16 лютого 2021 року м. Київ № 810/2034/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовногоо провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю та безпідставністю висновків акта позапланової виїзної документальної перевірки від 11.06.2012 № 1450/17-1/2967121501/53, проведеної з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011. Так, податковий орган помилково дійшов висновків про виникнення у позивача, яка надавала транспортно-експедиційні послуги (в т.ч. за межами митної території України), обов'язків по оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та податком на додану вартість всієї суми коштів, що надходили від клієнтів на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 .
Як стверджує позивач, всі кошти, що надійшли від замовників відповідно до договорів транспортного експедирування на розрахункових рахунок ФОП ОСОБА_1 за своєю сутністю були транзитними, оскільки такі кошти не належали позивачу та перераховувалися нею безпосереднім виконавцям послуг відповідно до договорів перевезень (транспортного експедирування), та лише різниця між сумами отриманими і перерахованими складала винагороду експедитора, що саме й підлягала оподаткуванню.
Також під час перевірки перевіряючі не враховали особливості оподаткування транспортно-експедиційних послуг у зовнішньоекономічних операціях. А саме те, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість експедитора є обсяг наданих ним послуг, а базою оподаткування таких послуг - винагорода експедитора. Тобто, за ставкою податку 20% підлягає оподаткуванню виключно винагорода експедитора, а вартість наданих експедитором послуг за межами території України - за нульовою ставкою.
Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 29.04.2013 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Від представника Білоцерківської ОДПІ через канцелярію суду надійшли заперечення на позов, де відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом від від 11.06.2012 №1450/17-1/2967121501/53, виявлено заниження позивачем задекларованих до сплати до бюджету за перевіряємий період сум податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Опис епізодів податкових порушень в тексті акта перевірки представник відповідача вважає детальним і таким, що грунтується на аналізі наданих платником до перевірки документів. У зв'язку з цим висновки акта перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства є правомірними та обгрунтованими.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу та у зв'язку з цим зупинено провадження у справі до отримання результатів судово-бухгалтерської експертизи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2015 провадження у справі було поновлено з причини надходженням матерів справи до суду без висновку експерта
У подальшому іншою ухвалою від 22.12.2015 судом було повторно призначено судово-бухгалтерську експертизу у справі. Проведення такої експертизи доручено ТОВ «Незалежний центр судових експертиз». Зокрема, на дослідження експертизи були поставлені наступні питання: чи підтверджується документально обґрунтованість висновку податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 (акт документальної перевірки №1450/17-1/29661121501 від 11.06.2012) щодо порушення підприємцем вимог п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового колексу України в частині заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 1 369 652 грн.; чи підтверджується документально обґрунтованість висновку податкової перевірки ФОП ОСОБА_1 (акт документальної перевірки №1450/17-1/29661121501 від 11.06.2012) щодо порушення підприємцем вимог п.п. 139.1.12, п.139.1, ст. 139 Податкового кодексу України, п. 177.2, ст. 177 та абз. 2, ст. 13 розд. IV Декрету КМУ від 26.12.1992 «Про прибутковий податок з громадян», на підставі яких ґрунтується висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 173 693,58 грн., в тому числі за 2010 рік - 45 983,31 грн., за 2011 рік - 127 710,27 грн.
25.05.2016 до суду надійшло клопотання від судового експерта ТОВ «Незалежний центр судових експертиз» Крюк Л.О., за змістом якого у судового експерта виникли труднощі при проведення призначеної експертизи, оскільки для її повного здійснення необхідні додаткові документи, що вплинули на формування валового доходу та валових витрат підприємця. З огляду на це судовий експерт клопотав про надання йому для проведення експертизи додаткових документів, а саме: книги обліку доходів і витрат, рахунків на оплату постачальників, актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг, виконаних робіт), CMR, заявок на перевезення вантажів, банківських виписок по розрахунковим рахункам, договорів на транспортне експедирування.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 провадження у справі було поновлено, а проведення судово-бухгалтерської експертизи - припинено.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 25.07.2016, головуючим суддею у справі визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Панову Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 матеріали справи прийнято до провадження суддею ОСОБА_3 , та цю справу призначеного до судового розгляду в судовому засіданні.
У подальшому провадження у справі декілька разів зупинялося відповідно до ухвал суду від 13.09.2016 та 05.10.2016, з подальшим продовженням строку зупинення провадження у справі до 23.04.2018.
Між тим, 26.07.2016 до канцелярії суду надійшов супровідний лист ТОВ «Незалежний центр судових експертиз» від 13.06.2016 з доданим до нього висновком № 06/06 судово-економічної експертизи від 09.06.2016, складеного експертом ОСОБА_4 , а згодом, 26.05.2017 - письмові пояснення ОСОБА_4 щодо змісту сформованих нею висновків.
Так, за змістом висновку № 06/09 судово-економічної експертизи, датованого 09.06.2016, експерт зазначила про відсутність можливості надати однозначні відповіді щодо обгрунтованості висновків акта перевірки з огляду на наданий для дослідження експерта обсяг документів.
29.05.2018 протокольною ухвалою суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 клопотання представника позивача про призначення повторної експертизи задоволено та призначено в адміністративній справі № 810/2034/13-а повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Експертно-дослідній службі України. Матеріали адміністративної справи разом із вказаною ухвалою були направлені до установи, яку уповноважено на проведення експертизи.
20.11.2019 на адресу суду надійшов лист Експертно-дослідної служби України разом з матеріалами адміністративної справи № 810/2034/13, без проведення експертизи з причини не здійснення позивачем оплати вартості експертизи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У подальшому протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 02.03.2020.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 суд замінив відповідача по справі Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Київської області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.
У призначені судові засідання позивач особисто не з'явився та явку свого уповноваженого представника не забезпечив. Натомість представник позивача подав до суду клопотання від 19.10.2020, в тексті якого просив про проведення судового засідання за відсутності позивача та водночас наголосив на тому, що заявлені позовні вимоги підтримуються позивачем повністю.
Присутній у судовому засіданні 20.10.2020 представник відповідача надав суду письмове клопотання про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
З огляду на це, судом 20.10.2020 ухвалено про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив (заперечення), об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Упродовж періоду з 28.05.2012 по 01.06.2012 працівниками Білоцерківської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання нею податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011. Таку перевірку проведено з відома та в присутності ФОП ОСОБА_1 . За результатом перевірки складений акт від 11.06.2012 №1450/17-1/2967121501/53 (далі також - акт перевірки).
Згідно розд. ІІІ «Висновки» цього акта перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем наступних норм податкового законодавства:
- п.п. «б» п. 185.1 ст. 85 розд. V Податкового кодексу України та п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, всього у сумі 1 369 652 грн. (в т.ч. за липень 2010 року - 79 325 грн., за серпень 2010 року - 133 406 грн., за вересень 2010 року - 116 592 грн., за жовтень 2010 року - 100 857 грн., за листопад 2010 року - 58 470 грн., за грудень 2010 року - 45 858 грн., за січень 2011 року - 73 343 грн., за лютий 2011 року - 5 164 грн., за квітень 2011 року - 99 264 грн., за травень 2011 року - 26 479 грн., за червень 2011 року - 122 699 грн., за липень 2011 року - 101 220 грн., за серпень 2011 року - 4 168 грн., за вересень 2011 року - 62 784 грн., за жовтень 2011 року - 81 550 грн., за листопад 2011 року - 13 492 грн., за грудень 2011 року - 127 981 грн.);
- пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 127 710,27 грн.;
- абз. 2 ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» та п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено оподатковуваний дохід за 2010 і 2011 роки та було нараховано податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності на суму 173 693,58 грн. (в т.ч. за 2010 рік - 45 983,31 грн., за 2011 рік - 1 277 710,27 грн.);
- ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податку та інших обов'язкових платежів», Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з нього податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 №451, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 №960/8281, абз. «б» п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, що полягає у не поданні платником до податкової інспекції за 2010 і 2011 роки податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ.
За змістом розділу ІІ «Описова частина» акта перевірки в основу наведених висновків перевіряючими були покладені наступні обставини. Так, в ході перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді ФОП ОСОБА_1 , перебуваючи на загальній системі оподаткування, надавала послуги з організації перевезення вантажів на території України та за межами митної території України за безготівковий розрахунок. Також упродовж періоду з 01.07.2010 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 була платником податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.
При цьому, за вказаний період книга обліку доходів та витрат за формою №10 ФОП ОСОБА_1 не велась.
В ході перевірки були досліджені, зокрема наступні документи: декларації про доходи, отримані від здійснення підприємницькою діяльністю; декларації з податку на додану вартість; договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом; рахунки-фактури; накладні на придбання та продаж товарів (робіт, послуг); податкові накладні на придбання та продаж товарів (робіт, послуг); виписки банку щодо руху коштів на розрахункових рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ; акти виконаних робіт; ТТН, CMR; міжнародні товарно-транспортні накладні; відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів.
За результатами дослідження перелічених документів перевіряючі встановили заниження ФОП ОСОБА_1 в порушення положень п. 4 ст. 14 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 валового доходу за період з 01.07.2010 по 31.31.12.2010 на загальну суму 306 555,36 грн. А саме, як зафіксовано на стор. 11 - 12 акта перевірки, валовий дохід від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 формувався за рахунок грошових надходжень на розрахункові рахунки, в т.ч. надходження коштів на валютні рахунки коштів від надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів на території України та за її межами. До складу валового доходу включались суми коштів за касовим методом, тобто - по даті зарахування коштів на розрахунковий рахунок від замовників послуг.
Водночас згідно зведеної інформації щодо надходження коштів на валютні рахунки № НОМЕР_6 і № НОМЕР_4 ФОП ОСОБА_1 не були враховані при визначенні розміру отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності наступні суми коштів:
від ТДВ "OLVA TRADE" за надані послуги згідно контракту №01.10.10 від 27.10.2010 у сумі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 39 817,50 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №786 від 20.12.2010;
від ТДВ "OLVA TRADE" за надані послуги згідно контракту №01.10.10 від 27.10.2010 у сумі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 39 817,50 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №552 від 23.12.2010;
від LIMBERTIN LIMITED за надані послуги згідно контракту №148 від 29.06.2010 у сумі 2 350 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 18 563,36 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №50 від 20.07.2010;
від LIMBERTIN LIMITED за надані послуги згідно контракту №148 від 29.06.2010 у сумі 2 350 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 18 543,62 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №16 від 06.08.2010;
від LIMBERTIN LIMITED за надані послуги згідно контракту №148 від 29.06.2010 у сумі 2 350 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 18 543,62 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №16 від 17.08.2010;
від JSC TRANS LEASING KZ за надані послуги згідно контракту №1002 від 05.01.2009 у сумі 6 400 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 50 496 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №5 від 19.08.2010;
від JSC TRANS LEASING KZ за наданні послуги згідно контракту №1002 від 05.01.2009 у сумі 6 450 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 50 890,50 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №6 від 27.08.2010;
від ТОВ "БАРАТТЕКС" за надані послуги згідно контракту №10/2010 від 25.10.2010 у сумі 4 300 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 34 054,71 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №17 від 04.11.2010;
від ТОВ "БАРАТТЕКС" за надані послуги згідно контракту №10/2010 від 25.10.2010 у сумі 900 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 7 167,15 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №16 від 22.12.2010;
від ТОВ "БАРАТТЕКС" за надані послуги згідно контракту №10/2010 від 25.10.2010 у сумі 3 600 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 28 661,40 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №15 від 27.12.2010.
Поряд з цим, за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 задекларувала показник валових витрат від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 7 115 992,58 грн. На підставі наданих до перевірки документів встановлено, що підприємцем до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з одержанням доходу, включались суми, що були перераховані з безготівкового рахунку в оплату наданих транспортних послуг, транспортно-експедиційних послуг, інформаційних послуг та інших витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.
Однак перевіркою повноти визначення валових витрат, відображених у деклараціях про доходи безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, даними про суми витрат, визначеними за результатами перевірки, встановлено розбіжності на суму 759 550 грн. (за 2011 рік). А саме, згідно зведеної інформації щодо перерахованих коштів з рахунків № НОМЕР_7 і № НОМЕР_7 ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог пп. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України включила до складу витрат вартість послуг придбаних у інших фізичних осіб-підприємців ( ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ), ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ), ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ), ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_12 ), ОСОБА_10 (ідентифікаційний номер НОМЕР_13 ), ОСОБА_11 (ідентифікаційний номер НОМЕР_14 ), ОСОБА_12 (ідентифікаційний номер НОМЕР_15 ), ОСОБА_13 (ідентифікаційний номер НОМЕР_16 ), ОСОБА_14 (ідентифікаційний номер НОМЕР_17 ), ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер НОМЕР_18 ), які сплачують єдиний податок. Відомості щодо перерахованих сум коштів та реквізитів платіжних документів, згідно яких було ініційовано перекази коштів, наведені в таблиці на стор. 13 - 14 акта перевірки.
На переконання перевіряючих описані вище порушення позивачем при формуванні складу доходів і витрат призвели до заниження чистого оподатковуваного доходу в перевіряємому періоді, всього на загальну суму 1 066 105,36 грн. (в т.ч. за 2010 рік на суму 365 555,36 грн., за 2011 рік на суму 759 550 грн.). Внаслідок цього перевіряючі за наслідками перевірки донарахували ФОП ОСОБА_1 суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 173 693,58 грн., з них за 2010 рік - 45 983,31 грн., за 2011 рік - 127 710,27 грн.
Окрім того, в тексті акта перевірки (на стор. 17) зафіксовано, що всупереч вимог пп. «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податку та інших обов'язкових платежів», наказу ДПА України від 29.09.2003 №451 та абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включило до податкових розрахунків за формою № 1ДФ за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 суми виплачених нею доходів фізичним особам-підприємцям на загальну суму 2 563 426,25 грн. в якості оплати послуг.
Щодо перевірки правильності обчислення та повноти сплати до державного бюджету податку на додану вартість, то перевіряючі встановили наступне. За період з 01.07.2010 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 задекларувала податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18 000 грн. Проте перевіркою встановлено їх заниження всього на загальну суму 1 369 652 грн. (в т.ч. за липень 2010 року - 79 325 грн., за серпень 2010 року - 133 406 грн., за вересень 2010 року - 116 592 грн., за жовтень 2010 року - 100 857 грн., за листопад 2010 року - 58 470 грн., за грудень 2010 року - 45 858 грн., за січень 2011 року - 73 343 грн., за лютий 2011 року - 5 164 грн., за квітень 2011 року - 99 264 грн., за травень 2011 року - 26 479 грн., за червень 2011 року - 122 699 грн., за липень 2011 року - 101 220 грн., за серпень 2011 року - 4 168 грн., за вересень 2011 року - 62 784 грн., за жовтень 2011 року - 81 550 грн., за листопад 2011 року - 13 492 грн., за грудень 2011 року - 127 981 грн.).
Так, згідно первинних документів, наданих для перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряюмому періоді здійснювала поставку транспортно-експедиційних послуг за безготівковим розрахунком. За змістом поданих податкових деклараціях підприємець визначала податкове зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. «а», «б» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. При визначенні податкових зобов'язань з названого податку за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 ФОП ОСОБА_1 застосовувала ставки податку, визначені п. 6.1 і пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто: 20% від бази оподаткування та 0 % до операцій при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, а за період з 01.0120.11 по 31.12.2011 - ставки податку, визначені в пп. «а», «б» п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України (з урахуванням вимог п. 10 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» цього Кодексу), тобто: за ставкою 20% від бази оподаткування та за ставкою 0% до операцій при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг.
Всупереч положень пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 195.1.1 п. 195.1 ст.195 Податкового кодексу України на момент дійсної перевірки належно оформлені митні вантажні декларації ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.10 по 31.12.11 не надала, чим порушила вищезазначені умови застосування ставки податку на додану вартість у розмірі 0 %.
У зв'язку з цим перевіряючими з посиланням також на норми пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України та п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» було зроблено висновок про завищення позивачем відображених у ряд. 2.2 декларацій про податок на додану вартість («інші операції, що оподатковуються за нульовою ставкою») колонка А показників на загальну суму 6 484 260 грн. (в т.ч. за липень 2010 року - 396 625 грн., за серпень 2010 року - 667 030 грн., за вересень 2010 року - 582 958 грн., за жовтень 2010 року - 504 284 грн., за листопад 2010 року - 292 350 грн., за грудень 2010 року - 229 288 грн., за січень 2011 року - 366 716 грн., за лютий 2011 року - 25 820 грн., за квітень 2011 року - 496 322 грн., за травень 2011 року - 132 394 грн., за червень 2011 року - 613 496 грн., за липень 2011 року - 506 099 грн., за серпень 2011 року - 20 840 грн., за вересень 2011 року - 313 921 грн., за жовтень 2011 року - 407 749 грн., за листопад 2011 року - 652 461 грн., за грудень 2011 року - 639 907 грн.). За наслідками цієї перевірки загальна сума донарахованого позивачу податку на додану вартість склала 1 369 652 грн.
Не погоджуючись із такими висновками акта перевірки ФОП ОСОБА_1 подала до податкової інспекції письмові заперечення вих. №15/ч-12 від 15.06.2012.
Своїм листом від 22.06.2012 вих. №595/337/17-1 Білоцерківська ОДПІ залишила висновки акт перевірки без змін.
26.06.2012 Білоцерківська ОДПІ на підставі цього акта перевірки прийняла такі оспорювані в рамках цієї справи податкові повідомлення-рішення форми «Р»:
- за № 1211/0006450171/86, яким визначила позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 630 327,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 1 369 652 грн., за штрафними санкціями - 260 676,75 грн.). Зі змісту наданого представником відповідача до матеріалів справи розрахунку сум податку та штрафних санкцій до зазначеного податкового повідомлення-рішення суд встановив, що штраф у розмірі 260 676,75 грн. визначено податковим органом відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, з урахуванням п. 7 підрозд. 10 розд. ХХ цього ж Кодексу. А саме штрафна санкція за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 склала 1 грн., а за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 260 675,75 грн.,- що становить 25% від суми нарахованого зобов'язання у розмірі 1 042 703 грн.);
- за № 1210/0006460171/87, яким визначила позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 205 621,15 грн. (в т.ч. за основним платежем - 173 693,58 грн., за штрафними санкціями - 319 927,57 грн.). Зі змісту наданого представником відповідача до матеріалів справи розрахунку сум податку та штрафних санкцій до зазначеного податкового повідомлення-рішення суд встановив, що штраф у розмірі 260 676,75 грн. визначено податковим органом відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України. А саме штрафна санкція за 2011 рік становила 25% від суми нарахованого зобов'язання у розмірі 127 710,27 грн.);
- за № 1209/0006470171/88, яким визначила позивачу до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн. (а саме за штрафними санкціями).
У подальшому за результатами перегляду в порядку досудового оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень Державна податкова служба у Київській області свої рішенням від 07.09.2012 №409/с/10-206/455-1112 скасувала податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 №1210/0006460171/87 в частині застосованої штрафної санкції за період І-е півріччя 2011 року на 1 грн., в іншій частині вказане рішення, а також податкові повідомлення-рішення за №1209/0006470171/88 і №1211/0006450171/86 були залишені без змін. Водночас в тексті цього рішення про результати розгляду скарги Державна податкова служба у Київській області зобов'язала Білоцерківську ОДПІ прийняти нове податкове повідомлення-рішення у відповідності до положень Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платників податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №985.
Рішенням Державної податкової служби України від 22.11.2012 №2790/0/141-12/с/10-2315 про результати розгляду повторної скарги податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012, з урахуванням рішення ДПС у Київській області від 07.09.2012 №409/с/10-206/455-1112, залишила без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Надаючи оцінку правомірності та обгрунтованості висновків акта перевірки про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2010 та 2011 роки, суд зазначає наступне.
Як вбачається з тексту акта перевірки, перевіряючі дійшли висновку про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу від здійснення нею підприємницької діяльності щодо надання послуг з організації перевезень вантажів за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 на суму 306 555, 36 грн. До таких висновків працівники податкової інспекції дійшли за результатами дослідження інформації про надходження валютних коштів від юридичних осіб-нерезидентів на розрахункові рахунки позивача № НОМЕР_6 і № НОМЕР_4 за період липень-грудень 2012 року (виписок банку з розрахункових рахунків).
Так, на стор. 11 - 12 акта перевірки зафіксовано, що на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 надійшли кошти:
від ТДВ OLVA TRADE за надані послуги згідно контракту № 01.10.10 від 27.10.2010 у сумі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 39 817,50 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №786 від 20.12.2010;
від ТДВ OLVA TRADE за надані послуги згідно контракту № 01.10.10 від 27.10.2010 у сумі 5 000 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 39 817,50 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №552 від 23.12.2010;
від LIMBERTIN LIMITED за надані послуги згідно контракту № 148 від 29.06.2010 у сумі 2 350 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 18 563,36 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №50 від 20.07.2010;
від LIMBERTIN LIMITED за надані послуги згідно контракту № 148 від 29.06.2010 у сумі 2 350 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 18 543,62 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №16 від 06.08.2010;
від LIMBERTIN LIMITED за надані послуги згідно контракту № 148 від 29.06.2010 у сумі 2 350 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 18 543,62 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №16 від 17.08.2010;
від JSC TRANS LEASING KZ за надані послуги згідно контракту №1002 від 05.01.2009 у сумі 6 400 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 50 496 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №5 від 19.08.2010;
від JSC TRANS LEASING KZ за наданні послуги згідно контракту №1002 від 05.01.2009 у сумі 6 450 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 50 890,50 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №6 від 27.08.2010;
від ТОВ БАРАТТЕКС за надані послуги згідно контракту № 10/2010 від 25.10.2010 у сумі 4 300 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 34 054,71 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №17 від 04.11.2010;
від ТОВ БАРАТТЕКС за надані послуги згідно контракту № 10/2010 від 25.10.2010 у сумі 900 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 7 167,15 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №16 від 22.12.2010;
від ТОВ БАРАТТЕКС за надані послуги згідно контракту № 10/2010 від 25.10.2010 у сумі 3 600 доларів США (що за офіційним курсом валют складає 28 661,40 грн.), сплачені згідно платіжного документу за №15 від 27.12.2010.
Згідно позиції податкового органу позивач мала врахувати перелічені суми отриманих коштів повністю у складі свого оподатковуваного доходу за 2010 рік від здійснення підприємницької діяльності.
Проти такої позиції податкового органу позивач заперечувала, посилаючись на те, що отримані нею кошти за своєю природою є транзитними, оскільки їй не належали та були перераховані їй клієнтами (довірителями) в рамках договорів щодо надання транспортно-експедиційних послуг для проведення розрахунків із третіми особами - виконавцями перевезень та експедиторами. У зв'язку з цим такі суми коштів не підпадають під визначення доходу експедитора.
Водночас достовірність та правильність наведених перевіряючими на стор. 11 - 12 акта перевірки відомостей про дати, розміри отриманих валютних коштів, їх платників та іншу відображену в таблиці інформацію позивач не заперечувала.
У контексті з наведеним суд враховує, що відповідно до норм п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV (що втратив чинність з січня 2011 року) оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Так, у період до кінця 2010 року порядок оподаткування об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб - доходів громадян, отриманих за рік від здійснення підприємницької діяльності визначався ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 (далі - Декрет).
Так, за змістом ч. 1 - 3 ст. 13 розд. ІV Декрету згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягали доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з ч. 4 ст. 14 розд. ІV Декрету громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рiк або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).
Таким чином, відповідно до норм Декрету у період 2010 року об'єктом оподаткування фізичної особи-підприємця за результатами здійсненої нею підприємницької діяльності була сума різниці між отриманою підприємцем виручкою у грошовій та/або натуральній формі та понесеними ним витрат для ведення підприємницької діяльності.
Подані позивачем до матеріалів справи матеріали та текст акта перевірки засвідчують те, що у період з 01.07.2010 по кінець 2011 року позивач здійснювала господарську діяльність у сфері надання послуг з організації перевезень вантажів на території України та за її межами, для чого ФОП ОСОБА_1 укладалися договори із замовниками (кілєнтами) щодо надання транспортно-експедиційних послуг відповідно до вимог ст. 929 Цивільного кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».
ФОП ОСОБА_1 експедиторські послуги надавала клієнтам від свого імені, що як зафіксовано в акті перевірки (стор. 9 такого акта) підтверджується товарно-транспортними накладними так актами виконаних робіт, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення. Для надання експедиторських послуг ФОП ОСОБА_1 від свого імені укладала договори з суб'єктами господарської діяльності - ліцензованими перевізниками та іншими особами (експедиторами) щодо забезпечення перевезення вантажу на території України, надання транспортно-експедиційних послуг.
В розумінні норм ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV (далі - Закон №1955-IV), «транспортно-експедиторська діяльність» - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.
Водночас у ст. 1 цього ж Закону наведені визначення наступних термінів: «транспортно-експедиторська послуга» - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; «експедитор (транспортний експедитор)» - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; «клієнт» - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.
Згідно положень ст. 3 Закону №1955-IV відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.
Експедитори за дорученням клієнтів надають ряд послуг, в т.ч.: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс»; фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів; здійснюють роботи, пов'язані з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів; здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.
Відповідно до ст. 9 Закону №1955-IV і ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Положеннями ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Зміст наведених норм Кодексу та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дає суду підстави для висновку, що оподатковуваним доходом фізичної особи-підприємця, яка надає транспортно-експедиторські послуги, є отримана нею від клієнта винагорода (плата) за надані послуги. При цьому, кошти, які одержуються фізичною особою - підприємцем від клієнта для виконання або організації виконання визначених договором послуг, вважаються транзитними і право власності на такі кошти до фізичної особи - підприємця не переходить. Наведене у свою чергу виключає правові підстави для ідентифікації таких коштів як доходу експедитора.
Суд встановив, що позивачем як під час проведення документальної перевірки, так і до матеріалів судової справи були подані копії наступних документів, що підтверджують здійснення ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді підприємницької діяльності з надання транспортно-експедиційних послуг:
- договорів-доручень про надання послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному і міжміському сполученні, укладених ФОП ОСОБА_1 (як повіреним) в січні місяці 2010 та 2011 років із довірителем ТОВ «ІСТ ДК Україна»;
- генеральних договорів на транспортне експедирування, укладених ФОП ОСОБА_1 (як виконавцем) у 2011 році із експедиторами-замовниками ТОВ ГОЛДТРАНС ЛТД», ТОВ «Юр Макс Інтернешнл»;
- договору № 128-05-11 на перевезення вантажів, укладеного ФОП ОСОБА_1 (як виконавцем) в травні 2011 року із замовником-експедитором ТОВ «Юніверс Лоджистік Партнер»;
- договору № 12/2010 щодо транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, укладеного ФОП ОСОБА_1 (як виконавцем) 14.12.2010 із замовником - ТОВ «БАРАТТЕКС»;
- договору № 10/2010 щодо транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, укладеного ФОП ОСОБА_1 (як виконавцем) 14.12.2010 із замовником - компанією «GrandMetallServise» LTD
- договору №148-п щодо транспортного обслуговування та міжнародних перевезень вантажів, укладеного 29.06.2010 ФОП ОСОБА_1 (як перевізником) з замовником-експедитором - компанією «LIMBERTIN LIMITED»;
- генеральних договорів на транспортне експедирування, укладених у 2011 році ФОП ОСОБА_1 (як замовником/експедитором-замовником) із експедиторами-виконавцями - ЧП «Катрін Транс», ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_10 (платником єдиного податку), ФОП ОСОБА_12 (платником єдиного податку), ФОП ОСОБА_6 (платником єдиного податку), ФОП ОСОБА_18 (платником єдиного податку), ФОП ОСОБА_8 (платником єдиного податку), ФОП ОСОБА_13 (платником єдиного податку);
- договору № 01-10-2010 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного ФОП ОСОБА_1 (як замовником) 27.10.2010 з нерезидентом-перевізником - ТДВ «ОЛВА Трейд»;
- договору № 1002 щодо надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладеного ФОП ОСОБА_1 (як замовником) 05.01.2009 з нерезидентом-виконавцем - компанією «JSC «TRANSLІSING KZ»»;
- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів виконаних робіт, складених за наслідками виконання таких договорів із замовниками - ТОВ «Юніверс Лоджистік Партнер», ТОВ «Голдтранс ЛТД», ТОВ «Юрмакс Інтернешнл», ТОВ «ІСТ ДК Україна», ПП «Катрін-Транс» та виконавцями - ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_8 ;
- міжнародних автомобільних накладних (CMR), міжнародних накладних (internationalt fragtbrev);
- заявок, транспортних замовлень до договорів з виконавцями ТДВ «ОЛВА Трейд», JSC «TRANSLІSING KZ», та договору із замовником LIMBERTIN LIMITED;
- рахунків, виписаних ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «БАРАТТЕКС»;
- рахунків, виписаних виконавцями ТДВ «ОЛВА ТРЕЙД», JSC «TRANSLІSING KZ» на адресу ФОП ОСОБА_1 ;
- актів про виконані перевезення вантажів автотранспортом, складених по операціях з ТДВ «ОЛВА Трейд», JSC «TRANSLІSING KZ»;
- податкових декларацій ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість за звітні періоди 2010 - 2011 років;
- декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року;
- податкової декларації про майновий стан і доходи за звітний 2011 рік;
- письмову узагальнену інформацію (журнал проводок) про надані ФОП ОСОБА_1 послуги за ІІ-е півріччя 2010 року та за 2011 рік.
Також, як було зафіксовано на стор. 6 акта перевірки, та не заперечувалося позивачем у позовній заяві, для проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючим подавалися виписки банку щодо коштів на відкритих для підприємця розрахункових рахунках (в т.ч. валютних). Саме вказані виписки банку містили відомості про надходження на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_1 валютних коштів від осіб-нерезидентів - ТДВ «ОЛВА ТРЕЙД», LIMBERTIN LIMITED, JSC «TRANSLІSING KZ», ТОВ «БАРАТТЕКС».
В ході судового розгляду даної справи позивачем до матеріалів справи оригінали чи засвідчені копії таких банківських виписок не були подані, та про причини відсутності цих документів у позивача суд також не повідомлено. Водночас позивач не надала суду обгрунтовані документально письмові пояснення про причини та обставини отримання нею коштів на розрахунковий рахунок від виконавців послуг ТДВ «ОЛВА ТРЕЙД» і JSC «TRANSLІSING KZ», в силу того, що за змістом договорів від 27.10.2010 № 01-10-2010 та від 05.01.2009 №1002 обов'язок по перехуванню коштів за надані послуги перевезень вантажів мала саме ФОП ОСОБА_1 (як замовник), а не навпаки.
Дослідивши та проаналізувавши зміст поданих позивачем до матеріалів справи копій матеріалів, а також з урахуванням змісту наведеної на стор. 11 - 12 акта перевірки інформації з банківських виписок про рух коштів на розрахункових рахунках позивача, суд дійшов висновку, що отримані ФОП ОСОБА_1 упродовж липня-грудня 2010 року валютні кошти на загальну суму 30 850 доларів США (що еквівалентно 244 235,53 грн.), з них: 1) 10 000 доларів США (79 635 грн.), що надійшли від виконавця послуг ТДВ «ОЛВА ТРЕЙД»; 2) 7 050 доларів США (55 650,60 грн.), що надійшли від експедитора LIMBERTIN LIMITED, з огляду на відсутність у матеріалах справи документальних доказів понесення ФОП ОСОБА_1 витрат за договором №148-п від 29.06.2010 (перевезення вантажу за маршрутом м. Вишгород, Україна - м. Астана, Казахстан); 3) 12 850 доларів США (101 386,50 грн.), що надійшли від виконавця послуг JSC «TRANSLІSING KZ»; 4) 950 доларів США (7 563,43 грн.), що надійшли від замовником - ТОВ «БАРАТТЕКС» в рамках договору від 25.10.2010 №12/2010 та є ніщо іншим, як платою експедитора (різниця між отриманими від замовника валютними коштами для виконання доручення за договором та сумами коштів перерахованих на адресу перевізника ТДВ «ОЛВА ТРЕЙД» за надані послуги з перевезення вантажу), - можна кваліфікувати як дохід.
Решта суми коштів 7 850 доларів США (що еквівалентно 62 319,83 грн.) є транзитними коштами, а тому не являються об'єктом оподаткування прибутковим податком.
