16 лютого 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6043/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сендецькій В.О.,
представника позивача - Александрової Д.С.,
представника відповідача - Дудника В.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Проджект" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
23 жовтня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Проджект" (далі по тексту - ТОВ "Смарт Лайт Проджект" / позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі по тексту - митний орган / відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року,
- визнати протиправною та скасувати в повному обсязі картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби № UA 110320/2020/00192,
- стягнути витрати на правничу допомогу.
В обгрунтування позовної заяви позивач вказував на протиправність оскаржуваних рішень. Зазначив, що наявні у ТОВ "Смарт Лайт Проджект" документи, якими обґрунтовано заявлену митну вартість за першим методом визначення митної вартості товару - ціною договору, дозволяють у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни. Слід зазначити, що офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Інкотермс 2010 Міжнародної торгової палати, містять термін EXW. Термін "Іранко завод" означає, що продавець виконав свої зобов'язання з поставки, коли надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві. Таким чином, це термін покладає на продавця мінімальні обов'язки. У той час, вказаний термін визначає саме базисні умови поставки і саме базисні умови поставки і не містить заборони стосовно покладання додаткових обов'язків на продавця щодо здійснення завантаження товару, за умови погодження сторонами цього застереження у зовнішньоекономічному контракті № UKR-105 від 21 травня 2020 року, при чому, без додаткових витрат зі сторони покупця. Оскільки жодних додаткових витрат не було понесено покупцем на завантаження товару на транспортний засіб та оплату митних зборів у країні експорту, дана категорія витрат правомірно не включена до складової митної вартості. Щодо надання транспортних послуг ТОВ "Смарт Лайт Проджект" зазначило, що уклало договір із ФОП ОСОБА_1 , яким було залучено до перевезення субпідрядника ФОП ОСОБА_2 . Позивач не погоджується із твердженнями відповідача, що поданий прайс-лист від 21 травня 2020 року №PX_0_0172 має суб'єктивну спрямованість, оскільки митному органу надано прайс-лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру, ціну, із зазначенням валюти, інформацію про виробника - продавця, а отже такий документ є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.
Отже, позивач вважає, що надані ним до оформлення документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну та зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а відтак у сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
24 листопада 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на позов. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність та правомірність оскаржуваного рішення. Стверджував, що у поданих транспортних документах відсутні витрати на завантаження товару на транспортний засіб та витрати, понесені покупцем, на оплату митних зборів у країні експорту, що передбачено умовами поставки EXW. Декларантом до митного оформлення подано митну декларацію країни відправлення від 03 липня 2020 року № 20061600EX015077, в якій зазначено рахунок-фактуру від 03 липня 2020 року № 20243160110886011883753/1-2, який не подано до митного оформлення. До Митного оформлення подано рахунок-фактуру від 02 липня 2020 року № CS12020000000092 та е-фактуру від 02 липня 2020 року № CS1202000000000092. Поданий прайс-лист від 21 травня 21020 року № PX_20_0172 має суб'єктивний характер в розумінні вимог статті 52 Митного кодексу України, адже адресований конкретно ТОВ "Смарт Лайт Проджект" та містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД № UA 110320/2020/007246, що суперечить загальносвітовій практиці. З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням пункту 3 статті 53 Митного кодексу України, в рамках проведення консультацій з метою обгрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист на весь асортимент продукції виробника товару; документи, що підтверджують вартість транспортних, страхових витрат; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Однак декларант відмовився надати такі документи, що мало наслідком визначення митної вартості товару за резервним методом (а.с. 124-137).
24 листопада 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання митного органу про витребування доказів по справі (а.с. 155-157)
У судовому засіданні, яке відбулося 26 листопада 2020 року витребувано додаткові докази та оголошено перерву в розгляді справи.
