Справа № 420/2058/21
17 лютого 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд Скасувати постанову Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.12.2019 р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП № 56277809.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування постанови слід відмовити.
З огляд на матеріали справи, х 06.09.2017 по 19.08.2020 на примусовому виконанні у головного державного виконавця Відділу ДВС Тріфанова О.Ю. перебував виконавчий лист № 664/597/17, виданий Цюрупинським районним судом Херсонської області 06.09.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми у розмірі 458 470, 54 гривень (виконавче провадження № 56277809).
19.08.2020 року у виконавчому провадженні № 56277809 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у відповідності з п. 9 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі заяви про повернення виконавчого листа без подальшого виконання.
Згідно з матеріалами виконавчого провадження № 56277809 в ході примусового виконання державним виконавцем виконавчого листа № 664/597/17, виданий Цюрупинським районним судом Херсонської області 06.09.2017, з боржника не було стягнуто жодних коштів.
Проте 29.09.2020 року головним державним виконавцем Відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження N 62867416 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847, 05 грн.
Адвокатом ОСОБА_4 7 жовтня 2020 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 62867416 щодо примусового виконання постанови від 29 вересня 2020 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847, 05 грн.
Не погодившись зі стягненням виконавчого збору, позивач та його представник звернулись до суду з вимогою скасувати постанову Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.09.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847, 05 грн за виконавчим провадженням № 62867416.
Однак було прийнята Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 по справі № 420/10351/20 якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 без змін.
Підставою для відмови від позову було те, що оскаржувалась постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2020 про стягнення виконавчого збору у розмірі 45 847, 05 грн за виконавчим провадженням № 62867416, а треба оскаржувати постанову від 10.12.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП № 56277809, тому що підстави для зменшення та скасування постанови є.
Отже позивач звернувся до суду, зважаючи на протиправність постанови Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.12.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 45847,05 грн. ВП № 56277809.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовано ст. 181 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Інший порядок судового оскарження, у тому числі коло учасників цього оскарження, визначено розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України і статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні юрисдикції слід виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Приймаючи до уваги те, що спір виник щодо дій/рішень органу державної виконавчої служби в рамках виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у цивільній справі, а позивач був стороною виконавчого провадження, зазначена справа підлягає розгляду судом за правилами цивільного судочинства.
Так, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України в постановах від 11.11.2015 р. № 6-2187цс15, від 24.02.2016 р. № 6-3077цс15, які в силу ч. 1 ст. 244-2 КАС України, ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повинні бути враховані судом при застосуванні норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст. 109 КАС України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до ОСОБА_2 про скасування постанови.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства судом, яким виданий виконавчий лист № 664/597/17 від 06.09.2017.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк