15 лютого 2021 року № 320/1873/19
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Лиска І.Г. розглянувши у м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТТС Комплект” до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ТТС Комплект” з позовом до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.01.2019 № 0000401413, №0000411413.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин підприємства з ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ», за результатами якої складено Акт від 13.11.2018 № 987/10-36-14-13/39709401. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські відносини з ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ» мали реальний характер. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, отже, оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними, а тому просить їх скасувати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.06.2019.
Підготовче судове засідання 05.06.2019 відкладено у зв'язку з клопотанням відповідача та наступне підготовче судове засідання призначено на 18.06.2019.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому заперечує проти його задоволення з тих підстав, що аналіз фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагентів відповідно до наявної інформації вказує на здійснення нереальних (безтоварних) операцій у зв'язку з відсутністю необхідних умов для здійснення такої діяльності у контрагентів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 за обґрунтованим клопотанням сторони зупинено провадження у справі до 29.07.2019.
Питання про поновлення підготовчого судового засідання 29.07.2019 відкладено у зв'язку з обґрунтованим клопотанням сторони та наступне підготовче засідання призначено на 03.09.2019.
Питання про поновлення підготовчого судового засідання 03.09.2019 відкладено у зв'язку з обґрунтованим клопотання сторони та наступне підготовче засідання призначено на 30.09.2019.
Представники позивача та відповідача 30.09.2019 надали суду клопотання, в яких просили розглядати справу за їх відсутності, в порядку письмового провадження.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 поновлено провадження у справі та закрито підготовче провадження у справі.
У зв'язку з поданими клопотаннями та на підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку з таких підстав.
Так, судом встановлено, що ТОВ “ТТС Комплект” зареєстровано як юридична особа 24.03.2015 Вишгородським районним управлінням юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію №13341020000004730, як платник податків зареєстроване у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Основними видами діяльності товариства є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) (46.73); діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами (46.13); діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами (46.15); оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (46.74); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (47.52).
На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 29.10.2018 №2314, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “ТТС Комплект” з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ» за період з 01.08.2017 по 31.08.2017, по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН» за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 та з ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ» за період з 01.04.2018 по 30.04.2018.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, абз. г п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1. п.201.10 ст.201 ПК України, встановлено заниження податку на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 814977, грн., у тому числі по періодам: - серпень 2017 року в сумі - 283849 грн.; - грудень 2017 року в сумі - 83963 грн.; - січень 2018 року в сумі - 204415 грн.; - квітень 2018 року в сумі - 128179 грн.; - травень 2018 року в сумі - 114571 грн. та встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) на загальну суму 1897 грн., в тому числі по періодам: - січень 2018 року в сумі 1897 грн..
За результатами перевірки складено Акт від 13.11.2018 № 987/10-36-14-13/39709401.
На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.01.2019 № 0000411413, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1222465,50 грн. в т.ч. за основним платежем на суму 814977 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 407488,50 грн. та №0000401413, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1897 грн..
Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Як слідує з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРИСТЕН» (продавець) укладено договір поставки №ТТС-000234 від 01.11.2017 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше). На виконання даного договору сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності (арк.168-240 т.6, арк.1-19 т.7).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ» (продавець) укладено договір поставки №ТТС-000229 від 01.08.2017 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше). На виконання даного договору сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності (арк.20-200 т.7).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП» (продавець) укладено договір поставки №ТТС-000235 від 16.11.2017 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше). На виконання даного договору сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності (арк.201-240 т.7, арк.1-59 т.8).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» (продавець) укладено договір поставки №ТТС-000251 від 02.04.2018 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше). На виконання даного договору сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності (арк.60-157 т.8).
Між позивачем (покупець) та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДІНГ» (продавець) укладено договір поставки №ТТС-000257 від 23.04.2018 на поставку товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше). На виконання даного договору сторонами укладено видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності (арк.158-199 т.8).
Оплата по даних операціях здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначених контрагентів, що підтверджується виписками по банку (арк.232-240 т.8, арк.1-29 т.9).
Також між позивачем з ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ» були укладені договори відступлення права вимоги по договорам поставки №ТТС-000234 від 01.11.2017, №ТТС-000229 від 01.08.2017, №ТТС-000235 від 16.11.2017, №ТТС-000251 від 02.04.2018, №ТТС-000257 від 23.04.2018 (арк.200-231 т.8).
Наявність у позивача робочого персоналу, зокрема водіїв та автотранспорту підтверджується наказами про прийом на роботу, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 105 та штатним розкладом (арк.30-33 т.9).
Також на підтвердження наявності у позивача складських приміщень для збереження товару товариством надано до суду договір №30/04-1 про надання послуг з утримання приміщень від 30.04.2015 та додаткові угоди до нього, договір №30/04-1 надання послуг з утримання приміщень від 30.04.2018 та додаткові угоди до нього, договори оренди та акти приймання-передачі об'єкту оренди (т.16).
Крім того, факт збереження придбаного товару від ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ» підтверджується договором про відповідальне зберігання від 02.01.2017 №02 укладеного між ТОВ «ТТС Комплект» та ТОВ «Майстер-Сантехнік» яке здійснювалось за адресою м. Київ, вул. Бережанська, 4. На виконання даного договору сторонами оформлено накладні (т.16).
Постачання товару від продавців або до покупців здійснюється або наявним у товариства автотранспортом або за участю відповідних операторів з перевезення вантажів, що підтверджується договором №ФТ-2903 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 29.03.2017, заявкою на перевезення вантажу та актами здачі-приймання робіт з ТОВ «Транспортна компанія «САТ».
Отриманий товар від ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ» (постачальники) позивачем було в подальшому реалізовано іншим контрагентам, зокрема ТОВ «БЦ «Сокіл», ТОВ «Комфортний дім», ТОВ «АСБУД-МОНТАЖ», ПАТ «Сантехкомплект», ТОВ «СИСТЕМИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» ТОВ «АРНІМЕТ», ПАТ «Київгаз», ТОВ «САНТЕХСПЕЦ», ТОВ «ЕВРІКА-СЕРВІС», ТОВ «Завод «ПЛАЗМА», ТОВ «Північ-Будпостач», ПП «ГАЛПОСТАЧСЕРВІС» ТОВ «УЗИНСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ КОМБІНАТ», ТОВ «Котлозавод «Крігер» та інші з якими було укладено договори, специфікації, видаткові накладні та довіреності на видачу товару (арк.74-240 т.1, т.2-5, арк.1-167 т.6, арк.54-245 т.9, т.10-14, арк.1-177 т.15).
Судом встановлено, що на час вчинення правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Згідно п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.5 цього ж Порядку факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
На порушення наведеного положення перевіряючими в Акті перевірки викладені висновки про порушення без врахування всіх первинних документів наданих до перевірки, а порушення висвітлені нечітко, не об'єктивно та не у повній мірі, акт не містить систематизованого викладу виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства саме об'єктом перевірки (позивачем).
На переконання суду, вищезазначені висновки є необ'єктивними та зроблені без врахування всіх визначальних факторів, оскільки перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства та були надані в ході перевірки. Натомість констатовано, що дані документи не доводять реальності операції. Вказані перевіряючими твердження можливо віднести до оціночних суджень, які не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв'язку з цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості і у будь-якому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.
Тому суд не погоджується з вказаними висновками Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та, дослідивши реальність господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем показників податкової звітності.
Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про фіктивний характер відносин позивача та його контрагентів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу.
Суд також враховує висновок Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладений у постанові № 21-511а14 від 9 грудня 2014 р. про те, що висновки, викладені у акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу.
Присутні в акті перевірки висновки побудовані на припущеннях співробітників податкового органу. Сумніви перевіряючих самі по собі не можуть бути покладені в основу заперечення реальності господарських операцій, адже судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірності відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.
Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків або подальшої її реалізації, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту, за рахунок якого утворюється від'ємне значення ПДВ, що підлягає відшкодуванню платнику податків з бюджету.
Слід зазначити, що позивачем надані до матеріалів справи первинні документи (договори, платіжні доручення, видаткові та податкові накладні, сертифікати), якими підтверджується проведення господарських операцій.
При цьому ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
З матеріалів справи слідує, що позивачем достовірно відображено отримання податкових накладних від контрагентів, які у свою чергу були зареєстровані платником ПДВ, установчі документи юридичних осіб не були визнані недійсними, операції відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджується податковими накладними, а оплата - платіжними дорученнями.
Відповідно до пп. 4.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податків, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку інші особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, є первинний документ, який складається під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Здійснені господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 15.10.2019 у справі № 813/270/16, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 19.02.2020 у справі № 826/2958/14.
Суд зауважує, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ», ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ» укладені договори поставки товару (арматура трубопровідна, запірно-регулююча, фітинги трубопроводні сталеві, деталі трубопроводів та інше). За наслідками виконання Договорів сторонами складено: видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та надано сертифікати відповідності.