30 листопада 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач наполягав на правомірності своїх вимог. Стверджував, що оскільки навантаження товару на автомобіль здійснено на території заводу-виробника, силами самого ж продавця без залучення додаткових ресурсів, то продавець не поніс жодних додаткових витрат, а відтак це не вплинуло на митну вартість товару, що імпортувався. Зазначив, що рахунок-фактура не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти і якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Крім того Дніпровська митниця Держмитслужби неправомірно використала декларацію № UA500070/2020/221156 для співставлення характеристик товару та умов поставки та для коригування митної вартості, оскільки були різні умови транспортування, інший вид товару, його кількість та вагові характеристики (а.с. 166-173).
Протокольною ухвалою від 22 грудня 2020 року продовжено підготовче провадження у справі на 30 днів.
12 січня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові докази по справі (а.с. 173-182).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Проджект" (код ЄДРПОУ 40067081) зареєстроване як юридична особа 15 жовтня 2015 року.
21 травня 2020 року ТОВ "Смарт Лайт Проджект" (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу № UKR-105 (а.с. 19-29) із компанією Cepas Galvaniz Demir Celik Madencelik Insaat Nakliyat Tic.Ve San. A.S (Продавець), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує вироблене згідно з промисловими кресленнями, наданими Покупцем, промислове електрообладнання (Товар). Найменування Товарів, їх характеристики, кількість, ціна, умови і точне місце поставки вказуються в Інвойсах і Специфікаціях, які стають невід'ємною частиною цього Контракту з моменту їх підписання і підлягають зміні тільки за взаємною згодою обох Сторін (підпунктів 1.1., 1.2.).
Специфікацією № 1 від 28 травня 2020 року до контракту купівлі-продажу № UKR-105 від 21 травня 2020 року (а.с. 30) визначено, що Продавець продає, а Покупець купує промислове електрообладнання, а саме: оцинкована опора освітлення 8м кількістю 100 шт. вартістю 127 дол. США за одиницю, на суму 12 700 дол. США, оцинкована опора освітлення 6 м кількістю 30 шт. вартістю 74 дол. США за одиницю на суму 2 220 дол. США (пункт 1). Загальна вартість товару складає 14 920 дол. США (пункт 2). Оплата товару здійснюється Покупцем на підставі рахунку Продавця в межах даного договору наступним чином: Покупець здійснює перший платіж у розмірі 50 % від суми Специфікації як підтвердження розміщеного Покупцем Замовлення; решта платежу у розмірі 50 % від суми Специфікації сплачується Покупцем протягом 7 днів с моменту повідомлення про готовність товару до відвантаження (пункт 3).
Відповідно до пункту 5 Специфікації № 1 умовами поставки є відвантаження Товару зі складу Продавця силами і за рахунок Продавця.
За змістом пункту 6 Специфікації № 1 базис поставки Incoterms 2010/Інкотермс 2010 - на умовах EXW (Cepas Factory Area, Анкара, Туреччина).
10 липня 2020 року ТОВ "Смарт Лайт Проджект" подано електронну митну декларацію ІМ40 ДЕ № UA110320/2020/007204 з метою митного оформлення поставки товару від компанії Cepas Galvaniz Demir Celik Tic.Ve San. A.S., а саме: металоконструкції з чорних металів, частково демонтовані зі знятим технічним люком для зручності в транспортуванні,: - 6 - ми метрові горячеоцинковані стовпи вуличного освітлення - 30 шт., -8 - ми метрові горячеоцинковані стовпи вуличного освітлення - 100 шт. (а.с. 86-86).
До митної декларації додано такі документи: контракт купівлі-продажу № UKR-105 від 21 травня 2020 року, Специфікацію № 1 від 28 травня 2020 року, сертифікати відповідності № 023907-TSE-02/02 від 18 лютого 2020 року, № 023907-TSE-01/03 від 04 лютого 2020 року, № 2344-CPR-0032, сертифікат відповідності № UA.2О276.129.01-20 від 08 травня 2020 року, (а.с. 46-55), пакувальний лист б/н від 02 липня 2020 року (а.с. 43), рахунок-проформу РХ_20_0172 від 21 травня 2020 року (а.с. 39), рахунок-фактуру (інвойс, комерційний інвойс) від 02 липня 2020 року № CS12020000000092 (а.с. 41), автотранспортну накладну CMR № 438918 від 03 липня 2020 року (а.с. 71), декларацію про походження товару CS1202000000000092 від 02 липня 2020 року (а.с. 34), сертифікат про походження товару форми А № D0086043 від 04 липня 2020 року (а.с. 44), платіжний документ від 24 липня 2020 року № 4145, довідку про вартість перевезення № 5/9 від 02 липня 2020 року (а.с. 59), договір про надання послуг митного брокера № 74 від 19 лютого 2019 року (а.с. 61-63), договір про надання транспортних послуг № 21/230620 від 30 червня 2020 року (а.с. 64-65), договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5/9 від 01 липня 2020 року (а.с. 66-68), рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспорно-експедиційні послуги № 5/9-09/07 від 09 липня 2020 року (а.с. 70), банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 29 травня 2020 року (а.с. 56), банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 24 червня 2020 року (а.с. 60), платіжне доручення в іноземній валюті № 7 від 29 травня 2020 року (а.с. 57), платіжне доручення в іноземній валюті № 9 від 24 червня 2020 року (а.с. 59), лист повідомлення № 20/07-1 від 20 липня 2020 року (а.с. 72).
13 липня 2020 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1, згідно з яким розрахована декларантом митна вартість товару у МД UA110320/2020/007246 у сумі 16 797,37 дол. США (452 697,46 грн), в тому числі ціна товару 14 920 дол. США, скоригована і визначена в сумі 28 560 дол. США (а.с. 93-94). У графі 33 рішення "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у зв'язку із технічними причинами вміст графи 33 Рішення про коригування буде направлено окремим електронним повідомленням.
У повідомленні декларанту від 13 липня 2020 року (а.с. 95-97) зазначено, що за результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України, встановлено, що поставка товару здійснюється згідно контракту № UKR-105 від 21 травня 2020 року, укладеного між виробником товару Cepas Galvaniz Demir Celik Tic.Ve San. A.S. (Туреччина) та ТОВ "Смарт Лайт Проджект", на умовах поставки EXW Ankara (Туреччина). На підставі Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, які були прийняті Міжнародною торговою палатою та чинні з 01 січня 2011 року при умовах поставки EXW передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, тоді, коли він передав товар у розпорядження покупця на власному підприємстві або в іншому зазначеному місці (наприклад на заводі, фабриці, складі). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне оформлення товару для експорту. Відповідно до даних умов поставки до митної вартості включаються фактурна вартість товару, митні збори та платежі у країні експорту, витрати із завантаження, витрати на страхування, транспортні витрати до кордону України. Згідно договору на надання транспортних послуг від 30 червня 2020 року № 21/230620 транспортування оцінюваного вантажу покладено на ФОП ОСОБА_1 , який у свою чергу залучив до безпосереднього перевезення перевізника ФОП ОСОБА_2 (договір від 01 липня 2020 року № 5/9). Відповідно до договору на надання транспортних послуг від 30 червня 2020 року № 21/230620 вартість фрахту складає 2 700 дол. США за курсом на момент завантаження. Згідно автотранспортної накладної CMR від 03 липня 2020 року № 438918 завантаження на транспортний засіб здійснено 03 липня 2020 року. Відповідно до даних сайту bank.gov.ua офіційний курс гривні щодо доллару США станом на 03 липня 2020 року складав 1 долл. = 27,1801 грн. Отже, вартість транспортних витрат становить 2 700 * 27,1801 = 73 386,27 грн. Відповідно до рахунку на оплату транспортних витрат від 09 липня 2020 року № 5/9-09/07 та довідки транспортних витрат від 02 липня 2020 року № 5/9, наданих перевізником ФОП ОСОБА_1 , вартість транспортних витрат становить 72 280 грн, що суперечить розрахунку, здійсненому відповідно до договору на надання транспортних послуг від 30 червня 2020 року № 21/230620. Одночасно, у поданих транспортних документах відсутні витрати на завантаження товару на транспортний засіб та витрати, понесені покупцем, на оплату митних зборів у країні експорту, що передбачено умовами поставки EXW. Натомість у пункті 5 специфікації від 28 травня 2020 року № 1 до контракту № UKR-105 від 21 травня 2020 року зазначено, що завантаження товару здійснюється продавцем товару, що суперечить умовам поставки EXW. Декларантом до митного оформлення подано митну декларацію країни відправлення від 03 липня 2020 року № 20061600EX015077, в якій зазначено рахунок-фактуру від 03 липня 2020 року № 20243160110886011883753/1-2, який не подано до митного оформлення. До митного оформлення подано рахунок-фактуру від 02 липня 2020 року № CS1202000000000092 та е-фактуру від 02 липня 2020 року № CS1202000000000092. Також до митного органу подано прайс-лист від 21 травня 2020 року № PX_20_0172. Проте даний документ має суб'єктивний характер в розумінні вимог статті 52 Митного кодексу України, адже адресований конкретно ТОВ "Смарт Лайт Проджект" та містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД № UA110320/2020/007246, що суперечить загальносвітовій практиці.
Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності у наданих до митного контролю документів, відсутність документального підтвердження складових ціни, що фактично сплачена, та наявності розбіжностей у документах, основний метод визначення вартості товарів, неможливо застосувати. У відповідності до пункту 3 статті 337 Митного кодексу України проведено контроль співставлення - автоматизоване порівняння даних, які містяться в митній декларації або інших документах, поданої для митного оформлення, з даними, які містяться в електронних ресурсах, митних органів. У митниці наявна інформація щодо митного оформлення товару зі схожими характеристиками за МД від 12 червня 2020 року № UA500070/2020/221156 на рівні 2,10 долл. США/кг. Митна вартість товару № 1 скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2Г - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України за МД від 12 червня 2020 року № UA500070/2020/221156 на рівні 2,10 долл. США/кг.
Також Дніпровською митницею Держмитслужби складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № ІМ40 ДЕ № UA110320/2020/007204 з причин порушення вимог статті 52 Митного кодексу України в частині правильності визначення митної вартості товару. Роз'яснено, що митне оформлення можливе за умови застосування рішення про коригування митної вартості товару UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року.
14 липня 2020 року ТОВ "Смарт Лайт Проджект" подано декларацію ІМ40ДЕ UA110320/2020/007250 з урахуванням рішення про коригування митної вартості товару UA110320/2020/00192 від 13 липня 2020 року (а.с. 104-105). Коригування у декларації визначено у сумі 454753,44 грн, нарахування платежів за кодом 028 (ПДВ) - 90 950,69 грн, 154 728,37 грн (додатково).
Позивач, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192, звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною третьою статті 7 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (надалі - МКУ) засади митної справи, зокрема, правовий статус митних органів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 3 МКУ при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
За змістом статті 318 МКУ митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Частинами першою та другою статті 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 54 МКУ за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 МКУ визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За приписами частини другої статті 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За змістом частини другої статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьої статті 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною шостою статті 53 МКУ передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Статтею 57 МКУ визначено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту та порядок їх застосування.
Так, відповідно до частини першої статті 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до положень частини другої - восьмої статті 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосування другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
За приписами частини другої статті 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четвертої статті 58 МКУ).
Згідно з частиною десятою статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (частина двадцять перша статті 58 МКУ)
Статтею 64 МКУ передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18 (провадження № К/9901/24076/19), від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, від 02 липня 2020 року у справі № 803/916/17 (провадження № К/9901/1137/17).
Суд акцентує увагу на тому, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). Митний орган вправі застосувати резервний метод 2ґ, якщо за умови наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості декларант додаткових документів не надав, а надані документи не дають можливості для застосування першого методу, і відповідно до приписів Митного кодексу України була проведена процедура консультацій, під час якої встановлена неможливість застосування другорядних 2а, 2б, 2в, 2г методів визначення митної вартості з наведенням належного обґрунтування неможливості їх застосування.
Суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року всупереч вимогам частини другої статті 55 МКУ не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195 (далі - Правила № 598), рішення заповнюється посадовою особою митного органу, що здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, в електронному вигляді за затвердженою цим наказом формою (п. 1.3.). При поданні митної декларації на паперовому носії Рішення друкується у двох примірниках. Один примірник видається або надсилається поштою декларанту, другий - з відміткою декларанта про отримання або повідомлення про вручення залишається у справах митного органу. При електронному декларуванні посадова особа митного органу надсилає декларанту засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення, у складі якого прийняте Рішення (пункт 1.4).
У графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі (пункту 2.2 Правил № 598).
Відповідно пункту 2.3 Правил № 598 рішення на паперовому носії підписується посадовою особою підрозділу митного органу, яка його прийняла, із зазначенням посади, дати, ініціалів і прізвища та скріплюється відтиском особистої номерної печатки або відповідного штампа. У порядку, передбаченому Кодексом, для електронного декларування Рішення надсилається декларанту або уповноваженій ним особі у формі електронного документа.
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" вказано, що у зв'язку із технічними причинами вміст графи 33 буде направлено додатковим повідомленням.
Суд наголошує, що чинним законодавством не передбачена можливість викладення окремих частин рішення про коригування митної вартості у додаткових повідомленнях. Відтак, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року в частині графи 33 викладено відповідачем не у спосіб, встановлений законодавством.
Щодо повідомлення від 13 липня 2020 року, надісланого митним органом позивачеві, із викладенням мотивів коригування митної вартості, суд зазначає, що його зміст свідчить, що митний орган дійшов висновку, що надані декларантом містять розбіжності, а саме: 1) Відповідно до договору на надання транспортних послуг від 30 червня 2020 року № 21/230620 вартість фрахту складає 2 700 дол. США за курсом на момент завантаження. Згідно автотранспортної накладної CMR від 03 липня 2020 року № 438918 завантаження на транспортний засіб здійснено 03 липня 2020 року. Відповідно до даних сайту bank.gov.ua офіційний курс гривні щодо доллару США станом на 03 липня 2020 року складав 1 долл. = 27,1801 грн. Отже, вартість транспортних витрат становить 2 700 * 27,1801 = 73 386,27 грн. Відповідно до рахунку на оплату транспортних витрат від 09 липня 2020 року № 5/9-09/07 та довідки транспортних витрат від 02 липня 2020 року № 5/9, наданих перевізником ФОП ОСОБА_1 , вартість транспортних витрат становить 72 280 грн, що суперечить розрахунку, здійсненому відповідно до договору на надання транспортних послуг від 30 червня 2020 року № 21/230620. Одночасно, у поданих транспортних документах відсутні витрати на завантаження товару на транспортний засіб та витрати, понесені покупцем, на оплату митних зборів у країні експорту, що передбачено умовами поставки EXW. Натомість у пункті 5 специфікації від 28 травня 2020 року № 1 до контракту № UKR-105 від 21 травня 2020 року зазначено, що завантаження товару здійснюється продавцем товару, що суперечить умовам поставки EXW; 2) Декларантом до митного оформлення подано митну декларацію країни відправлення від 03 липня 2020 року № 20061600EX015077, в якій зазначено рахунок-фактуру від 03 липня 2020 року № 20243160110886011883753/1-2, який не подано до митного оформлення. До митного оформлення подано рахунок-фактуру від 02 липня 2020 року № CS1202000000000092 та е-фактуру від 02 липня 2020 року № CS1202000000000092; 3) До митного органу подано прайс-лист від 21 травня 2020 року № PX_20_0172. Проте даний документ має суб'єктивний характер в розумінні вимог статті 52 Митного кодексу України, адже адресований конкретно ТОВ "Смарт Лайт Проджект" та містить виключно перелік товарів, заявлених за ЕМД № UA110320/2020/007246, що суперечить загальносвітовій практиці.
Відносно посилань митного органу на розбіжності щодо вартості перевезення, суд враховує таке.
Відповідно до пунктів 5, 6 Специфікації № 1 до контракту купівлі-продажу № UKR-105 від 21.05 травня 2020 року умовами поставки є відвантаження Товару зі складу Продавця силами і за рахунок Продавця, базис поставки Incoterms 2010/Інкотермс 2010 на умовах EXW (Cepas Factory Area, Анкара, Туреччина).
