Справа № 500/763/20
17 лютого 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови,
Тернопільська міська рада (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) (далі - відповідач) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.03.2020 ВП №61473815.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконання Тернопільською міською радою судового рішення по справі №921/506/17-г/8 можливо лише після того, як створена рішенням виконавчого комітету міської ради від 04.04.2018 №247 конкурсна комісія проведе конкурс на надання послуг з вивезення побутових відходів згідно вимог чинного законодавства.
Зокрема, вважає, що дане судове рішення може бути виконане боржником лише за настання певних об'єктивних умов, тобто державний виконавець взагалі не в змозі без участі боржника в примусовому порядку виконати таке рішення, а отже й відсутні підстави для стягнення виконавчого збору. Враховуючи наведене, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору є протиправною, оскільки за своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Також, позивачем зазначено, що станом на сьогодні виконання судового рішення боржником по справі №921/506/17-г/8 є утрудненим. Проте, органом місцевого самоврядування на виконання вказаного рішення господарського суду задовго до відкриття виконавчого провадження було вжито ряд дій, які державний виконавець у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не перевірив та не врахував при винесенні оскаржуваної постанови. Отже, державний виконавець не вчинив жодних дій для їх з'ясування, а відразу безпідставно виніс оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.
Також зазначено, що оскаржувана постанова від 06.03.2020 в порушення абз.3 ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" була надіслана виконавцем лише 10.03.2020 і отримана боржником - 12.03.2020. Вважають, що винесена постанова є безпідставною, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду (суддя - Шульгач М.П.) від 08.04.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Від представника відповідача до суду надійшов 12.05.2020 відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказ Господарського суду Тернопільської області №921/506/17-г/8 від 06.02.2018 залишається не виконаним, оскільки боржником не визначено на конкурсних засадах юридичних осіб, які будуть здійснювати у межах міста Тернопіль збирання та перевезення побутових відходів. Також, зазначений наказ не належить до виконавчих документів по яких виконавчий збір не стягується, а тому постанова про стягнення виконавчого збору №61473815 від 06.03.2020 є законною та скасуванню не підлягає. Крім того, дана постанова винесена відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, а норми ст.45, 46 Закону №606-XIV не можуть бути використанні скаржником при оскарженні постанови про стягнення виконавчого збору винесеної 06.03.2020, оскільки Закон №606-XIV втратив чинність 05.01.2017.
Просили відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі та замінити сторону відповідача у справі №500/763/20 з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).
Відповідно до розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 №10 здійснено повторний автоматизований розподіл судового справи №500/763/20 у зв'язку із відрахування зі штату суду судді Шульгача М.П..
Згідно із витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021, головуючого суддю визначено - Осташа А.В.
Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято справу до розгляду та ухвалено повторно розпочати розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 29.01.2021.
Ухвалою суду від 29.01.2021 замінено відповідача у справі - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на належного - Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та призначено розгляд справи на 16.02.2021.
В судовому засіданні 16.02.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Після оголошеної перерви, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 205 КАС України перейшов до розгляду вказаної позовної заяви в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Як випливає із матеріалів справи, на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2018, які набрали законної сили 29.01.2018, видано наказ Господарського суду Тернопільської області від 06.02.2018 по справі №921/506/17-г/8, яким зобов'язано Тернопільську міську раду виконати рішення №43-р/к від 24.11.2016 адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, а саме: вжити заходів щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які будуть здійснювати у межах м. Тернопіль збирання та перевезення побутових відходів, строк пред'явлення до виконання зазначено - 06.02.2021 (аркуш справи 42).
Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 05.03.2020 звернулось на виконання зазначеного наказу Господарського суду Тернопільської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із заявою по відкриття виконавчого провадження (аркуш справи 41).
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) Дубчак М.3., винесено 06.03.2020 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61473815 на підставі наказу Господарського суду Тернопільської області №921/506/17-г/8 від 06.02.2018 (аркуш справи 44).
Водночас, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) Дубчак М.3. винесена постанова від 06.03.2020 №61473815 про стягнення з Тернопільської міської ради виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн (аркуш справи 47).
Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до частин першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України" та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Аналізуючи наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з'ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України «Про виконавче провадження», чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.
Крім того, аналіз положення статей 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в аспекті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
Згідно із пунктом 8 розділу ІІІ (Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження) Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року №512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону, про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Зокрема, суд встановив, що постанова про стягнення виконавчого збору по ВП №61473815 в сумі 18892,00 грн винесена 06.03.2020, та направлена стороні боржника для відома та виконання.
Виконавчий документ №921/506/17-г/8 є рішенням не майнового характеру, заходи примусового виконання рішень які вживаються сторонами виконавчого провадження (державним виконавцем, боржником, стягувачем) передбачені ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, відповідно до вимог ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно вимог ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення: штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що постанова державного виконавця від 06.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61473815 позивачем в судовому порядку не оскаржена і є чинною.
