про повернення позовної заяви
15 лютого 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/633/21
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
27 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення сорок другої позачергової сесії Пащенківської сільської ради в Решетилівському районі Полтавської області про дострокове припинення повноважень Пащенківського сільського голови від 28.07.2020; зобов'язання виплатити середній заробіток за час затримки по день звернення до суду у сумі 135960,49 грн, а також доплатити суму середнього заробітку по день фактичного розрахунку у разі затримки часу у розрахунку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу запропоновано усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
08.02.2021 судом отримано заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду. Подана заява обґрунтована тим, що з 02.04.2020 діяв Закон № 3275, яким було передбачено продовження процесуальних та інших важливих юридичних строків. На думку позивача, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, кінцевою датою якого є 28.01.2021, тобто позивач вважає , що звертаючись до суду 27.01.2021 він не пропустив цього строку. Також позивач зазначає, що трудову книжку йому було вручено 4 грудня 2020 року, а інші документи, які були необхідні для звернення до суду отримані ним 24.12.2020, у зв'язку із чим позивач не може самостійно визначити дату, від якої слід відраховувати перебіг строку позовної давності.
Стосовно автоматичного продовження строків Законом України № 3275 суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину продовжувався постановами Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
З 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсно, відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України у редакції, що діяла з 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 309, а також інші процесуальні строки, зокрема щодо подання відзиву та відповіді на відзив, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, розгляду апеляційної скарги продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 17 липня 2020 року, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України викладено у новій редакції.
Положення п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України у редакції, що діє з 17 липня 2020 року, вже не передбачали автоматичного продовження процесуальних строків на період дії карантину.
Одночасно п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто 06 серпня 2020 року.
Отже, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» відновлено перебіг процесуальних строків.
Відтак, вищевикладені норми права не дають позивачу права не дотримуватися строків звернення до адміністративного суду, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено позивачем у заяві від 08.02.2021, трудову книжку йому було вручено 4 грудня 2020 року. Водночас, з позовної заяви вбачається, що позивачу 06.08.2020 було відомо про прийняття оскаржуваного у цій справі рішення сорок другої позачергової сесії Пащенківської сільської ради в Решетилівському районі Полтавської області про дострокове припинення повноважень Пащенківського сільського голови від 28.07.2020, адже 06.08.2020 він звертався до органу поліції із заявою про незаконне звільнення його під час перебування у відпустці.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду суд виходить з наступного.
Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами частини 5 статті 122 Кодексу для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Тобто, чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів конкретно визначеним строком. Це, насамперед, викликано специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Дані строки обмежують час, протягом якого вказані правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно з частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...".
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Поряд з цим, суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Як вже зазначалося судом, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, ні позов, ні заява позивача про поновлення строку звернення до суду не містять посилання на докази, які б підтверджували наявність об'єктивних обставин, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, тоді як він мав достатньо часу для цього (з 06.08.2020).
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач помилково вважає, що у даній справі підлягає застосуванню загальний шестимісячний строк звернення до суду, адже спір у цій справі стосується звільнення позивача з публічної служби, щодо якого частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено місячний строк звернення до суду.
За приписами частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 3 та частиною 4 статті 108, частиною 5 статті 122, статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Решетилівської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя К.І. Клочко