересня 2016 року відповідач повідомив, що оскільки свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії від 22 грудня 2015 року№642 не містить інформацію про непридатність до служби в поліції, з 01 вересня 2016 року йому нараховується пенсія по 3 групі інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, в розмірі 60 % грошового забезпечення.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Відповідно до статті 70 Закону України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основ законодавства України про охорону здоров'я» та на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2000 року № 16479/19 Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України) наказом від 6 лютого 2001 року № 85 затвердило Положення про діяльність військово-лікарської комісії в системі МВС України (далі - Положення № 85) та Порядок проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС (далі - Порядок № 85).
Згідно з пунктом 1.2 Положення №85 військово-лікарська комісія - це спеціальні органи в складі лікарів-спеціалістів, які створюються в системі Міністерства внутрішніх справ з метою проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду кандидатів на службу, осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і членів їх сімей, військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, осіб цивільної молоді, які бажають вступити до навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, курсантів і слухачів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ і колишніх військовослужбовців.
Підпунктом 1.63.5 пункту 1.63 Порядку № 85 передбачено, що за результатами медичного огляду військово-лікарські комісії щодо осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виносить такі постанови: «Придатний до військової служби»; «Придатний до військової служби. Не придатний на посаду» (вказану в направленні відділу роботи з особовим складом та згідно з Таблицею вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей); «Обмежено придатний до військової служби»; «Потребує звільнення від виконання службових обов'язків (занять), відпустки за станом здоров'я»; «Не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; «Не придатний до військової служби зі зняттям з військового обліку».
Таким чином, свідоцтво про хворобу № 325 від 26 вересня 2016 року є належним документом, який підтверджує наявність у позивача хвороби, що зумовлює його непридатність до служби в поліції, внаслідок чого його було звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу).
При цьому, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ підставою для призначення відповідачем позивачу пенсії у підвищеному розмірі є факт звільнення особи на підставі пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не зміст висновку військово-лікарської комісії.
Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Верховного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 705/7195/16-а.
Наказ т.в.о начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 29 січня 2016 року № 17 о/с про звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 - старшого інспектора батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів» ГУНП зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» є чинним, спори з приводу скасування цього наказу відсутні.
Окрім того, на час виникнення спірних відносин до затвердженої наказом № 85 форми свідоцтва про хворобу не вносилось будь-яких змін у зв'язку із прийняттям Закону № 580-VIII, а тому вимога відповідача про необхідність наявності у такому свідоцтві інформації щодо непридатності особи до служби в поліції суперечить вказаному наказу та є протиправною. При цьому право позивача на пенсійне забезпечення не може бути порушене державою внаслідок не внесення змін до певних підзаконних нормативно-правових актів.
Отже, відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-ХІІ позивач має право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Тобто позивач має законодавчо визначене право на отримання пенсії за вислугу років у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням стажу його служби в поліції на день звільнення - 21 рік 07 місяців 26 днів, що встановлено зазначеним Наказом про звільнення позивача.
Таким чином, відповідач, зменшуючи розмір пенсії та приймаючи оскаржуване рішення фактично вдався до правової оцінки підстав видачі наказу про звільнення позивача, що не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Стосовно доводів про стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали їм належну правову оцінки та дійшли цілком вірного висновку щодо необхідності часткового задоволення цієї позовної вимоги з огляду на встановлені обставини справи.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
16. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
17.Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
18. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1.Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у справі №750/10356/16-а - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій