Справа № 815/4086/16
15 лютого 2021 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токмілової Л.М.;
суддів: Катаєвої Є.В.
Корой С.М.
за участі:
секретаря судового засідання - Мунтян С.І.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Пашаєва Г.В.
представник третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Одеської області (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул.Садова, 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої заробітної плати,-
18.08.2016 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулась з позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дії прокуратури Одеської області щодо не нарахування та невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 заробітної плати за період: з липня 2015 року по 12.05.2016 року, відповідно до ст. 81 Закону України “Про прокуратуру” та стягнення з прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3 код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) не виплачену заробітну плату відповідно до положень ч. 3 ст. 81 Закону України “Про прокуратуру”: з липня 2015 року по грудень 2015 року та з січня 2016 року по день звільнення - 12 травня 2016 року, всього на суму - 435277,79 грн. (чотириста тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят сім гривень 79 коп.).
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої заробітної плати.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року - без змін.
20.01.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року за виключними обставинами в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої заробітної плати.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6 - р/2020 (справа № 1 - 223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що норма статті 81 Закону України “Про прокуратуру” застосовується у порядку, розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України за наявними фінансовими ресурсами державного та місцевого бюджетів.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження за заявою та призначено судове засідання на 15.02.2021 року.
11.02.2021 року представником відповідача подано пояснення, в яких зазначено, що рішення Конституційного Суду України не має ретроспективності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що мають місце з дати ухвалення рішення.
В свою чергу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області до суду не з'явилась.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив.
ОСОБА_1 проходила службу в органах прокуратури Одеської області, з 19.02.1998 року.
12.05.2016 року позивач звільнилась з органів прокуратури та з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 за власним бажанням.
Заробітна плата позивачу нараховувалась виходячи з посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" та постанови від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
Згідно довідки Прокуратури Одеської області від 24.11.2016 року №18-171 вих.-16 заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 після звільнення немає.
В свою чергу, в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року зазначено, що реалізація положень Закону України “Про прокуратуру” є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” №505 від 31.05.2012 року та Законів України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” та “Про Державний бюджет України на 2016 рік”. Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.
Отже, у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року у справі № 815/4086/16, суд надав правову оцінку обставинам справи та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною другою статті 8 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР “Про оплату праці” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
При цьому, статтею 13 вказаного Закону обумовлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Вказане положення кореспондується з положеннями частини дев'ятої статті 81 Закону №1697-VII, в якій передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
За нормами частин першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Згідно зі статтею 89 Закону № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
Статтею 90 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
Відповідно до пункту 9 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” та пункту 11 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”, норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.
Тобто, Законом України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” та Законом України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону № 1697-VII.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 “Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури” затверджено схему посадових окладів працівників органів прокуратури. Зміни до вказаної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносились.
Разом з тим, 26.03.2020 року Конституційним Судом України прийнято Рішення №6-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України, яким було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення “Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 року №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення визначено, що положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому за висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.11.2018 по справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), скасування чи зміна нормативного акту, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись підставою для перегляду судових рішень за виключними обставинами лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.
У свою чергу, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічне положення встановлено частиною першою статті 91 Закону України “Про Конституційний Суд України”.
Отже, Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Рішення.
Така правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за наслідком розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №820/2640/17.
Зважаючи на викладене вище, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення - 26.03.2020 року.
За таких обставин, Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення та мали місце у 2016 році.
За приписами п.1 ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого судом при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною за наявності якої суд зобов'язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2016 року по справі № 815/4086/16.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 361, 369 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Одеської області (65026, м.Одеса, вул.Пушкінська, 3), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, м.Одеса, вул.Садова, 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) про визнання протиправними дій та стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.256 КАС України.
Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294, 295 КАС України.
Повний текст ухвали складено та підписано судом 16.02.2021 року.
Головуючий суддя Токмілова Л.М.
Судді Катаєва Є.В.
Корой С.М.