16 лютого 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/5905/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження матеріали адміністративної справи
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2020 року №110130005102 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити йому пенсію за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 17 серпня 2020 року, з урахуванням його страхового стажу - 28 років 4 місяці 15 днів.
Ухвалою суду від 16.01.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) (а.с.47-48).
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що при призначенні йому пенсії відповідач протиправно не зарахував в пільговому обчисленні до його страхового стажу періоду його роботи в районах Крайньої Півночі з розрахунку 1 рік 6 місяців, скільки ним надано всі необхідні документи. З огляду на зазначене, позивач вважає, що вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області порушують його право на належне пенсійне забезпечення, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Представник відповідача скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого просила в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що у позивача відсутній стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком. Окрім того, вказала на відсутність підстав для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу в півтора кратному розмірі, оскільки позивачем не надано трудового договору, в якому зазначено періоди роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що суперечить приписам підпункту «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (вх. №2459/21 від 28.01.2021р.).
У відповідності до п.3 ч.6 ст.12 КАС України, дана справа є справою незначної складності, та, згідно ст.ст.257,263 КАС України, розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Клопотань позивача та представника відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про призначення йому пенсії за віком(а.с.33).
В підтвердження його права на пенсію за віком позивачем були надані необхідні документи (а.с.34).
Відповідно до записів в трудовій книжці, ОСОБА_1 працював в районі Крайньої Півночі: з 05.02.1982р. по 07.06.1982р. в м.Нижнєвартовск Тюменської області; з 05.07.1982 по 28.12.1982 р. в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі м. Ноярськ; з 28.03.1983р. по 17.06.1987р. - в м. Надим Ямало - Ненецького національного округу Району Крайньої Півночі; з 11.08.1987р. по 14.09.1987р. - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі; з 15.09.1987р. по 06.08.1988р. - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі (а.с.25-27).
На звернення позивача, відповідач, листом від 28.10.2020 року за №1100-0302-833929 повідомив, що рішенням № 110130005102 від 21.10.2020р. йому відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону (а.с.35).
Відповідач зазначив у рішенні про наявність у ОСОБА_1 на момент звернення страхового стажу 17 років 8 місяців 23 дні при необхідних для призначення пенсії 27 років.
З вказаного листа також вбачається, що відповідачем не було зазначено про зарахування чи не зарахування періоду роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік та шість місяців на підставі записів в трудовій книжці та наданих додатково довідок.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Щодо обчислення трудового стажу за роботу у районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні (один рік за півтора) до 01.01.1991 року, слід зазначити наступне.
Відповідно до абз.1 та 2 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV), період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Відповідно до п.п. "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п'яти до трьох років.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Відповідно до пунктів 1,2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до них, з 01.03.1960 року зараховується до стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Крім того, зі змісту зазначених правових норм вбачається, що особа, яка працювала в районах Крайньої Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі не менше трьох років до 01.01.1991 року має право на пільговий розрахунок її стажу. Так, підставою для отримання пільгового стажу є сам факт роботи особи на Крайній Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі на умовах укладання нею трудової угоди не менше ніж на три роки.
Статтею 62 Закону № Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Суд зауважує, що між сторонами відсутній спір, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, тому це питання не потребує доказування.
Також суд зазначає, що відповідачем ані при прийнятті спірного рішення ані у відзиві на позов не зазначено про наявність порушень або недоліків заповнення трудової книжки позивача та наданих довідок.
Суд зазначає, що ненадання позивачем трудового договору не є підставою для позбавлення пільг особам, які працювали в районах крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в тому числі щодо пільгового зарахування періодів їх роботи на Крайній Півночі при розрахунку стажу.
Відповідно до абз.3 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Згідно положень абз.3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 18.06.2020 року у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 року у справі №140/1319/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.
Враховуючи той факт, стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняй до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а також відповідними архівними довідками, тому відмова відповідача в зарахуванні періодів роботи позивача до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі до пільгового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) з підстав того, що позивачем не надано трудових договорів, є протиправною.
Отже враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання відповідача зарахувати до стажу періоди роботи в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи в указаний період часу у районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що дія владного суб'єкта - це вчинок компетентного працівника владного суб'єкта тоді як рішення суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ст.4 КАС України).
При цьому суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Отже, саме рішення відповідача створило для позивача відповідні негативні наслідки у вигляді відмови у призначені дострокової пенсії за віком.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи наявність рішення відповідача № 110130005102 від 21.10.2020 про відмову в призначенні пенсії, суд дійшов висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення, а також зобов'язання відповідача до вчинення певних дій.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 17 серпня 2020 року, суд зазначає наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, відповідні повноваження відповідача з призначення пенсії є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу періоди роботи: 05.02.1982р.по 07.06.1982р. в м.Нижнєвартовск Тюменської області; з 05.07.1982р. по 28.12.1982 р. в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі м. Ноярськ; з 28.03.1983р. по 17.06.1987р. - в м. Надим Ямало - Ненецького національного округу Району Крайньої Півночі; з 11.08.1987р. по 14.09.1987р. - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі; з 15.09.1987р. по 06.08.1988р. - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи в указаний період часу у районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України шляхом стягнення суми судового збору у розмірі 840,80 грн., що відповідає ставкам ЗУ "Про судовий збір", за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави враховуючи факт відстрочення позивачу сплати судового збору ухвалою суду від 16.01.2021 року.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 21.10.2020 року №110130005102 про відмову в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду щодо зарахування до стажу періоди роботи: 05.02.1982р.по 07.06.1982р. в м.Нижнєвартовск Тюменської області; з 05.07.1982р. по 28.12.1982р. в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі м.Ноярськ; з 28.03.1983р. по 17.06.1987р. - в м. Надим Ямало - Ненецького національного округу Району Крайньої Півночі; з 11.08.1987р. по 14.09.1987р. - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі; з 15.09.1987р. по 06.08.1988р. - в Ямало - Ненецькому національному округу Району Крайньої Півночі в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи в указаний період часу у районах Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ( код ЄДРПОУ 20632802) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг м.Кропивн/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998 рахунок отримувача: UA528999980313181206084011559 ; код класифікації доходів бюджету: 22030101 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн. ( вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2021 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко