(повне)
м. Миколаїв.
08 лютого 2021 р.справа № 400/2070/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Кафанової Г.Г.,
позивача: не прибув,
представника позивача: Тимошина Ю.В.,
представника відповідачів 1, 2: Добрікової І.В.,
представника відповідача 3: не прибув,
у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідачіввідповідач 1: прокуратура Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 відповідач 2: Офіс Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011 відповідач 3: кадрова комісія № 1 Офісу Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011
провизнання протиправним та скасування рішення № 212 від 10.04.20 р., визнання протиправним та скасування наказу № 316к від 24.04.20 р.; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.04.20 р.
ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до прокуратури Миколаївської області (надалі - відповідач 1) та Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач 2), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення № 212 кадрової комісії № 1 від 10 квітня 2020 р. про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (надалі - Рішення № 212);
2) визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Миколаївської області № 316к від 24 квітня 2020 р. "Про звільнення ОСОБА_1 " (надалі - Наказ № 316к);
3) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Миколаївської області;
4) стягнути з прокуратури Миколаївської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2020 р. і до дня ухвалення рішення в цій справі.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що з 2000 р. проходив службу в органах прокуратури, а з 2016 р. займав посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Миколаївської області. Спірним Наказом № 316к, його звільнено з згаданої посади та органів прокуратури на підставі ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру". Позивач вважає, що його звільнення носить протиправний характер, так як:
- розділом ІІ п. 8 пп. 3 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 р. № 113-IX (надалі - Закон № 113-IX) передбачено, що положення цього закону в частині проходження прокурорами атестації, не розповсюджуються на перелічене в цій нормі коло прокурорів, що, на переконання позивача, носить дискримінаційний характер, так як статус прокурора є єдиним незалежно від займаної посади в системі органів прокуратури і такі відмінності в правовому регулюванні проходження прокурорами атестації, слід розглядати як нерівність можливостей;
- форма заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі, яка міститься в Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 р. № 221 (надалі - Порядок проходження прокурорами атестації), суперечить Закону № 113-IX. Така суперечність полягає в наступному: як слідує з форми цієї заяви, єдина мета проходження прокурором атестації - це переведення на посаду в обласній прокуратурі, але заява не містить визначення конкретної посади для переведення; один з пунктів заяви містить згоду прокурора на використання конкурсною комісією в тому числі анонімної інформації, що суперечить приписам ст. 8 Закону України "Про звернення громадян", згідно якої анонімні звернення розгляду не підлягають. Крім того, заява не передбачає права прокурора на внесення до неї змін, у виді надання згоди лише на частину пунктів;
- кадрові комісії, які проводять атестацію, створюються при Офісі Генерального прокурора та обласних прокуратурах, але на момент початку роботи цих комісій, обласні прокуратури ще не були утворені, відповідно, кадрові комісії не мали повноважень на проведення атестації;
- перелік тестових питань розміщений на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора несвоєчасно і на ньому відсутні реквізити, які свідчать про їх затвердження Генеральним прокурором;
- Наказ № 316к в якості правової підстави звільнення позивача визначає ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру", але дана норма не містить такої підстави для звільнення прокурора, яке неуспішне проходження атестації, а тому, на думку позивача, не настали визначені законом підстави для його звільнення.
Відповідач 1 подав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення відповідача 1 ґрунтуються на наступному. Законом № 113-IX запроваджено реформу органів прокуратури, ключовим елементом якої є проходження прокурорами атестації, що є обов'язковою передумовою для переведення прокурора до обласної прокуратури. Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора, форма якої міститься в Порядку проходження прокурорами атестації. Розділ ІІ п. 19 пп. 2 Закону № 113-IX прямо передбачає можливість звільнення прокурора на підставі ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру" у випадку прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Ця норма є спеціальною по відношенню до Закону України "Про прокуратуру" (т. 1 а. с. 58-65а).
Відповідач 2 також позов не визнав, у відзиві навів такі заперечення. Атестація прокурорів запроваджена на виконання вимог Закону № 113-IX і не суперечить правовому регулюванню статусу прокурора. Процедуру атестації врегульовано Порядком проходження прокурорами атестації. Форма заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі не обмежує прав позивача, а є лише свідченням усвідомлення особою негативних наслідків неуспішного проходження атестації. Тестові питання своєчасно були розміщені на веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Позивач атестацію не пройшов, що є підставою для його звільнення. Юридичним фактом, який зумовлює звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру", є рішення кадрової комісії (т. 1 а. с. 123-136).
Позивач подав відповідь на відзив відповідача 2, в якій не погодився із наведеними ним доводами. Позивач наполягає на відсутності повноважень у кадрової комісії та на невідповідності форми заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі приписам Закону № 113-IX (т. 3 а. с. 17-25).
При відкритті провадження у справі, суд залучив до участі у справі в процесуальному статусі відповідача кадрову комісію № 1 Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач 3 або кадрова комісія № 1) (т. 1 а. с. 49-51).
Відповідач 3 відзиву не подав, свого представника в судове засідання не направив.
