Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
03 лютого 2021 року № 520/16783/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Рубан В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кіт С.В.,
представника позивача - Олійник І.О.,
представника відповідача - Красникова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ: 43143704, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.01.2020 року № 0005379-5706-2031, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704), яким визначено податкове зобов'язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 62236 (шістдесят дві тисячі двісті тридцять шість) гривень 12 копійок за податковий період 2019 рік.
- судові витрати покласти на Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.01.2020 року № 0005379-5706-2031 є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просили суд задовольнити позов в повному обсязі, з підстав, зазначених у ньому.
Представник відповідача в судовому засіданні та у наданому до суду письмовому відзиві проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та скасуванню не підлягає.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем. Основним видом господарської діяльності позивача є механічне оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62), який класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010.
Позивачу належні на праві власності нежитлові будівлі загальною площею 1491,4 кв.м.: літ. «А-3» загальною площею 1010,8 кв.м.; літ. «Б-1» загальною площею 344,8 кв.м.; літ. «В-1» загальною площею 135,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
30.04.2020 р., позивачем, отримано податкове повідомлення-рішення від 28.01.2020 року № 0005379-5706-2031, яким ГУ ДПС у Харківській області визначено зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік у розмірі 62236,12 грн. Об'єктом оподаткування є нежитлові будівлі загальною площею 1491,4 кв.м.: літ. «А-3» загальною площею 1010,8 кв.м.; літ. «Б-1» загальною площею 344,8 кв.м.; літ. «В-1» загальною площею 135,8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач в порядку, визначеному ст.ст. 55 - 56 ПК України, здійснювались заходи досудового врегулювання спору (процедура адміністративного оскарження). Рішенням ДПС України від 20.10.2020 р. № В0537/6/99-00-06-02-04-06 «Про результати розгляду скарги», скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 28.01.2020 року № 0005379-5706- 2031 - залишено без змін.
Вважаючи рішення податкового органу незаконним, позивач оскаржив його до суду.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Згідно із положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Водночас, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України).
Отже, можливість визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об'єкт, Податковим кодексом України не передбачена.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким стаття 266 ПКУ викладена в новій редакції, а об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно доповнено об'єктами нежитлової нерухомості.
Згідно із підпунктами 266.7.1 та 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України ГУ ДПС у Харківській області у зазначеному податковому повідомленні-рішенні визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості".
Підпунктом 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно вимог законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари; туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; г) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Статтею 266 Податкового кодексу України визначено платників податку на нерухомі майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільг: із сплати цього податку.
Підпунктом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Визначення типів будівель здійснюється за допомогою Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17.08.2000 (далі - ДКБС).
Даний класифікатор призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Згідно ДКБС, Будівлі нежитлові (код 12) підрозділяються на: 121 - Готелі, ресторани та подібні будівлі; 122 - Будівлі офісні; 123 - Будівлі торговельні; 124 - Будівлі транспорту та засобів зв'язку; 125 - Будівлі промислові та склади; 126 - Будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення; 127 - Будівлі нежитлові інші.
Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. Група "Будівлі промислові та склади" (код 125) включає клас "Будівлі промислові" (код 1251) та дев'ять підкласів.
Отже, в розумінні підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПКУ, не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки промислові будівлі та складські приміщення.
Водночас, суд звертає увагу, що для визначення об'єкту оподаткування до уваги повинні братись як дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, так і відповідні документи платника податків, зокрема, документи на право власності.
Згідно інформації з технічних паспортів на виробничі будівлі літ. літ. «А-3», «Б-1» та «В-1», складених ТОВ «БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ», а саме експлікацій приміщень до плану поверхів виробничих будинків, належні позивачу нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Транспортна Колона (колишня назва - вулиця Транспортна), буд. 2 є виробничими цехами та майстернею.
Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:16:004:0001 (вул. Транспортна Колона (колишня назва - вулиця Транспортна), 2) на якій розташовані цехи та майстерня відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та згідно з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права має цільове призначення: 1.10.5 Підприємств іншої промисловості, вид використання: для обслуговування нежитлових приміщень літ «А-3», літ. «Б-1», «В-1» (виробничі та допоміжні приміщення). Цільове призначення також підтверджується копією Договору купівлі-продажу від 31.07.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1503.
Таким чином, за всіма своїми характеристиками, належні позивачу на праві власності нежитлові будівлі загальною площею 1491,4 кв.м.: літ. «А-3» загальною площею 1010,8 кв.м.; літ. «Б-1» загальною площею 344,8 кв.м.; літ. «В-1» загальною площею 135,8 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Транспортна Колона (колишня назва - вулиця Транспортна), буд. 2 є виробничими цехами та майстернею та належать до класу 1251 «Будівлі промисловості». Вказані нежитлові будівлі придбані позивачем як фізичною особою-підприємцем та використовувались у 2019 році з метою провадження основного виду господарської діяльності: механічного оброблення металевих виробів (код КВЕД 25.62), який класифікується у секції С «Переробна промисловість» КВЕД ДК 009:2010.
Таким чином, оскільки основний вид економічної діяльності позивача - 25.62 механічне оброблення металевих виробів відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікується в секції С «Переробна промисловість», яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.
На підтвердження здійснення господарської діяльності у 2019 році за основним видом економічної діяльності позивачем до матеріалів справи надані: копія Договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.03.2018 р. з ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА ЕЛЕКТРОБРИТВА-ХАРКІВ» в якому вказано, що фактичною адресою здійснення господарської діяльності позивача є: м. Харків, вул. Транспортна колона, 2, саме за об'єкти нерухомості за цією адресою, та копії рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за 2019 рік до Договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.03.2018 р. та копія Договору № 187 на виготовлення продукції із металів замовника від 03.05.2018 р. з ТОВ «РАДІАН», копії рахунків-фактур, видаткових накладних та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) за 2019 рік до Договору № 187 на виготовлення продукції із металів замовника від 03.05.2018 р.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об'єкта оподаткування - предмета "будівлі промисловості", оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об'єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.
Водночас, застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення, дозволяє дійти до наступних висновків.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття "промисловість", у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Оскільки "будівлі промислові", які є у складі об'єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об'єкта оподаткування (підпункт "ґ" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, "будівель промисловості", зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств ( підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій "будівлі промислові", законодавець визначив спеціальний об'єкт (об'єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об'єктів стосується така пільга.
Водночас, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.
Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.
Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №820/3556/17, якою сформовано правовий висновок, відповідно до якого визначено, що застосування підпункту «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що у зазначених нежитлових будівлях загальною площею 1491,4 кв.м.: літ. «А-3» загальною площею 1010,8 кв.м; літ. «Б-1» загальною площею 344,8 кв.м.; літ. «В-1» загальною площею 135,8 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Транспортна Колона (колишня назва - вулиця Транспортна), буд. 2, які є цехами та майстернею позивачем у 2019 році здійснювалася господарська діяльність, яка полягала у виготовленні промислової продукції, позивач як суб'єкт господарювання, основна діяльність якого класифікується у секції С КВЕД ДК 009:2010, маючи в 2019 році на праві власності нежитлові будівлі (будівлі промисловості), віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, які використовуються за призначенням у господарській діяльності та не здаються в оренду, лізинг, позичку, - звільняється від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2020 року № 0005379-5706-2031 такими, що є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд ,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.01.2020 року № 0005379-5706-2031, за платежем податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 62236,12 (шістдесят дві тисячі двісті тридцять шість грн. 12 коп.).
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 15.02.2021 року.
Суддя Рубан В.В.