Справа № 420/14338/20
17 лютого 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Головне управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про:
стягнення з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 суми заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами які є власниками житлової нерухомості на суму 51902,13 гривень на бюджетний рахунок №UА288999980314070617000015005, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 39398646, КБК 18010200, отримувач коштів УК м.Одесі/Київському р-н/1810200.
Адміністративний позов мотивовано наступним.
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом складає 51902,13 гривень.
Вищевказана заборгованість виникла з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Винесена на адресу фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 вимога про сплату боргу (недоїмки) наразі набула статусу узгодженої.
У добровільному порядку фізична особа-платник податків ОСОБА_1 узгоджені податкові зобов'язання не сплачує. Контролюючим органом, у свою чергу, було здійснено всі заходи спрямовані для погашення податкової заборгованості, однак, вищевказані дії Головного управління ДПС в Одеській області не призвели до повного погашення податкового боргу.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року про відкриття провадження по адміністративній справі №420/14338/20, була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 , яка згідно інформації наданої відділом адресно-довідкової роботи ГУ МВС України в Одеській області є місцем реєстрації позивача з 30.10.2015 року, а саме: АДРЕСА_1 (а.с.33).
Рекомендоване поштове відправлення №6530002415802, яким ОСОБА_1 була надіслана ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, повернулось на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.32).
За правилами пунктів 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.
У той же час, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» тощо, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом в ухвалі від 01.04.2019 року по справі №9901/811/18 (адміністративне провадження №П/9901/811/18).
Відповідно до частини 1 статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку у порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У відповідності до ч.11 статті 126 КАС України, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про відкриття провадження по справі.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслано, доказів сплати податкового боргу - не надано.
Між тим, у відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на 17 лютого 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.
З розрахунку податкового боргу фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 вбачається, що за останньою обліковується податковий борг у загальній сумі 51902,13 гривень (а.с.5).
Вищевказана заборгованість виникла з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у зв'язку з надсиланням контролюючим органом на адресу ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0303821-1309-1552 від 10.05.2018 року, з терміном сплати до 28.12.2018 року (а.с.8) та податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №0063645-1507-1552 від 31.05.2019 року з терміном сплати до 29.10.2019 року (а.с.8 зворотній бік).
Слід зазначити, що вищевказані повідомлення-рішення були отримані ОСОБА_1 особисто 05.07.2018 року та 27.06.2019 року відповідно (а.с.8, 8 зворотній бік).
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 узгоджених грошових зобов'язань, контролюючим органом сформовано та направлено рекомендованим повідомленням за місцем реєстрації фізичної особи податкову вимогу форми «Ф» №51954-50 від 08.04.2020 року (а.с.13), яка була отримана - 13.04.2020 року (а.с.10).
Відповідно до довідки Головного управління ДПС в Одеській області, інтегрованих карток платника податків ОСОБА_1 за останньою обліковується податкова заборгованість на загальну суму 51902,13 гривень (а.с.5-7).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, контролюючим органам надано право звертатись до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з даною позовною заявою.
Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Вказана норма кореспондується з приписами п.п.16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до вимог п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному ПК України.
Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
За приписами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку: а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку; г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості.
У відповідності до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п.42.2. ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0303821-1309-1552 від 10.05.2018 року, з терміном сплати до 28.12.2018 року (а.с.8) та №0063645-1507-1552 від 31.05.2019 року з терміном сплати до 29.10.2019 року, були отримані ОСОБА_1 особисто 05.07.2018 року та 27.06.2019 року відповідно (а.с.8, 8 зворотній бік).
Згідно п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу у порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Згідно з п. 7 Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №610 від 30.06.2017 року, податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вбачається з матеріалів справи, податкова вимога форми «Ф» №51954-50 від 08.04.2020 року (а.с.13), була отримана ОСОБА_1 - 13.04.2020 року (а.с.10).
Згідно ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (у редакції ПК України на момент виникнення спірних правовідносин).
Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 ПК України. Крім того, у силу приписів п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Підпунктом 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Згідно з пунктом 87.2. статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Приписами пункту 87.11. статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З урахуванням викладеного, норми статей 95 - 99 ПК України можуть застосовуватися до процедури стягнення податкового боргу з фізичних осіб лише у тій частині, що не суперечить вимогам пункту 87.11 статті 87 ПК України.
Таким чином, процедура стягнення податкового боргу з фізичної особи може ініціюватися виключно через звернення органу стягнення з відповідним позовом. При цьому окремі процедури стягнення коштів за податковим боргом та продажу майна, що перебуває у податковій заставі, не застосовуються, а виконання рішення суду про стягнення податкового боргу з фізичної особи - платника податків здійснюється не податковими органами, а державною виконавчою службою відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що зверненню контролюючого органу до суду щодо стягнення сум податкового боргу передують певні досудові процедури, які направлені на спонукання платника податків самостійно сплатити податковий борг. До таких процедур, поміж іншим, віднесено направлення такому платнику податків податкової вимоги, з дня надіслання якої починає свій перебіг тридцяти денний термін (у редакції ПК України на момент виникнення спірних правовідносин) та зі спливом цього строку у контролюючого органу з'являється право на звернення до суду за стягненням сум податкового боргу.
Суд зазначає, що у матеріалах судової справи відсутні докази сплати ОСОБА_1 нарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань.
Також, згідно інформації комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», у провадженні Одеського окружного адміністративного суду не перебувають справи за позовними заявами ОСОБА_1 до податкових органів.
Позов про стягнення коштів за податковим боргом подано 15.12.2020 року, тобто, після спливу 30 календарних днів (у редакції ПК України на час виникнення спірних правовідносин) з дня надіслання (вручення) ОСОБА_1 податкової вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не підлягають стягненню, оскільки він є суб'єктом владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ 43142370) до фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення з фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 суми заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами які є власниками житлової нерухомості на суму 51902,13 гривень на бюджетний рахунок №UА288999980314070617000015005, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 39398646, КБК 18010200, отримувач коштів УК м.Одесі/Київському р-н/1810200 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму податкової заборгованості з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами які є власниками житлової нерухомості на суму 51902,13 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот дві гривні тринадцять копійок) гривень на бюджетний рахунок №UА288999980314070617000015005, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 39398646, КБК 18010200, отримувач коштів УК м.Одесі/Київському р-н/1810200.
Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя Балан Я.В.
.