Справа розглянута за правилами загального позовного провадження (т. 3 а. с. 9-10, 33-35).
У підготовчому провадженні судом вирішено клопотання позивача про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого судом відмовлено (т. 3 а. с. 7-8).
За апеляційною скаргою позивача, ухвала суду першої інстанції про відмову в зупиненні провадження у справі переглянута П'ятим апеляційним адміністративним судом, який ухвалою від 20 жовтня 2020 р. у задоволенні апеляційної скарги відмовив (т. 2 а. с. 71-74).
В судовому засіданні представник позивача надав такі пояснення. Стаття 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор може бути звільнений у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому він обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. При звільненні ОСОБА_1 жодна з цих обставин не настала, відповідно, Наказ № 316к прийнято відповідачем 2 безпідставно.
Представник відповідачів 1, 2 пояснив, що по суті доводи позивача та його представника зводяться до незгоди з визначеним законом порядком атестації та звільнення прокурорів.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані ними докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Як слідує з записів в трудовій книжці, в жовтні 2000 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в органи прокуратури, а з квітня 2016 р. і до дня звільнення позивач обіймав посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури Миколаївської області (т. 1 а. с. 15-21).
25 вересня 2019 р. набрав чинності Закон № 113-IX.
Відповідно до пояснювальної записки до Закону № 113-IX, він спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів (https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66266).
Як визначено п. 7 розділу ІІ Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор (п. 13 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Відповідно до п. п. 9, 10 розділу ІІ Закону № 113-IX, атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором. Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
В реалізацію наведеної норми, наказом Генерального прокурора затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Додатком № 2 до Порядку проходження прокурорами атестації затверджено форму заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію для прокурорів регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних).
Позивач заповнив форму заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т. 1 а. с. 179).
Відповідно до п. 1-4 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп'ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії і триває 100 хвилин. Прокурор може завершити тестування достроково. Тестові питання обираються для кожного прокурора автоматично із загального переліку питань у кількості 100 питань. Кожне питання має передбачати варіанти відповіді, один з яких є правильним. Після закінчення часу, відведеного на проходження тестування, тестування припиняється автоматично, а на екран виводиться результат складання іспиту відповідного прокурора. Кожна правильна відповідь оцінюється в один бал. Максимальна кількість можливих балів за іспит становить 100 балів.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів.
Як слідує з відомості про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, результатом тестування ОСОБА_1 є 64 бали (т. 1 а. с. 180).
Протоколом № 8 засідання першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 р., затверджено додаток № 1 до цього протоколу, в якому міститься список осіб, які не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів та подали заяви про оскарження результатів, під № 15 в якому значиться прізвище ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 205-212).
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішенням № 212 кадрової комісії № 1 визначено, що ОСОБА_1 набрав 64 бали і не допускається до проходження наступних етапів атестації і вважається таким, що неуспішно пройшов атестацію (т. 1 а. с. 230).
Згідно з п. 19 пп. 2 розділу ІІ Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
На підставі наведеної норми Закону № 113-IX, відповідач 2 видав Наказ № 316к про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру" (т. 1 а. с. 22).
Одним з доводів, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, є дискримінаційний характер Закону № 113-IX, який встановлює певний перелік посад прокурорів, які не повинні проходити атестацію, що ставить їх в привелігійоване становище порівняно з іншими прокурорами.
Так, п. 8 розділу ІІ Закону № 113-IX передбачено, що положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на:
1) Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини першої статті 39 Закону України "Про прокуратуру";
2) осіб, які призначаються за результатами добору на посаду прокурора відповідно до пункту 20 цього розділу;
3) керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, його першого заступника, заступника, керівників підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України, які займають свої посади станом на день набрання чинності цим Законом. Такі прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури переводяться на аналогічні посади до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора;
4) осіб, яких призначено на посади першого заступника, заступника Генерального прокурора у період з 30 серпня 2019 року.
Стаття 1 п. 1 Конвенції про дискримінацію в галузі праці та занять № 111 (надалі - Конвенція), ратифікована Україною 4 серпня 1961 р. (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_295#Text) визначає, що відповідно до мети цієї Конвенції термін "дискримінація" охоплює:
a) будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять;
b) будь-яке інше розрізнення, недопущення або перевагу, що призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять і визначається відповідним членом Організації після консультації з представницькими організаціями роботодавців і працівників, де такі є, та з іншими відповідними органами.
В той же час, ст. 1 п. 2 Конвенції передбачає, що будь-яке розрізнення, недопущення або перевага відносно певної роботи, що ґрунтується на її специфічних вимогах, дискримінацією не вважається.
В п. п. 48, 49 рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі "Пічкур проти України" від 7 листопада 2013 р. Суд зазначив, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» (Willis v. the United Kingdom), заява № 36042/97, n. 48, ECHR 2002-IV). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (див. рішення від 21 лютого 1997 року у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» (Van Raalte v. the Netherlands), п. 39, Reports 1997-I).
