Рішення від 29.01.2021 по справі 320/2018/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року справа №320/2018/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Пенсійний Фонд України, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач 2), в якому з урахуванням уточненої позовної заяви від 22.06.2020 (т.2, а.с.1-3) просить суд:

- визнати протиправними дії Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії;

- зобов'язати Державну службу України з питань надзвичайних ситуацій підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову (оновлену) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії (а саме: надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами 20%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 70%, премії у розмірі 100 %);

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 1 січня 2018 року - 50 %; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року - 100% суми підвищення пенсії;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача-1 у наданні Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням відомостей про розміри всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019, з огляду на набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем-2 протиправно зменшено розмір пенсії позивача за рахунок поетапної виплати у період з 01.01.2018 по 31.12.2019 суми підвищення пенсії, а саме: у період з 01.01.2018 - 50 %; у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; у період з 01.01.2020 - 100%.

Позивач вважає, що дії відповідача щодо відтермінування виплати підвищення пенсії суперечать вимогам статті 52 Закону №2262, якою передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2018/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 23.04.2020.

Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Пенсійний фонд України.

Відповідач-1 (Державна служба України з питань надзвичайних ситуацій), не погоджуючись з позовними вимогами, надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву 16.04.2020 №08-415/11, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на 05.03.2019 було відсутнє рішення Кабінету Міністрів України щодо необхідності проведення перерахунку пенсій та ПФУ списки для перерахунку пенсій не направлялися, а відтак підстави для надання відповідної довідки у Державної служби України з надзвичайних ситуацій відсутні. Відповідні списки для перерахунку пенсій станом на 05.03.2019 ПФУ не направлялись. Крім того, зазначає, що визнання протиправними та нечинними у судовому порядку деяких положень Порядку, викладених у новій редакції ПКМУ №103 автоматично не відновлює дію редакції Порядку, що діяла до внесення змін ПКМУ №103.

06.04.2020 на офіційну електронну адресу суду від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області) надійшов відзив на позовну заяву від 31.03.2020 №1000-0802-7/23848.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.03.2020 №1000-0802-7/23848 разом із доданими до нього документами, підписаний представником Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області Колгановим І.В. повернуто Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області без розгляду. Продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів. Відкладено підготовче судове засідання на 28.05.2020.

19.05.2020 від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 27.04.2020 №1000/0802-7/32273, підписаний уповноваженої особою відповідача-2, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, яким встановлено виплату перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій з 01.01.2018 у відповідних розмірах. Постанова №103 на час вчинення спірних дій була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин. На підставі наданої ДСНС довідки було проведено перерахунок пенсії позивачу з урахуванням таких складових, як посадовий оклад, оклад за військове звання та процентна надбавка за вислугу років.

Крім цього, заперечуючи проти позовних вимог в частині поетапної виплати суми підвищення пенсії, відповідач вказав, що з 01.01.2018 позивачеві був перерахований розмір пенсії та відповідно до положень Постанови №103 сума підвищення виплачується поетапно: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 - 75%, а з 01.01. 2020 - 100%. Визнання нечинними в подальшому пунктів 1, 2 Постанови №103 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком визнання протиправними дій Головного управління щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до визнання нечинною Постанови №103.

21.05.2020 на адресу суду від третьої особи (Пенсійного фонду України) надійшли письмові пояснення від 14.05.2020 №2800-0603-8/15783, в яких зазначено, що бюджетні асигнування на пенсійне забезпечення з Державного бюджету України Пенсійному фонду України після набрання законної сили 05.03.2019 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 не збільшувались, з метою збереження рівня соціального захисту осіб, яким пенсії були перераховані відповідно до п.1 Постанови №103, у тому числі позивачеві, пенсійні виплати продовжувались в розмірах, що склались станом на день набрання законної сили цим судовим рішенням, з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету.

Позивач у письмових запереченнях від 16.05.2020, поданих на відзив на позовну заяву відповідача-2 зазначив, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на те, що постанова №103 на час вчинення спірних дій була чинною, не була визнана неконституційною та підлягала застосуванню до спірних правовідносин спростовується висновками Верховного Суду, які викладені у рішенні від 06.08.2019 у зразковій справі №160/3586/19 (провадження №Пз/9901/12/19), відповідно до яких у зв'язку із скасуванням п.2 Постанови КМУ №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано. Отже, на думку позивача, з 05.03.2019 відповідач-2 зобов'язаний сплачувати позивачу пенсію у розмірі 100% суми підвищення пенсії.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 підготовче судове засідання відкладено у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі на 09.07.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 прийнято до розгляду позовну заяву про уточнення позовних вимог (про збільшення позовних вимог) від 22.06.2020 та відкладено підготовче судове засідання на 03.09.2020.

У підготовче судове засідання 03.09.2020 сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача від 09.07.2020 про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження (т.2, а.с.30).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та здійснено перехід до судового розгляду справи по суті. Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області 20.04.1996 (т.1 а.с.8-10).

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером, з 30.08.2013 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача №1004010379.

Згідно з протоколом від 01.10.2013 за пенсійною справою позивача №1004010379, пенсія ОСОБА_1 призначена (обчислена) із наступних видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 1400,00 грн.; оклад за військове звання - 135,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 35% - 537,25 грн.; середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням, у т.ч. надбавка за роботу з таємними виробами, носіями, док.20%; надбавка за особливо важливі завдання 70%; премія 100% - 3086,48 грн. (т.1 а.с.15).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) Головним Державною службою України з надзвичайних ситуацій було видано та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області довідку від 19.03.2018 №20-1774/1 про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій, згідно з якою грошове забезпечення позивача для обчислення пенсії дорівнює 12571,50 грн., з яких: посадовий оклад - 7190,00 грн., оклад за військовим (спеціальним) званням (полковник) - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років (45%) - 3901,50 грн. (т.1 а.с.144).

З Автоматизованої системи розрахунку пенсій Пенсійного фонду України по пенсійній справі ОСОБА_1 вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) та від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) та довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.03.2018 №20-1774/1 про розмір грошового забезпечення було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 (т.1 а.с.16, 32).

Пенсію за результатами проведеного перерахунку призначено, виходячи із таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 7190,00 грн.; оклад за військове звання - 1480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 45% - 3901,00 грн.; всього 12571,50 грн. Основний розмір пенсії складає 67% грошового забезпечення (вислуга років 24) у розмірі 8422,91 грн. Підсумок пенсії (з надбавками): 8825,91 грн. з урахуванням попередньої суми пенсії 3859,35 грн. та підвищення 2483,28 грн. (50% від 4966,56) складає 6342,63 грн. Згідно Постанови №103 від 21.02.2018 підвищення складає 4966,56 грн., з них виплачується:

з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення - 2483,28 грн.;

з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення - 3724,92 грн.;

з 01.01.2020 100% щомісячно 100% від підвищення - 4966,56.

20.01.2020 позивач через свого представника звернувся до відповідача-1 (Державної служби України з надзвичайних ситуацій) з адвокатським запитом, в якому просив підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у відсоткових розмірах, не менше тих, з яких обчислювався основний розмір його пенсії до 01.03.2018 (надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, док.20% 20%; надбавки за особливо важливі завдання 70%; премії 100%) для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії (т.1. а.с.38).

За результатом розгляду заяви від 20.01.2020 відповідач-1 листом від 23.01.2020 №02-1123/201 повідомив позивача про те, що виключно на підставі списків ГУ ПФУ уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховуються для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної у списку. Отже, на підставі списків ДСНС належним чином оформлено довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , враховуючи посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткову надбавку за вислугу років та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для перерахунку пенсії. Також, вказав, що на час звернення позивача списків від ГУ ПФУ до підрозділів ДСНС не надходило, а тому підстав для оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення позивачу для перерахунку пенсії станом на 05.03.2019 немає (т.1 а.с.36-37).

Також, 10.02.2020 позивач через свого представника звернувся до відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області) з адвокатським запитом, в якому просив провести позивачу перерахунок пенсії з 05.03.2019 та виплатити пенсію у визначеному законом розмірі з урахуванням суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 (т.1 а.с.40).

У відповідь на адвокатський запит позивача від 10.02.2020 у листі від 19.02.2020 №1000-0235-8/9014 відповідач-2 повідомив про те, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2018 згідно довідки, наданої Головним Управлінням ДСНС України у Київській області, та пенсія перерахована позивачу та виплачується, враховуючи норми чинного законодавства. Виплата пенсій з 2020 року, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» з врахуванням 100% суми підвищення станом на 01.03.2018 (а.с.38а-40).

Не погоджуючись з такою позицією відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача-1 щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління ПФУ у Київській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії, а також зобов'язання відповідача-1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області таку довідку, суд зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262 пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262 встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Згідно з положеннями статті 63 Закону №2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

За змістом наведеної норми Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями на встановлення умов, порядку перерахунку пенсій, а також встановлення розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вказана постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

13.02.2008 Кабінетом Міністрів України було прийнято Порядок №45, пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103, якою, серед іншого, були внесені зміни до Порядку №45.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 у редакції Постанови №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до зазначених змін.

При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач та відповідний територіальний орган Пенсійного Фонду, у зв'язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45, не змінився.

Зокрема, на час звернення позивача до відповідача із заявою про видачу оновленої довідки про розміри його грошового забезпечення пункт 3 Порядку №45 передбачав, що на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Тобто на відповідача покладено функції зі складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством після надходження від територіального пенсійного органу списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку за формою згідно з додатком 1 до Порядку №45.

Відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (зі змінами), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1), перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.

Отже, саме з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому з цієї дати позивач має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262 та статті 9 Закону № 2011.

Разом з цим до моменту отримання належної довідки від відповідача в пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.

Водночас відповідно до пункту 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.

Згідно з частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262 перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача-1 щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ нової довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 є неправомірними, а тому відповідача-1 належить зобов'язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262, статті 9 Закону №2011 та з врахуванням положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача.

Саме такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 у зразковій справі №160/8324/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86432492), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90228179).

У цьому рішенні вказані обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права:

- позивачами у них є особи, які отримують пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ;

- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (орган, уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії);

- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою уповноваженим органом підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії;

- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до територіального пенсійного орану оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови №704, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії та зобов'язання відповідача підготувати та надати до територіального органу Пенсійного фонду України таку довідку, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704.

Таким чином, дана адміністративна справа в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та наданні оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та зобов'язання видати таку довідку є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.

Частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

За таких обставин, враховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача-1 щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.

При цьому, суд враховує, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45, набрало законної сили 05.03.2019.

Відповідно до приписів статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акта починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

30.09.2010 Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 № 2222-ІV, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно-правового акта нечинним, часові межі чинності такого акта, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.

Таким чином, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тобто, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє.

У зв'язку з викладеним, з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача-1 - Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру його пенсії.

Крім того, відновлення порушених прав позивача потребує зобов'язання Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії (а саме: надбавки за роботу з таємними виробами, носіями, документами 20%, надбавки за особливо важливі завдання у розмірі 70%, премії у розмірі 100 %), суд зазначає таке.

З наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що обов'язок щодо перерахунку пенсій виникає у територіальних органів Пенсійного фонду України лише після отримання від відповідного органу довідки про розмір грошового забезпечення.

Таким чином, перерахунок пенсії позивача може бути здійснений ГУ ПФУ у Київській області виключно на підставі довідки уповноваженого органу про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №636/662/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРС - 72863859) та від 03.07.2018 у справі №709/2728/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75082529).

Оскільки на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перерахунок пенсій до відповідача не надходила від ДСНС нова довідка із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення, суд вважає, що відповідач-2 правомірно відмовив позивачу з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії.

У зв'язку з цим, суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії, заявлена передчасно та не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 1 січня 2018 року - 50 %; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75% суми підвищення пенсії та зобов'язання відповідача-2 (Головного управління ПФУ у Київській області) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року - 100% суми підвищення пенсії, суд зазначає таке.

Так, пунктом 2 Постанови КМУ №103 передбачено проведення виплати перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) з 1 січня 2018 р. у таких розмірах:

- з 1 січня 2018 р. - 50%;

- з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75%;

- з 1 січня 2020 р. - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Суд зазначає, що статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, який забезпечує, зокрема, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України (частина перша статті 113, пункт 1 статті 116 Основного Закону України).

Повноваження Кабінету Міністрів України у спірних правовідносинах регламентовано Конституцією України, Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 27 лютого 2014 року № 794-VII, Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до статті 3 Закону №794-VII діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Згідно з положеннями статті 4 вказаного Закону Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Приписами статті 117 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Кабінет Міністрів України відповідно до статті 116 Конституції України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом.

Винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України, ухвали про припинення конституційного провадження у справі або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, відновлює дію цього акта.

Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.

Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року № 3166-VI (далі - Закон №3166-VI).

У розумінні частини першої статті 1 Закону №3166-VI систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України (частини перша, третя статті 3 Закону №3166-VI).

У частинах першій, третій статті 21 Закону №3166-VI вказано, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України (далі - Положення № 280), відповідно до пунктів 1, 2 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 7 Положення №280 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року №40/26485, затверджено Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 28-2), пунктом 2 якого встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.

Таким чином, аналіз наведених вище приписів законодавства дає підстави для висновку, що відповідач-2, як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому Головне управління Пенсійного фонду України не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.

Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії було передбачено пунктом 2 постанови КМУ №103. Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ №103.

При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року, серед іншого вказав і на те, що системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону №2262-ХІІ свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

Відтак з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, починаючи з 05 березня 2019 року.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у рішенні від 06 серпня 2019 року у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.

Враховуючи викладені обставини та те, що пункти 1, 2 постанови №103 були чинними до 05.03.2019, а відтак підлягали застосуванню ГУ ПФ, суд зазначає, що позивач набув права на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019. Водночас, до моменту втрати останньою чинності відповідач-2 правомірно виплачував підвищення до пенсії у розмірі 50% у 2018 році та у розмірі 75% до 05.03.2019.

Разом з тим, суд враховує, що 14.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка набрала чинності 04.09.2019, згідно якою виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", здійснюється у 2019 році в розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018.

Отже, після набрання законної сили (05.03.2019) рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, у відповідача виник обов'язок здійснювати виплату позивачу пенсії щомісячно з урахуванням 100% суми підвищення, проте, з 04.09.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019, яка підлягала обов'язковому застосуванню відповідачем у справі.

З огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України №804 від 14.08.2019 набрала чинності 04.09.2019, і була обов'язковою до застосування, відмова у виплаті позивачу пенсії в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно).

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 року у справі №640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020, постанову Кабінету Міністрів України №804 визнано протиправною та нечинною.

Згідно з частиною другою статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 640/19133/19 набрало законної сили 31.03.2020.

Як зазначалось вище нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду (ч.2 ст. 265 КАС України).

Отже, постанова №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" втратила чинність з 31.03.2020.

З огляду на викладені обставини виплата пенсії позивачу у період з 04.09.2019 по 31.12.2019 мала здійснюватися відповідачем у розмірі 75% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Аналогічний правовий висновок щодо правомірності поетапної виплати пенсії Головним управлінням ПФУ в період чинності постанов Кабінету Міністрів України викладено Верховним Судом у постановах від 28.09.2020 у справі №802/1667/18-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91850780), від 24.09.2020 у справі №2040/7232/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 91752786), від 15.07.2020 у справі №520/3360/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 90425100) та багатьох інших.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що дії відповідача з приводу виплати у період з 05.03.2019 по 04.09.2019 підвищення до пенсії позивача у розмірі 75% є протиправними, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкти владних повноважень мали реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Щодо клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, викладене у позовні заяві, суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що 16.12.2019 між ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Мельниченко Юлією Анатоліївною (Адвокат) було укладено договір б/н про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов'язався надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язався оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами (т.1 а.с.41-44).

Відповідно до п.4.1 Договору від 16.12.2019 №б/н сторони погодили, що Замовник сплачує Адвокату винагороду (гонорар), який залежить від об'єму наданих юридичних послуг та визначається в Додатку №1 до Договору.

16.12.2019 сторонами підписано Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги від 16.12.2019 №б/н, в якому погоджено погодинну ставку на момент укладення договору, яка становить 1000,00 грн./год. Гонорар підлягає сплаті Замовником упродовж 3-х днів на підставі Акту-здачі приймання робіт (надання послуг), в якому зазначаються вчинені дії та час, витрачений адвокатом (т. 1 а.с.45).

27.02.2020 сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на виконання вимог договору від 16.12.2019 №б/н про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат надав Клієнту послуги на загальну суму 14000,00 грн. (т. 1 а.с.46).

Згідно детального опису (акту) здачі-приймання робіт, наданих Адвокатом за договором про надання правової допомоги від 16.12.2019 №б/н, Адвокатом надані такі послуги на загальну суму 14000,00 грн., а саме:

- попередня усна консультація гр. ОСОБА_1 щодо права на оскарження дій ГУ Пенсійного фонду в Київській області (витрачений час - 30 хвилин, вартість послуги 500,00 грн.);

- усна консультація гр. ОСОБА_1 щодо можливих варіантів стягнення пенсійних виплат та подання необхідних документів для формування правової позиції і підготовки позовної заяви до суду (витрачений час - 1 година, вартість послуги 1000,00 грн.);

- складання 3-х адвокатських запитів (1-й до МНС України, 2 до ГУ ПФУ у Київській області) - (1 запит - 500,00 грн., вартість послуги - 1500,00 грн.);

- попереднє опрацювання матеріалів, наданих гр. ОСОБА_1 та отриманих відповідей на адвокатські запити. Опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини та визначення стратегії (витрачений час - 5 годин, вартість послуги 5000,00 грн.);

- складання позовної заяви (витрачений час - 5 годин, вартість послуги 5000,00 грн.);

- підготовка документів до суду та подання позову до суду (витрачений час - 1 година, вартість послуги 1000,00 грн.) (т.1 а.с.46).

Представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи копію квитанції до прибуткового касового ордера від 27.02.2020 на суму 14000,00 грн., прийнято від ОСОБА_1 , підстава: Договір про надання правової допомоги від 16.12.2019 (т. 1 а.с.47).

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст.30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд зазначає, що відповідачами в порядку, передбаченому частинами 6-7 статті 134 КАС України, клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у зв'язку з неспівмірністю заявлених витрат на правничу допомогу не подавалися.

В той же час згідно з п.2 ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11 травня 2018 року по справі № 814/698/16 (провадження N К/9901/11835/18).

Отже, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання відповідачів про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд зобов'язаний перевірити обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу та їх пропорційність до предмета спору.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з Детальним описом (акту) здачі-приймання робіт від 27.02.2020, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн., не є пропорційним до предмету спору, виходячи з того, що такі види послуг Адвоката як попередня усна консультація, усна консультація щодо суті спору, складання процесуальних документів, а саме адвокатських запитів, попереднє опрацювання наданих відповідей на адвокатські запити, опрацювання законодавчої бази, складання позовної заяви та підготовка документів до суду для подання позову до суду, не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.

Згідно детального опису (акт) здачі-приймання робіт, наданих Адвокатом за договором про надання правової допомоги від 16.12.2019 №б/н, на складання позовної заяви витрачено 5 годин, вартість послуги складає 5000,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат адвоката на надання правничої допомоги у даній справі складає 5000,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, у випадках, зокрема повного або ж часткового задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що позов містить три самостійні вимоги немайнового характеру, одна з яких заявлена до відповідача-1 (про визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та наданні оновленої довідки та зобов'язання видати таку довідку) і була судом задоволена повністю, та дві позовні вимоги до відповідача-2, а саме про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які було враховано в попередньому розмірі пенсії, у задоволенні якої судом відмовлено та про визнання протиправними дій щодо поетапного зменшення розміру пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, яка задоволена судом частково.

Враховуючи задоволення позову в частині позовних вимог до відповідача-1 (про визнання протиправними дій щодо відмови у підготовці та наданні оновленої довідки та зобов'язання видати таку довідку), та часткове задоволення позовних вимог до відповідача-2, виходячи з пропорційності до розміру задоволених позовних вимог, стягненню з відповідача-1 на користь позивача належать витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1650,00 грн. (33 % від загальної суми витрат на правничу допомогу), стягненню з відповідача-2 на користь позивача належать витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1675,00 грн. (67 % від загальної суми витрат на правничу допомогу, поділене на 2, пропорційно до частини задоволених позовних вимог).

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору як ветеран війни - учасник бойових дій, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.

3. Зобов'язати Державну службу України з питань надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 38516849, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55а) підготувати і подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру його пенсії.

4. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) з урахуванням 100% суми підвищення пенсії.

6. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

7. Зобов'язати Державну службу України з питань надзвичайних ситуацій та Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

8. Стягнути з Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код 38516849, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 55а) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1650,00 грн. (одна тисяча шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.).

9. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1675,00 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення рішення суду - 29.01.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.