Згідно з Правилами використання внутрішніх та міжнародних торговельних термінів Інкотермс-2010, EXW англ. Ex Works, або Франко завод (… назва місця) - термін інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.
Суд зауважує, що вказаний термін визначає базисні умови поставки і не містить заборони стосовно покладення додаткових обов'язків на продавця щодо здійснення завантаження товару, за умовами погодження сторонами цього застереження, без додаткових витрат зі сторони покупця.
Крім того, за умовами EXW зобов'язання з постачання товару виконані в разі фактичного отримання покупцем товару в обумовленому місці.
Так, пунктом 5 Специфікації № 1 від 28 травня 2020 року застережено, що завантаження товару зі складу продавця здійснюється силами і за рахунок продавця.
На переконання суду визначені пунктом 5 Специфікації № 1 від 28 травня 2020 року умови поставки не можуть свідчити про розбіжності у документах позивача, поданих до митного оформлення, і неможливість встановити митну вартість товару за основним методом при наявності.
Щодо неузгодженості рахунку на оплату транспортних витрат, довідки про транспортні витрати із розрахунком, здійсненим відповідно до договору на надання транспортних послуг, суд зазначає наступне.
Як випливає із матеріалів справи 30 червня 2020 року ТОВ "Смарт Лайт Проджект" укладено договір на надання транспортних послуг № 21/230320, яким залучено ФОП ОСОБА_1 до перевезення меьалевих опор, виробництва Cepas Galvaniz за маршрутом м. Анкара (Туреччина) - м. Полтава (Україна). За умовою договору датою завантаження товару буде 02 липня 2020 року, датою поставки в місто Полтава 6-7 липня 2020 року. Ставка за перевезення, форма оплати: 2 700 долларів США (курс на момент завантаження) (а.с. 64-65).
До фактичного перевезення вантажу ФОП ОСОБА_1 залучив субпідрядника - ФОП ОСОБА_2 , уклавши з ним 01 липня 2020 року договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5/9 (а.с. 66-68).
Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 № 5/9 від 02 липня 2020 року, вартість транспортних витрат з доставки вантажу автомобілем Рено НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту: м.Анкара (Туреччина) - м. Полтава (Україна) становить 72 280 грн, з яких: вартість доставки вантажу з м. Анкара (Туреччина) до прикордонного переходу Чорноморськ торговий порт складає 50 596 грн; від прикордонного переходу Чорноморськ торговий порт до місця розвантаження м. Полтава (Україна) складає 21 684 грн (а.с. 69).
09 липня 2020 року ФОП ОСОБА_1 сформовано рахунок № 5/9-09/07 на суму 72 280 грн (а.с. 70).
Листом № 20/07-1 від 20 липня 2020 року ФОП ОСОБА_1 повідомив ТОВ "Смарт Лайт Проджект" про заміну рахунку № 5/9-09/07 від 09 липня 2020 року із сумою 72 280 грн на новий рахунок № 5/9-09/07 від 09 липня 2020 року на суму 73 880 грн (а.с. 72-73).
24 липня 2020 року ТОВ "Смарт Лайт Проджект", згідно платіжного доручення № 4145, здійснило оплату ФОП ОСОБА_1 73 880 грн (а.с. 74).
Таким чином позивач здійснив оплату за надані транспортні послуги в розмірі визначеному договором № 21/230320 на підставі рахунку № 5/9-09/07 від 09 липня 2020 року.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити, на відміну від платіжного доручення, яке підтверджує факт сплати за надані послуги.
Стосовно зауважень митного органу про те, що декларантом до митного оформлення подано митну декларацію країни відправлення від 03 липня 2020 року № 20061600EX015077, в якій зазначено рахунок-фактуру від 03 липня 2020 року № 20243160110886011883753/1-2, який не подано до митного оформлення, натомість до митного оформлення подано рахунок-фактуру від 02 липня 2020 року № CS12020000000092 та е-фактуру від 02 липня 2020 року № CS12020000000092, суд дійшов висновку про їх безпідставність, виходячи з такого.