При цьому, здійснення заходів, які вживаються боржником щодо виконання наказу Господарського суду Тернопільської області №921/506/17-г/8 від 06.02.2018, а саме: про проведення конкурсу із надання послуг з вивезення побутових відходів на території м. Тернопіль, які були організовані Тернопільською міською радою 27.11.2018 та 15.08.2019, є лише передумовою їх прийняття та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
Посилання позивача на те, що на зазначені дати проведення конкурсу не надійшло жодної пропозиції щодо участі у конкурсі, та протоколами №2 від 27.11.2018 та від 15.08.2019 засідання конкурсної комісії - конкурси щодо визначення виконавця із надання послуг з вивезення побутових відходів на території міста Тернопіль - визнано такими що не відбулися, не вказує про наявність поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Правилами надання послуг поводження з побутовими відходами які затверджені Постановою КМУ від 10 грудня 2008 року, № 1070 визначено - Послуги з поводження з побутовими відходами надаються суб'єктом господарювання, визначеним органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах в установленому законодавством порядку виконавцем послуг з вивезення побутових відходів.
Постановою КМУ від 16.11.2018 визначений порядок проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів, у пункті 26 даного Порядку зокрема зазначено - у разі прийняття конкурсною комісією рішення про визнання конкурсу таким, що не відбувся, його організатор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів з дня його прийняття всіх учасників конкурсу та організовує протягом десяти календарних днів підготовку нового конкурсу.
Суд встановив, що на сьогоднішній день, наказ Господарського суду Тернопільської області №921/506/17-г/8 від 06.02.2018 залишається невиконаним, оскільки боржником не визначено на конкурсних засадах юридичних осіб, які будуть здійснювати у межах міста Тернопіль збирання та перевезення побутових відходів.
Закон України «Про виконавче провадження», зокрема ч.5-9 ст. 27 містить вичерпний перелік підстав при яких виконавчий збір не стягується а саме:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів За дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд встановив, що наказ Господарського суду Тернопільської області №921/506/17-г/8 від 06.02.2018 не виконаний до відкриття виконавчого провадження, та не належить до жодних з вищевказаних категорій виконавчих документів по яких виконавчий збір не стягується, а тому постанова про стягнення виконавчого збору № 61473815 від 06.03.2020 є законною.
Отже, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник спір, на дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати/не зазначати у постанові про відкриття виконавчого провадження питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.і
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 14 січня 2021 року, справа № 750/2414/17.
Крім того, суд звертає увагу, що дана постанова винесена відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, а тому норми ст.45,46 Закону України "Про виконавче провадження" №606-ХІV, на які посилається позивач у позові щодо витрат виконавчого провадження, не можуть бути використані при оскарженні постанови про стягнення виконавчого збору винесеної 06.03.2020, оскільки Закон України №606-ХІУ втратив чинність 05.01.2017.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у виконавчому провадженні №61473815 носить зобов'язальний характер. Наказ, передбачає одноразовий характер виконання шляхом вжиття заходів щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які будуть здійснювати у межах м. Тернопіль збирання та перевезення побутових відходів.
Відтак, покликання представника позивача в судовому засіданні на висновки Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18 не заслуговують на увагу, оскільки обставини вказаної справи не є тотожними, позаяк такі стосуються стягнення чітко визначеної суми, а в даному випадку виконання наказу Господарського суду Тернопільської області у виконавчому провадженні №61473815 носить зобов'язальний характер.
З приводу доводів позивача, що в межах виконавчого провадження державним виконавцем не вчинялися заходи примусового виконання рішення, а тому у відповідача не було підстав для стягнення з позивача оскаржуваною постановою виконавчого збору, то суд наголошує, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що оскаржувана постанова надіслана відповідачем в порушення абз.3 ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з наступного.
Відповідно до вимог абз.3 ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як випливає із матеріалів справи - 06.03.2020 винесена оскаржувана постанова, а 10.03.2020 - надіслана супровідним листом позивачу, враховуючи, що наступним робочим днем після 06.03.2020 було саме 10.03.2020, тому порушень в діях з боку відповідача щодо надіслання документів виконавчого провадження, судом не встановлено.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина перша статті 9 КАС України).
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За сукупністю встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що державним виконавцем правомірно та обґрунтовано, у відповідності до положень Закону №1404-VIII, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та визнає оскаржуване рішення таким, що прийняте згідно вимог частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду, у зв'язку з чим позов не підлягає до задоволення.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, які понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС не відшкодовуються.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову Тернопільської міської ради до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 06.03.2020 в розмірі 18892,00 грн у виконавчому провадженні №61473815 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Тернопільська міська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Листопадова 5,м. Тернопіль,46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 34334305);
відповідач:
- Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (місцезнаходження/місце проживання: вул. Грюнвальдська, 11,м. Івано-Франківськ,76018, код ЄДРПОУ/РНОКПП 43316386);
Головуючий суддя Осташ А.В.