За змістом положень абз. «б» ч. 1 ст. 14 Декрету з доходів, зазначених у розділі IV Декрету (який діяв до прийняття Податкового кодексу України), податок обчислюється: податковими органами на підставі декларацій, поданих громадянами про очікуваний (оціночний) у поточному році доход або про фактично одержані у звітному календарному році доходи та інших відомостей про доходи громадян, визначених у цьому розділі.
В силу положень ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.
Таким чином, суд вважає, що висновки акта перевірки про заниження позивачем розміру чистого оподатковуваного доходу за 2010 рік від здійснення підприємницької діяльності підтверджується в частині суми заниження 244 235,53 грн., та як наслідок, - в частині недоплати ним до бюджету за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 податку з доходів фізичних осіб у сумі 36 635,33 грн.
Оцінюючи правомірність позиції відповідача про завищення позивачем розміру понесених у зв'язку з підприємницькою діяльністю витрат за 2011 рік на суму 759 550 грн., що вплинуло на протиправне заниження позивачем показника чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на аналогічну суму коштів, суд виходив з наступного.
З 1 січня 2011 року загальний порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, яка перебуває на загальній системі оподаткування, було врегульовано в ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до п. 177.1, 177.2 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (а саме - 15 відсотків бази оподаткування).
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п. 177.4 п. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Зокрема пп. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України (у редакції чинній до 1 січня 2012) було визначено, що не включаються до складу витрат - витрати, понесені у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи - підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв'язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи - платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації).
Водночас пп. 139.1.2 цього ж пункту ст. 139 ПК України передбачено, що платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів, - також не включаються до складу витрат.
Тобто, якщо експедитор залучає до виконання угоди з надання транспортно-експедиторських послуг третіх осіб, то в такому разі виникають відносинами комісії/доручення. Сам експедитор в такому разі виступає в ролі комісіонера/повіреного. А отже, доходи (витрати), які за договором належать третій - залученій стороні, не потрапляють до обліку експедитора.
Відповідно до п. 177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.
На стор. 13 - 14 акта перевірки зафіксовано, що за даними банківських виписок ФОП ОСОБА_1 протягом 2011 року на розрахункові рахунки фізичних осіб-підприємців (а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Та ОСОБА_15 ) були перераховані кошти, всього на загальну суму 759 550 грн. При цьому, як стверджує податковий орган, всі перелічені особи мали статус платника єдиного податку. Також в акті перевірки зазначено, що вказана сума коштів (759 550 грн.) включена позивачем до складу документально підтверджених витрат, що пов'язані з одержанням доходу.
Зі змісту наданою позивачем до матеріалів справи додатку 7 - Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік суд встановив, що розмір вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю за звітний рік склав 4 412 143,45 грн.
В ході судового розгляду справи позивач не надав суду жодні пояснення щодо складу цього показника витрат у податкової звітності (зокрема, щодо неврахуванні до витрат сум коштів, перерахованих на користь названих вище суб'єктів підприємницької діяльності) або обгрунтовані письмові заперечення проти епізоду описаного на стор. 12 - 14 акта перевірки епізоду порушення.
У зв'язку з цим та беручи до уваги зміст процитованих вище положень п. 139.1 ст. 139 ПК України суд вважає, що висновок акта перевірки про завищення позивачем показника документально підтверджених витрат, що враховується при обчисленні чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік, на 759 550 грн. матеріалами справи та доводами позивача не спростовується.
Стосовно висновків акта перевірки про заниження позивачем за звітні періоди 2010 - 2011 років податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд дійшов висновку про їх недостатню обгрунтованість з наступних мотивів.
За змістом положень ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Як зазначено в тексті акта перевірки (стор. 19), при визначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду застосовувала такі ставки податку:
- за період з 01.07.2010 по 31.12.2010 ставки визначені п. 6.1 та пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, а саме: 20% від бази оподаткування та 0% - до операцій при експорті товарі і супутніх такому експорту послуг;
- за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 ставки визначені в пп. «а» п. 193.1 ст. 193 ПК України, з урахуванням положень п. 10 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, - тобто ставку 20% від бази оподаткування, та ставку 0% згідно пп. «б» п. 193.1 ст. 193 ПК України, з урахуванням положень п. 10 підрозд. 2 розд. ХХ ПК України, - до операцій при експорті товарів та супутніх такому експорту операцій.
На переконання підтвердженням наданням позивачем послуг з перевезення вантаждів у міжнародному сполученні та, відповідно наявності у нього права на застосування нульової ставки податку до таких операцій, могли бути лише митні вантажі декларації. З огляду на обставини не подання ФОП ОСОБА_1 до перевірки таких документів перевіряючі дійшли висновку про неправомірність застосування позивачем нульової ставки при оподаткуванні операцій з транспортних перевезень.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України.
Визначення терміну «місце поставки послуг» для цілей податку у період до відносин, що мали місце в 2010 році, наведене у п. 6.5 ст. 6 зазначеного Закону. А саме місцем поставки послуг вважається: а) за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента; г) місце, де фактично надаються послуги у сфері: діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування).
Згідно норм п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Поряд з цим п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування.
У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з:
- поставки послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України;
- поставки послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці першому цього підпункту, за межами державного кордону України.
Якщо ж поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу, вантажів чи з міжнародних відправлень здійснюється у вигляді продажу квитків, інших проїзних документів, укладення брокерських, агентських, комісійних чи інших договорів (рахунків) з посередниками або довіреними особами, то винагорода таких осіб оподатковується за ставкою, передбаченою підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 цієї статті.