Верховний суд у своїх судових рішеннях звертав увагу, зокрема у постанові від 26.06.2018 (справа №804/5227/16), що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, підлягають з'ясуванню, зокрема, такі обставини:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції;
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;
- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Витрати для цілей визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом встановлено, що позивачем надано до суду належних та допустимих доказів щодо проведення операцій із придбання товару, оскільки, встановлено наявність розумних економічних причин (ділової мети), систематичного отримання даного виду послуг, що замовляються, а також з наданих первинних документів вбачається реальної зміни майнового стану платників податків та факту здійснення господарської операції.
Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд приходить до висновку про наявність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язує виникнення у позивача, окрім іншого і право на суми податкового кредиту з ПДВ та як наслідок вказує на безпідставність прийнятих оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Крім того, згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (п.110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції") суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".
Відповідні положення про податкові штрафи передбачають певні засоби захисту, які ґрунтуються на суб'єктивних ознаках, що вимагає від суду враховувати нюанси і не бути занадто рестриктивним в оцінці кожної конкретної справи щодо наявності в ній підстав для скасування податкового штрафу чи звільнення від його сплати.
У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.
Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
При цьому доцільно керуватись принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Суд зазначає також, що укладенні господарські операції відповідають видам діяльності позивача та його контрагентів.
Дослідивши надані позивачем копії первинних документів, суд вважає, що позивачем документально підтверджено здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «ТРАНЗИТ СТАЛЬ», ТОВ «ПРОДУКТ ГРУП», ТОВ «ПРИСТЕН», ТОВ «РЕАЛ БУДПРОЕКТ» та ТОВ «ІНЕКС ТРЕЙДИНГ».
Суд зазначає, що застосування одних лише інформаційних баз даних податкового органу, які можуть містити помилки та в подальшому можуть бути спростовані, не може бути використане в якості належного та єдиного доказу порушень вимог податкового законодавства платником податків.
Так, у силу пп.83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України податкова інформація є однією, але не єдиною підставою для висновків під час проведення перевірок.
Таким чином, сама по собі наявність податкової інформації щодо контрагентів платника податків може свідчити лише про можливі порушення ними норм Податкового кодексу України, цивільного та/чи господарського законодавства, однак спростовувати реальність господарських операцій відповідно платника податків не спроможна.
Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.
Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарських операцій, податковою інспекцією не надано.
Аргументи податкового органу в акті перевірки про не підтвердження надання послуг за ланцюгом постачання (його обрив) є таким, що не відповідають правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо «перевиставити».
Крім того, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.
В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
З приводу відсутності обов'язку позивача оформлювати та надавати товарно-транспортні накладні, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, сторонами оформлено договори поставки. Позивач зазначає, що ним було здійснено самовивезення придбаного товару автомобілями товариства, у зв'язку з чим товарно-транспортні накладні у такому випадку не передбачені.
Відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.02.2018 року по справі № 821/589/17, провадження К/9901/2030/17 - Верховний суд України визначив, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на, що відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.
Крім того, недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою не відбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися залежно від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної. Аналогічна правова позиція відображена в рішеннях Верховного суду від 11.09.2018 у справі №804/4787/16 та від 03.03.2020 у справі №826/7917/17.
Вирішуючи спір, суд враховує, що будь-яке перевищення повноважень державним органом в аспекті оцінювання наданих документів є несумісними з його обов'язком відповідати принципам нейтральності та безсторонності.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій за перевіряємий період.
Суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість, позиція відповідача спростовується дослідженими первинними документами, які підтверджують дійсне та фактичне постачання товарів (надання послуг).
Також, суд звертає увагу, що відповідачем до суду не надано будь-яких доказів які б підтвердили наявність у позивача будь-якої заборгованості.
Отже, враховуючи, що надані позивачем документи в сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства. Враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, які фактично обґрунтовано лише відсутністю у контрагентів необхідних умов для ведення господарської діяльності, а також використовуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та добросовісності платника податків, достовірності задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презумується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).
У даному випадку суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не спростовано доводів сторони позивача та не доведена правомірність оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (п. 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (заява № 4241/03)).
Виходячи з викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у розмірі 18365,44 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України у Київській області від 04.01.2019 № 0000401413, №0000411413.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТТС Комплект” (код ЄДРПОУ 39709401) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260) судові витрати у розмірі 18365 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 44 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.