Подана декларантом до митного оформлення митна декларація країни відправлення від 03 липня 2020 року № 20061600EX015077 в розумінні частини другої статті 53 МКУ не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МКУ може бути віднесений до додаткових документів, які декларант за власним бажанням може подати для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Водночас частиною третьою статті 53 МКУ передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи. Отже, розбіжності та неповнота у документах, визначених саме частиною другою статті 53 МКУ, є підставою для письмової вимоги митного органу про надання додаткових документів від декларанта.
Суд наголошує, що подані позивачем до митного оформлення рахунок-фактура від 02 липня 2020 року № CS12020000000092 та е-фактуру від 02 липня 2020 року № CS12020000000092 відповідають іншим поданим документам, зокрема, пакувальному листу, сертифікату походження товару, які містять посилання саме на відповідні рахунки-фактури.
Оплату товару здійснено у повному обсязі згідно з рахунком-проформою РХ_20_0172 від 28 травня 2020 року, який також надано до митного оформлення.
Крім того, як зазначено компанії Cepas Galvaniz Demir Celik Tic.Ve San. A.S. у листі на адвокатський запит від 08 грудня 2020 року № 08/12-1 (а.с. 180-182) іншої е-фактури крім № CS12020000000092 від 02 липня 2020 року на суму 14 920 долларів США в електронній системі не реєструвалося.
Щодо тверджень відповідача, що до митного оформлення подано прайс-лист від 21 травня 2020 року РХ_20_0172, який має суб'єктивний характер в розумінні статті 52 МКУ, суд зауважує, що дані доводи відповідача не підтверджені нормативно, оскільки прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін на товари та/або види послуг, який на практиці використовується для зазначення ціни на перелік товару.
Таким чином прайс-лист лише інформує покупця / споживача щодо виду та ціни окремого товару.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що використані позивачем відомості під час обчислення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), були об'єктивними, піддавалися обчисленню та підтверджувалися документально, натомість у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що митним органом під час коригування митної вартості застосовано резервний метод визначення митної вартості на підставі МД від 12 червня 2020 року № UA500070/2020/221156 (а.с. 146-149). Водночас за такою митною декларацією здійснено митне оформлення таких товарів: 1) вироби з чорних металів з різьбою, болти з шестигранною грибовидною головкою з нержавіючої сталі; 2) вироби з різьбою, гайки фланцеві з корозійностійкої нержавіючої сталі; 3) провідники електричні для напруги більш як 1000 В, але не більше як 10000 В, мідні; 4) інші вироби з чорних металів - хомути металеві для кріплення труб; 5) металоконструкції для встановлення на них сонячних панелей, виготовлені з чорних металів, що складаються з: конструкції 200х50х2 мм HEAVY DUTY TYPE CABLE TRAY - 600 м, конструкція 200х1,2 мм COVER FOR CABLE TRAY - 600 м, конструкція 50х1,5 мм - JOINT PIECE FOR CABLE TRAY ; 6) труби із пластмаси, гнучкі, не армовані або не комбіновані з іншими матеріалами, без фітингів; 7) фітинги із пластмаси.
У повідомленні декларанту митним органом не зазначено вартість якого товару за МД від 12 червня 2020 року № UA500070/2020/221156 взято з метою коригування вартості товару позивача.
Також суд зауважує, що за описом товар за МД від 12 червня 2020 року № UA500070/2020/221156 не є схожим із заявленим позивачем до митного оформлення товаром (металоконструкції з чорних металів, з технічним люком), виробники товарів є різними.
В ході розгляду справи відповідачем у заявах по суті справи не обґрунтовано та не надано належних та достатніх доказів обґрунтованості коригування митної вартості товарів позивача за резервним методом на підставі МД від 12 червня 2020 року № UA500070/2020/221156.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства, прийнято без урахування обставин, які мали значення для його прийняття, за відсутності підстав для його прийняття, відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Враховуючи те, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA110320/2020/007204 від 10 липня 2020 року, прийнято з причин порушення вимог статті 52 МКУ в частині правильності визначення митної вартості товару, тобто з тих же підстав, що і рішення про коригування митної вартості товарів UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року, зважаючи на аналіз судом обставин, пов'язаних із визначенням митної вартості позивачем, суд дійшов висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192 є необґрунтованою, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 6 857,13 грн, про що свідчить платіжне доручення № 4511 від 22 жовтня 2020 року та платіжне доручення № 4513 від 22 жовтня 2020 року (а.с. 17-18).
Суд враховує, що предметом позову є визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192, тобто позивачем заявлено позовну вимогу майнового та немайнового характеру.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.001962 (провадження № К/9901/30593/19), при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Беручи до уваги те, що різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої позивачем, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, складає 90 950,69 грн, ставка судового збору за подання позову в частині оскарження рішення про коригування митної вартості товарів становить 2 102 грн.
Ставка судового збору за подання позовної вимоги немайнового характеру (оскарження картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) складає 2102 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб)
Таким чином, судовий збір за подання позову ТОВ "Смарт Лайт Проджект" складає 4 204 грн.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 204 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Прохальна частина позовної заяви містить клопотання про стягнення витрат з оплати правової допомоги.
У відзиві відповідач заперечував щодо покладення на нього витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що загальна сума до стягнення витрат на правничу допомогу не містить розрахунку вартості таких витрат. При цьому, розрахунок правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях, вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, ознайомлення з матеріалами справи. Однак матеріали справи не містять належних доказів обгрунтування понесених витрат на послуги адвоката, а саме відсутні докази обгрунтування часу затраченого на направлення запиту, вивчення та правовий аналіз судової практики, підготовку процесуальних документів та додатків до позовної заяви, подання адміністративного позову до суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 18 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано копії договору № 12 про надання правової допомоги від 01 жовтня 2020 року (а.с.110-111); додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги № 12 від 01 жовтня 2020 року, згідно якої визначається порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката за надання правової допомоги у суді першої інстанції за позовом ТОВ "Смарт Лайт Проджект" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року та картки відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192 від 13 липня 2020 року (а.с. 112-113); звіту про надання правової допомоги № 1 від 22 жовтня 2020 року (а.с. 114); акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22 жовтня 2020 року (а.с. 115); платіжного доручення № 4512 від 22 жовтня 2020 року (а.с. 116), посвідчення адвоката України (а.с. 161).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 22 жовтня 2020 року адвокатом надані наступні послуги: підготовка та направлення адвокатського запиту - 500 грн; аналіз судової практики з питань подання позову щодо визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року та картки відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192 від 13 липня 2020 року - 2 год. - 2 000 грн; підготовка позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року та картки відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110320/2020/00192 від 13 липня 2020 року - 12 год. - 12 000 грн.
Отже, позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500 грн.
Водночас враховуючи предмет та характер спірних відносин, заявлений адвокатом час (12 годин), витрачений на складання позовної заяви, суд вважає завищеним, а відтак витрати в сумі 12000 грн - неспівмірними із складністю справи, у зв'язку з чим, враховуючи заперечення відповідача, вважає за необхідне зменшити витрати на складання позовної заяви до 5 000 грн. (5 годин), і відповідно загальний розмір витрат до 7500 грн.
Cуд критично оцінює посилання відповідача на те, що у документах на підтвердження витрат з оплати правової допомоги не вказано, за якою методикою/оцінкою здійснювався розрахунок вартості вказаних послуг, а матеріали справи не містять доказів обґрунтування часу, затраченого на надання відповідних послуг. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено викладення методики розрахунку вартості послуг та обґрунтування часу послуг у відповідних документах, натомість із змісту наданих документів можливо встановити вартість послуг, час, витрачений на їх надання, що є достатнім для підтвердження факту надання таких послуг.
Отже, суд вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Проджект" (вул. Шевченка, 121А, м. Полтава, 36007, ідентифікаційний код 40067081) до Дніпровської митниці Держмитслужби (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110320/2020/000056/1 від 13 липня 2020 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110320/2020/00192.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лайт Проджект" витрати на сплату судового збору у розмірі 4 204 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17 лютого 2021 року.
Суддя С.О. Удовіченко