Починаючи з 1 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України, в т.ч. розд. V цього Кодексу, який визначає питання адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п. 186.2 ст. 186 ПК України місцем постачання послуг є, зокрема місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: а) послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; б) послуг із проведення експертизи та оцінки рухомого майна; в) послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання; г) послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном;
Місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання (п. 186.3 ст. 186 ПК України).
Статтею 193 ПК України (у редакції чинній станом на кінець 2011 року) визначені розміри ставок податку. Так, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 17 відсотків; б) 0 відсотків.
За змістом норм п. 194.1 ст. 194, п. 195.1 ст. 195 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.
За нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг як міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.
Аналіз наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість», ПК України а також Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» дає підстави для висновків, що при визначенні питання щодо необхідності обкладання податком на додану вартість операцій з постачання експедитором на адреси своїх клієнтів комплексу транспортно-експедиційних послуг (як то послуги з перевезення, допоміжні послуги, безпосередньо експедиторські послуги), постачання таких послуг необхідно розмежовувати окремо.
А саме за внутрішніми послугами перевезення вантажів слід нараховувати ПДВ за ставкою 20 %, послуги з міжнародного перевезення обкладаються за нульовою ставкою, а супутні послуги (як то навантаження-розвантаження, зберігання вантажів) ПДВ обкладають залежно від місця фактичного надання таких послуг (згідно пп. 186.2.1 ПК України).
Якщо послуги фактично надано на території України, то ПДВ нараховують за загальною ставкою 20 %, а якщо за межами України - податкові зобов'язання не виникають.
За експедиторськими послугами місцем постачання буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або в разі відсутності такого місця - місце постійного або переважного його проживання (відповідно до пп. «ж» п. 186.3 ПК України). Тобто, питання нарахування податку на додану вартість на суму винагороди вирішується залежно від того, хто є замовником послуг з договору: якщо експедитор надає послуги резиденту, то вони підлягають обкладенню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою 20 %. При цьому, ПДВ нараховують незалежно від того, надано такі послуги на митній території або за її межами; якщо замовником послуг є нерезидент (у тому числі, коли йдеться про транспортно-експедиторські послуги на території України), то ПДВ виходячи з суми винагороди експедитора не нараховується.
В даному випадку, як видно з тексту акта перевірки, при донарахуванні позивачу податкових зобов'язань з ПДВ перевіряючі дослідження та детальний аналіз операцій, оподаткованих ФОП ОСОБА_1 за нульовою ставкою не здійснювали.
Також поза увагою перевіряючих залишилися подані позивачем до перевірки акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), акти виконаних робіт, рахунки на оплату послуг, міжнародні накладні, хоча ці документи містять відомості про перелік та найменування наданих послуг, маршрути автомобільних перевезень, - що в певній мірі дає можливість встановити вид послуги експедитора та місце її постачання.
Відсутність аналізу вказаних документів, на думку суду, свідчить про недостатню обгрунтованість висновку акта перевірки про дійсні обсяги та періоди заниження ФОП ОСОБА_1 податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а тому відповідно не можуть бути законною підставою для нарахування податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Стосовно правомірності прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 № 1209/0006470171/88, суд дійшов висновку про наступне.
За змістом з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Водночас на податкових агентів покладено також обов'язок щокварталу подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п. 176.2 ст. 176 ПК України).
Аналогічні правові положення містилися в ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
У період спірних правовідносин форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок її заповнення і подання податковими агентами до органу ДПС були затверджені наказами Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003 № 451 та від 24.12.2010 №1020 (останній почав діяти з 1 квітня 2011 року).
За змістом цих порядків заповнення та подання податкового розрахунку форми №1ДФ до податкового органу, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.
При цьому, такий податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.
Податковий розрахунок подається до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу ДПС за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.
На стор. 17 акта перевірки зафіксовано, що за даними банківських виписок упродовж періоду з 01.07.2010 по 31.12.2011 ФОП ОСОБА_1 виплатила іншим фізичним особам-підприємцями суми доходів, всього загалом 2 563 426,25 грн. При цьому, податкові розрахунки форми №1ДФ позивачка до податкової інспекції за місцем обліку не подавала.
Дані обставини позивачем в тексті позовної заяви не заперечувалися та в інших поданих до суду процесуальних документах жодним чином не були прокоментовані. Також позивач не повідомила суд про причини і мотиви, в силу яких такі податкові розрахунки нею не були подані.
З огляду на це суд вважає, що факт вчинення позивачем порушення порядку подання податкового розрахунки форми №1ДФ фактично не заперечуються.
В силу припису п. 119.2 ст. 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність у податкового органу правових підстав для застосування до позивача штрафу у сумі 510 грн. за неподання останньою податкових розрахунків форми № 1ДФ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
За змістом ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із питань, які вирішує суд при ухваленні рішення, є те, як розподілити між сторонами судові витрати (п. 5 ч. 1 ст. 244 зазначеного Кодексу).
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 цього Кодексу).
Наявними у матеріалах справи платіжними дорученням від 24.04.2013 № 2, від 05.4.2013 №1 та квитанцією від 20.05.2013 підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплачено судовий збір у загальному розмірі 4 588 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по оплаті судового збору у сумі 2048,08 грн.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС від 26.06.2012 за №1210/0006460171/87 в частині нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем на суму 9 347,78 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції Київської області ДПС від 26.06.2012 за №1211/0006450171/86 повністю.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_19 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені нею судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2048 грн. (дві тисячі сорок вісім)грн. 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Панова Г. В.