Як зауважив в своєму рішенні від 7 липня 2004 р. у справі № 1-14/2004 Конституційний Суд України (надалі - КСУ), конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності.
Отже, положення як міжнародного законодавства, ратифікованого Україною, так і судова практика ЄСПЛ і КСУ визнають можливість відмінностей в правовому регулюванні в межах однієї професії, з урахуванням специфіки посади.
На переконання суду, визначення законодавцем певного переліку посад прокурорів, на яких не поширюється дія Закон № 113-IX щодо проходження атестації, не є проявом дискримінації та не порушує єдиний статус прокурорів, а лише враховує певні особливості їх статусу та/або процедури призначення прокурора на посаду. Зокрема відповідно до ст. 1311 Конституції України, Генеральний прокурор призначається та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України, що об'єктивно виключає можливість проходження ним процедури атестації.
Суд знаходить помилковими зауваження позивача про невідповідність заповненої ним форми заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі Закону № 113-IX.
За приписами п. п. 9, 10 розділу ІІ Закону № 113-IX, форма такої заяви визначається Порядком проходження прокурорами атестації, який, в свою чергу, затверджується Генеральним прокурором. Цими ж нормами передбачено, що заява обов'язково повинна містити намір прокурора пройти атестацію та згоду на обробку персональних даних і застосування процедур та умов проведення атестації.
Подана ОСОБА_1 заява повністю відповідає вимогам, встановленим Законом № 113-IX щодо наміру пройти атестацію та надання згоди на обробку персональних даних (т. 1 а. с. 179).
З приводу посилання позивача на те, що заява містить погодження із використанням кадровою комісією інформації, в тому числі отриманою анонімно, що суперечить Закону України "Про звернення громадян", суд зауважує, що сфера дії названого закону не розповсюджуєтеся на процедуру атестації прокурорів, тобто спірні правовідносини ним не врегульовані, а тому посилання позивача на його приписи безпідставні.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур (п. 11 розділу ІІ Закону № 113-IX).
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 р. № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (надалі - Порядок роботи кадрових комісій), пункт 3 якого передбачає, що для здійснення повноважень, передбачених абзацами другим і третім пункту 2 цього Порядку, утворюються комісії у складі шести осіб.
Склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря (п. 4 Порядку роботи кадрових комісій).
Кадрова комісія № 1 утворена наказом Генерального прокурора № 77 від 7 лютого 2020 р. (т. 1 а. с. 176-177).
Позивач вважає, що так як атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур, а на момент початку процедури атестації, рішення про початок роботи Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур в порядку п. 4 розділу ІІ Закону № 113-IX не були прийняті, відповідно, кадрові комісії не набули повноважень.
Жодне положення Закону № 113-IX, Порядку проходження прокурорами атестації та Порядку роботи кадрових комісій, не пов'язує повноважність кадрових комісій та можливість виконання ними своїх функцій, з наявністю рішень про початок роботи Офісу Генерального прокурора та обласних прокуратур, а тому кадрова комісія № 1 була створена у відповідності до Закону № 113-IX і Порядку роботи кадрових комісій та набула відповідних повноважень.
Як встановлено судом, перелік тестових питань розміщено на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 21 лютого 2020 р. за посиланням https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=267763&fp=1550, тоді як іспит позивач складав 3 березня 2020 р., тобто строк розміщення тестових питань, визначений п. 2 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, додержаний. На переліку тестових питань мається гриф "затверджую" дата "21 лютого 2020 р." та підпис Генерального прокурора, що спростовує доводи позивача про відсутність реквізитів, які свідчать про їх затвердження.
Відповідно до п. 19 пп. 2 розділу ІІ Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
В свою чергу, ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
На думку позивача, наведена вище норма Закону України "Про прокуратуру" не передбачає такої підстави для звільнення прокурора, як неуспішне проходження ним атестації.
Таке тлумачення є хибним, так як можливість звільнення прокурора на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, прямо встановлена п. 19 пп. 2 розділу ІІ Закону № 113-IX, тобто ця норма встановляє окрему і самостійну підставу звільнення прокурора, яка і підлягає застосуванню в даному випадку. Наявність в п. 19 пп. 2 розділу ІІ Закону № 113-IX відсилки до ст. 51 ч. 1 п. 9 Закону України "Про прокуратуру" суті закладеного правового регулювання не змінює.
Таким чином, позивач подав заяву про проходження ним атестації, тим самим погодившись на застосування до нього всіх її процедур та правил, за наслідками тестування не набрав достатньої кількості балів, що зафіксовано рішенням конкурсної комісії № 1 і на підставі такого рішення був звільнений відповідачем 2 із посиланням на підставу, яка імперативно визначена законом. Доводи позивача ґрунтуються на помилковому тлумаченні законодавства та по суті стосуються заперечення ним встановленої законом процедури атестації.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до прокуратури Миколаївської області (вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ЄДРПОУ 02910048) Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 00034051) кадрової комісії № 1 Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, ЄДРПОУ 02910048) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз
Повний текст рішення складено
17 лютого 2021 р.