Справа № 420/1819/21
17 лютого 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12500,00 грн., -
До Одеського окружного адміністративного суду 09 лютого 2021 надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ №2644 від 16.11.2020 року Головного управління Національної поліції в Одеській області відповідно до якого, ОСОБА_1 , з 16.11.2020 року було звільнено з посади майора поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- поновити ОСОБА_1 на посаді майора поліції (0076628) оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток 12500 гривень (дванадцять тисяч п'ятсот гривень) за час вимушеного прогулу з 16.11.2020 року по день розгляду справи по суті;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12500,00 грн. - залишено без руху з підстав недотримання позивачем вимог ст.ст.160, 161 КАС України, а саме:
- в порушення п.5 ч.5 ст.160 КАС України позивачем в позовній заяві не викладено обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не зазначено доказів, що підтверджують вказані обставини;
- в порушення п.6 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору;
- в порушення п.7 ч.5 ст.160 КАС України позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- в порушення ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору;
- в порушення ч.6 ст.161 КАС України позивачем до позовної заяви не надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
16 лютого 2021 року від позивача надійшла уточнена позовна заява (вхід. №7485/21) до якої додано:
- дублікат квитанції про сплату судового збору №0.0.2016687059.1 від 16.02.2021 року на суму 2724,00 грн.;
- витяг з наказу ГУНП України в Одеській області №1552 о/с від 25.11.2020 року;
- заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду із позовною заявою.
В обґрунтування заяви про поновлення процесуального строку на звернення до суду, позивач зазначає, що про існування оскаржуваного наказу позивачу стало відомо лише 10.12.2020 року та будь-яким іншим чином позивач наказ не отримував. Таким чином, позивач, враховуючи те, що ОСОБА_1 приймав особисто участь у розгляді адміністративної справи за ч.1 ст.130 КУпАП у Херсонському суді Херсонської області, умови карантину та локдаун, який було введено та перекриті транспортні сполучення, просить визнати причини пропуску процесуальних строків поважними та поновити їх.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Нормами ч.1 ст.120 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, а також вбачається з оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 ознайомився та отримав витяг з наказу Головного управління Національної поліції України в Одеській області №1552 о/с від 25 листопада 2020 року про звільнення позивача із займаної посади - 10 грудня 2020 року, при цьому, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 09 лютого 2021 року.
Суд зазначає, що підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з даною позовною заявою, позивачем до суду надано не було.
Суд критично відноситься до посилання позивача на те, що ОСОБА_1 особисто приймав участь у розгляді адміністративної справи у Херсонському міському суді Херсонської області по справі №766/16266/20, оскільки зі вступної частини постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 15 січня 2021 року по справі №766/16266/20 вбачається, що розгляд справи проведено за участю головуючого судді Корольчук Н.В. та секретаря ОСОБА_2 .
Крім того, будь-яких доказів перебування позивача в Херсонському міському суді Херсонської області, як і будь-яких доказів участі ОСОБА_1 при розгляді справи №766/16266/20, позивачем до суду надано не було.
Також, суд звертає увагу позивача, що ОСОБА_1 жодним чином не доведено підстав неможливості звернутися до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою в строк передбачений ч.5 ст.122 КАС України з підстав можливої участі позивача в Херсонському міському суді Херсонської області.
Разом з цим суд не бере до уваги обґрунтування позивача щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду у зв'язку із введенням у країні карантину, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів і позивачем не зазначено причин, які безпосередньо перешкоджали йому звернутися до суду, а також з урахуванням того, що продовжені строки, закінчилися через 20 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом міністрів для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», тобто 06.08.2020 року. Проте, з оскаржуваним наказом позивача ознайомлено 10.12.2020 року, а з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся лише 09.02.2021 року.
Також, суд критично відноситься до посилання позивача на неможливість вчасно дістатися до Одеського окружного адміністративного суду для подачі позовної заяви (перекриття транспортного сполучення), оскільки прийом вхідної кореспонденції та процесуальних документів (у тому числі позовних заяв) в умовах карантину здійснюється на електронну пошту через офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду - inbox@adm.od.court.gov.ua, через підсистему «електронний суд», поштою, факсом.
Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року по справі №160/3534/20.
Тобто, позивач мав можливість, з урахуванням встановлених карантинних обмежень, реалізувати своє право на звернення до суду з відповідним адміністративним позовом, у встановлений законом строк, шляхом подачі позовної заяви в електронному вигляді, або за допомогою поштового зв'язку (кур'єром).
Жодних належних доказів або обґрунтувань пов'язаності причини пропуску строків звернення до суду з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, ОСОБА_1 не наводить. З огляду на що суд не може застосувати п.3 Прикінцевих положень КАС України та продовжити позивачу строки звернення до суду з цих причин.
Отже, наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 29.04.2020 року у справі №560/1942/19 та постанові від 18.06.2020 року у справі №140/2024/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 року по справі №340/1225/20 звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року також визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббіса та інш. проти Великобританії, рішення від 22.10.1996 р., Девеер проти Бельгії, рішення від 27.02.1980 р.).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №826/14707/16.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб'єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
За таких обставин, обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача про поновлення строків, не приймаються судом в якості поважності причин пропущеного строку, оскільки не зазначено поважних обставин із наданням відповідних доказів неможливості звернення до суду із даним позовом.
Згідно з вимогами п.1 ч.4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставинах, в силу п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12500,00 грн. слід визнати неподаним та повернути позивачу.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.169 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення №2644 від 16.11.2020 року, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 12500,00 грн. - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов