Іменем України
17 лютого 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/493/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДПС у Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду 29 січня 2021 року надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 14 січня 2021 року у виконавчому провадженні № 61915337.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не згоден з оскаржуваним рішенням відповідача, оскільки відповідачем не перевірено чи виконано боржником судове рішення, а також не досліджено та не встановлено причини його невиконання.
Щодо виконання рішення суду в справі № 812/614/17, позивач з посиланням на Порядок інформаційної взаємодії Державної фіскальної служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 11.02.2019 № 60 (далі - Порядок № 60), наказ Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 «Про затвердження порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платниками податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146), зазначив, що відповідно до Порядку № 60 не передбачено спосіб та порядок формування електронних висновків про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені на підставі рішень суду, тому виконання судового рішення у справі № 812/614/17 у спосіб шляхом подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про перерахування на поточний рахунок ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 23507471,00 грн не можливо. Про неможливість виконання з поважних причин судового рішення у справі № 812/614/17 ГУ ДПС у Луганській області повідомляло ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - ТОВ «ЛЕО») листом від 13 серпня 2020 року № 5831/10/12-32-50-07.
Позивач наголошує, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним судового рішення без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення суду боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Однак, державним виконавцем у виконавчому провадженні № 61915337 не досліджено та не встановлено той факт, що судове рішення ГУ ДПС у Луганській області не виконано з поважних причин.
На підставі вищевикладеного позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваної постанови.
Ухвалою від 02 лютого 2021 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 15).
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 09 лютого 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі (арк. спр. 21-22).
Від представника відповідача 16 лютого 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр. 53-56).
На виконання до Відділу 24 квітня 2020 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2020 року № 812/614/17 про зобов'язання ГУ ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ «ЛЕО» суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 23507471,00 грн шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ «ЛЕО».
Державним виконавцем 24 квітня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61915337, у постанові вказано про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, копію постанови направлено боржнику для виконання.
Державним виконавцем 01 жовтня 2020 року винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 61915337, копії якої направлено боржнику для виконання, а стягувачу для відома.
Боржником не надано інформації щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів надано не було, не вжито жодних заходів, направлених на виконання рішення суду.
Державним виконавцем, керуючись положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 14 січня 2021 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн.
Відповідач вважає, що державним виконавцем правомірно прийнято оскаржувану постанову, тому підстави для її скасування у суду відсутні.
Ухвалою від 17 лютого 2021 року залучено ТОВ «ЛЕО» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (арк. спр. 97).
Від ТОВ «ЛЕО» 17 лютого 2021 року надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 80-82).
ТОВ «ЛЕО» звернулося до ГУ ДПС у Луганській області з вимогою від 15 липня 2020 № 01-20/2/120 про виконання рішення суду, про результати розгляду якої повідомлено стягувачу листом від 13 серпня 2020 року № 5831/10/12-32-50-07, в якому зазначено про неможливість виконання рішення суду в справі № 812/614/17 шляхом подання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про перерахування на поточний рахунок ТОВ «ЛЕО» надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 23507471,00 грн.
Міністерство фінансів України в листі від 04.11.2020 № 35020-12-33780 запропонувало ТОВ «ЛЕО» задля забезпечення виконання рішення суду в справі № 812/614/17 подати до відповідного органу ДПС нові заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань відповідно до облікової картки платника.
ТОВ «ЛЕО» 08 грудня 2020 року подало через електронний кабінет платника податків заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені, в задоволенні яких ГУ ДПС у Луганській області відмовило листом від 15.12.2020 № 10/12-32-04-11-09.
Станом на 17 лютого 2021 року ГУ ДПС у Луганській області рішення суду в справі № 812/614/17 в частині зобов'язання ГУ ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ «ЛЕО» суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 23507471,00 грн шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ «ЛЕО» залишається невиконаним.
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року в справі № 812/614/17, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2019 року та постановою Верховного Суду від 11 березня 2020 року, адміністративний позов ТОВ «ЛЕО» до Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, ГУ ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області, про визнання протиправними дій та рішень й зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково та, серед іншого, зобов'язано ГУ ДФС у Луганській області скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про проведення ТОВ «ЛЕО» суми надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 23507471,00 грн шляхом перерахування даних коштів на поточний рахунок ТОВ «ЛЕО» (арк. спр. 26-32).
На підставі цього рішення суду 02 квітня 2020 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 812/614/17, за яким державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 24 квітня 2020 року № 61915337 (арк. спр. 7, 69, 72-73).
Згідно з пунктом 2 цієї постанови визначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Як слідує з відміток, здійснених уповноваженими особами боржника на супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження № 812/614/17, боржником постанову отримано 04 травня 2020 року (арк. спр. 7).
Державним виконавцем направлено до ГУ ДФС у Луганській області вимогу від 02 липня 2020 року № 8933 про надання до Відділу інформації щодо повного та фактичного виконання рішення суду негайно з моменту отримання вимоги, у відповідь на яку отримав лист ГУ ДФС у Луганській області від 08.07.2020 № 1271/9/12-97-07-00 з повідомленням, що відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року в справі № 812/614/17 боржником у виконавчому провадженні № 61915337 є ГУ ДПС у Луганській області (арк. спр. 66-67, 64-65).
Так, ухвалою від 02 липня 2020 року в справі № 812/614/17 здійснено заміну боржника у виконавчому листі № 812/614/17, виданому Луганським окружним адміністративним судом 02 квітня 2020 року в справі № 812/614/17, з ГУ ДФС у Луганській області на правонаступника ГУ ДПС у Луганській області (арк. спр. 33-36).
На підставі ухвали від 02 липня 2020 року в справі № 812/614/17 державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 01 жовтня 2020 року ВП № 61915337, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження (арк. спр. 61).
Також з матеріалів справи слідує, що ГУ ДПС у Луганській області 17 липня 2020 року отримано вимогу ТОВ «ЛЕО» від 15 липня 2020 № 01-20/2/120 про виконання рішення суду, про результати розгляду якої повідомлено стягувачу листом від 13 серпня 2020 року № 5831/10/12-32-50-07 (арк. спр. 9, 10).
Постановою начальника відділу від 14 січня 2020 року ВП № 61915337 про накладення штрафу на ГУ ДПС у Луганській області у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 8 зворот, 59).
Копія постанови отримана боржником 19 січня 2021 року, що підтверджено відміткою про отримання на супровідному листі до вказаної постанови (арк. спр. 8).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу в межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Судом з вищеописаних письмових доказів встановлено, що ГУ ДПС у Луганській області не виконало рішення суду в справі № 812/614/17, ані у встановлений державним виконавцем строк, ані на час розгляду даної справи.
Крім того, судом встановлено, що боржником не повідомлено державному виконавцю про причини невиконання виконавчого документа, не надано жодних доказів існування поважних причин, що перешкоджали боржнику в виконанні рішення суду, а також вжиття будь-яких заходів, направлених на виконання рішення суду.
На думку суду, всі вказані обставини свідчать про тривалу бездіяльність позивача щодо виконання рішення суду, а також наявність у державного виконавця законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення на боржника штрафу.
Єдиною підставою для скасування постанови про накладення штрафу позивачем вказано про неможливість виконання рішення суду через зміни, що відбулися у законодавстві, та призвели до неможливості виконання рішення суду у визначений судом спосіб.
Однак суд такі обставини відхиляє як безпідставні з огляду на те, що, по перше, при прийнятті оскаржуваного рішення державному виконавцю не було відомо про існування таких обставин, оскільки боржник його про це не повідомляв. Також суд зважає, що за Законом № 1404-VIII на державного виконавця не покладений обов'язок з власної ініціативи відстежувати зміни в законодавстві, яким, зокрема врегульовано процедуру відшкодування платнику податків надміру сплачених ним коштів з Державного бюджету України та визначено компетенцію контролюючих органів.
По друге, з огляду на положення частини третьої статті 33 Закону № 1404-VIII, частини п'ятої статті 372, частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України державний виконавець не є належним суб'єктом вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, яким є суддя адміністративного суду, який розглядав справу.
Так, згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду (частина перша статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, зважаючи на викладені правові норми, суд зауважує, що єдиним повноваженням, яким у такому випадку наділений державний виконавець, є звернення до суду з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення. При цьому, підставою для такого звернення є відповідна заява сторін. Однак, ГУ ДПС у Луганській області з такою заявою до державного виконавця не звертався.
При розгляді даної справи суд з огляду на положення статей 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України також не повноважний надавати правову оцінку твердженням позивача про неможливість виконання рішення суду в справі № 812/614/17.
У свою чергу, позивачем не надано доказів звернення до суду в порядку, визначеному статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за зміною способу і порядку виконання судового рішення в справі № 812/614/17.
Тобто, позивач в даному випадку намагається довести суду обставини щодо неможливості виконання рішення суду у спосіб, що суперечить положенням Закону № 1404-VIII та Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на викладене, суд встановив, що постанова державного виконавця від 14 січня 2021 року ВП № 61915337 у повній мірі відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн, понесені позивачем при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (місцезнаходження: 91021, Луганська область, місто Луганськ, квартал Гайового, будинок 35-А, код за ЄДРПОУ 31443937), про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова