16 лютого 2021 року Справа № 337/634/19 Провадження №ЗП/280/47/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до: Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69067, м. Запоріжжя, вул. Сеченова, буд.25-а, код ЄДРПОУ 35037081)
про: визнання постанов неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25.06.2020 по справі №337/634/19 скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко Світлани Миколаївни передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
07.07.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №337/634/19. Згідно скарги ОСОБА_1 просить суд:
- визнати неправомірними постанови заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко Світлани Миколаївни про зупинення виконавчих проваджень від 19.07.2019 ВП №59554458, 595546653;
- зобов'язати державного виконавця поновити виконавчі провадження та подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, стягнутих рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі №2/337/1107/2019 (ЄУН 337/634/19), за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2020 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 27.07.2020 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
06.08.2020 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, згідно з якою позивач просить суд:
- визнати неправомірними постанови заступника начальника відділу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С.М. про зупинення виконавчих дій від 19.07.2019 ВП №59554458,59554653;
- зобов'язати заступника начальника відділу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Соколенко С.М. поновити виконавчі провадження ВП №59554458, 59554653;
- зобов'язати заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Соколенко С.М., на виконання ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування позивачу коштів за виконавчими провадженнями ВП №59554458, №59554653.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб та призначено судове засідання на 07.09.2020.
Ухвалою суду від 07.09.2020 провадження у справі №337/634/19 (Провадження ЗП/280/47/20) зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 160/9637/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ФІНАНС" до Південного відділу державної виконавчої служби міста Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю третьої особи - Державного підприємства "СМОЛИ", про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 16.02.2021 провадження у справі поновлено.
16.02.2021 від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду доказів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладене в уточненій позовній заяві від 05.08.2020 (вх.№35986 від 06.08.2020). Зазначено, що на виконання заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2019 по справі №337/634/19 Заводським відділом державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрито виконавчі провадження ВП №59554653 від 17.07.2019 про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 178604,15 грн. з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (далі - ЗДП «Кремнійполімер»), ВП №59554458 про стягнення з боржника судового збору у розмірі 971,31 грн. Наразі вказані виконавчі провадження зупинені з підстав можливої передачі боржника ЗДП «Кремнійполімер» на приватизацію. Рішення відповідача про зупинення виконавчих проваджень позивач вважає протиправними та такими, що суперечать вимогам Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон України №4901-VI). Посилаючись на норми ст.4 Закону України №4901-VI, позивач вказує, що у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. В даному випадку державний виконавець не повернув виконавчий лист відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон України №1404-VIII), а зупинив на невизначений строк виконавче провадження, хоча мав виконання здійснити за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. З урахуванням викладеного просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 26.08.2020 (вх.№39768 від 28.08.2020). Мотивуючи правомірність оскаржуваних постанов про зупинення виконавчих проваджень відповідач посилається на норми Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VII (далі - Закон України №2269-VII), яким визначено обов'язок виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Наказом Фонду державного майна України від 28.12.2019 №1574 «Про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації в 2020 році», продовжено процес приватизації, в тому числі, Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», що стало підставою зупинення виконавчих проваджень, що входять до складу зведеного виконавчого провадження ВП №58348199 щодо стягнення заборгованості з ЗДП «Кремнійполімер». З наведених підстав, дії державного виконавця при винесені постанови про зупинення вчинення виконавчих дій за зведеним виконавчим провадженням відповідають вимогам Закону України №1404-VIII. Ствердження позивача щодо застосування Закону України №4901-VI лише з підстав спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження називає вирваними із контексту. Оскільки державним виконавцем, у зв'язку з зупиненням виконавчих проваджень, неможливо вжити заходи щодо перевірки та звернення на виявлене у боржника майно та кошти, підстави щодо вчинення дій державним виконавцем відповідно до Закону України №4901-VI відсутні. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.05.2019 у справі №337/634/19 стягнуто з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» на користь ОСОБА_1 178 604,15 грн. заборгованості з заробітної плати (а.с.227-228, т.1).
З 17.07.2019 на примусовому виконанні Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя перебуває виконавче провадження про стягнення з боржника заборгованості з заробітної плати, що підтверджується постановами Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя про відкриття виконавчого провадження ВП №59554458 від 17.07.2019 та ВП № 59554653 від 17.07.2019 (а.с.233,235, т.1).
19.07.2019 виконавче провадження ВП № 59554458 від 17.07.2019 та ВП № 59554653 від 17.07.2019 зупинено на підставі п.2 наказу № 933 від 11.07.2018 Фонду державного майна України «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 року № 447» Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» до додатка 2 «Переліків єдиних майнових комплексів держаних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду внесено позицію: ЗДП «Кремнійполімер» (а.с.234, 236, т.1).
04.03.2020 ОСОБА_1 звернулася з клопотанням до Заводського відділу ДВС м. Запоріжжя, в якому просила керівника відповідного органу державної виконавчої служби подати, згідно Закону України №4901-VI, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (а.с.229, т.1).
З листа-відповіді заступника начальника Заводського відділу ДВС м. Запоріжжя від 13.03.2020 №11620 вбачається, що виконавче провадження зупинено оскільки відповідно до п.2 наказу № 933 від 11.07.2018 Фонду державного майна України « Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.03.2018 № 447» Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2018 році» до додатка 2 «Переліків єдиних майнових комплексів держаних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передані в оренду внесено позицію: ЗДП «Кремнійполімер» (а.с.232, т.1).
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із скаргою від 20.03.2020 на бездіяльність державного виконавця (а.с.1-3, т.1).
Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2020 по справі №337/634/19 (провадження №4-с/337/13/2020) скаргу задоволено (а.с.41-43, т.1).
Визнано неправомірними постанови заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізької області Соколенко Світлани Миколаївни про зупинення виконавчих проваджень від 19.07.2019 ВП №№ 59554458, 595546653.
Зобов'язано заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізької області Соколенко Світлану Миколаївну поновити виконавчі провадження ВП №№ 59554458, 595546653.
Зобов'язано заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції в Запорізької області Соколенко Світлану Миколаївну подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування фізичній особі ОСОБА_1 коштів стягнутих рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя у справі №2/337/1107/2019 (ЄУН 337/634/19), за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16.06.2020 по справі №337/634/19 (22-ц/807/2113/20) апеляційну скаргу начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Бондаренко О.Г. задоволено частково (а.с.176-179, т.1).
Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2020 у цій справі скасовано, провадження у справі закрито.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що її скарга на рішення та бездіяльність державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснено ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
На підставі заяви ОСОБА_1 про надіслання справи для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю від 19.06.2020 (а.с.181, т.1), ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25.06.2020 по справі №337/634/19 скаргу ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко Світлани Миколаївни передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду (а.с.183-184, т.1).
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст.1, 5 Закону України №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність постанов відповідача про зупинення виконавчих проваджень від 19.07.2019 ВП №59554458, 595546653.
Стверджуючи про їх протиправність, позивач зазначає, що з підстав не виконання державними виконавцями постанов з відкриття виконавчого провадження від 19.07.2019 ВП №59554458, 595546653 більш ніж 6 місяців, у відповідача виникає обов'язок подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування позивачу коштів за виконавчими провадженнями ВП №59554458, №59554653.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Основними умовами для застосування Закону України №4901-VI є відкрите виконавче провадження та невиконання судового рішення протягом шести місяців (ст. 4 цього Закону).
Європейський суд з прав людини вказав, що на даний момент рішення суду, винесене на користь заявника, залишається повністю не виконаним. Враховуючи встановлену відповідальність держави за боргами перед заявником у цій справі, період невиконання не повинен обмежуватися лише стадією виконання, а має включати період повернення боргу в ході ліквідаційної процедури (CHERNOBRYVKO v. UKRAINE, № 11324/02, § 25, ЄСПЛ, від 04.10.2005).
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Так, у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009) (далі - справа Іванов), ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та вказав, що зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту.
У рішення ЄСПЛ від 12.10.2017 у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України» зазначено, що в рамках процедури пілотного рішення одним із найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатиметься на національні органи влади.
За умовами ст.5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень, зокрема, за якими боржником є державні підприємства, покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Разом з тим, Законом України №1404-VIII, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, а саме, ч. 2 ст. 6 Закону України №1404-VIII передбачено, що рішення, про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.4 Закону України №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2-4, 9 ч.1 ст. 37 Закону України №1404-VIII , крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Згідно з п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чином, ч.2 ст.4 Закону України №4901-VI передбачає, що виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, у разі якщо дане рішення не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Ніяких інших умов для застосування, в тому числі визначених ч.3 ст.4 Закону України №4901-VI, крім спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, вказана ч.2 ст.4 Закону України №4901-VI не вимагає та не передбачає.
Тобто, вказана норма ч.2 ст.4 Закону України №4901-VI підлягає застосуванню саме після спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, ч.3 ст.4 Закону України №4901-VI передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4, 9 ч.1ст.47 Закону України №1404-VIII (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій), керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше строку, встановленого ч.2 цієї статті, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів.
Підстави, передбачені п.п.2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII, свідчать про неможливість виконання судового рішення, в зв'язку з чим положення ч.3 ст.4 Закону України №4901-VI вимагають не чекати спливу вищевказаного шестимісячного строку, оскільки рішення все одно не буде виконане, а протягом десяти днів з дня встановлення факту наявності однієї з таких підстав одразу передавати виконавчий документ на виконання до органів державної виконавчої служби, тобто, дана норма направлена на прискорення зміни процедури виконання та отримання реального результату стягувачем, а не на їх сповільнення.
Зазначене свідчить, що підстави, передбачені ч.2 та ч.3 ст.4 Закону України №4901-VI є окремими та самостійними підставами для переходу до процедури виконання рішення за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, а саме:
- ч.2 ст.4 зазначеного Закону передбачає нічим необумовлений перехід до цієї процедури лише по факту спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто, після закінчення цього строку;
- ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачає, що в разі встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, передбачених п.п.2-4, 9 ч.1 ст.47 Закону України №1404-VIII (крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій) керівник органу ДВС протягом десяти днів з дня встановлення такого факту, але не пізніше, тобто, до, а не після, спливу шестимісячного строку з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, переходить до вказаної процедури.
До аналогічного висновку дійшов Верховний суд в постанові від 12.03.2018 у справі №908/2671/13.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі № 13/156-10 дійшов висновку, що покладення можливості стягувача домогтися виконання судового рішення про стягнення коштів з державного підприємства в залежність від обов'язковості наявності підстав для повернення виконавчого документа згідно з п. 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII суперечить ч. 2 ст.4 Закону України №4901-VI, яка не обмежується приписами ч. 3 ст. 4 цього Закону, а забезпечується процедурною регламентацією здійснення, не сприяє своєчасному виконанню судового рішення, а навпаки, відтерміновує таке виконання на невизначений час, що очевидно не відповідає практиці Європейського суду з прав людини та меті відповідного національного законодавства.
Таке "узалежнення" суперечило би положенню статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини відносно можливості втручання держави в право "мирного володіння" виключно на підставі закону, який, своєю чергою, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п. 45 рішення "Жовнер проти України", повинен відповідати вимогам точності, ясності та передбачуваності, яке й забезпечується гарантією виконання рішення за рахунок бюджетних коштів після спливу шести місяців неефективного виконання (незалежно від причин) шляхом застосування (незастосування) примусових заходів безпосередньо до боржника.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 справа №905/2986/16.
Таким чином, 18.02.2020 закінчився шестимісячний строк, в межах якого державний виконавець повинен був здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення по даній справі та виданого на його виконання виконавчого листа на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України №1404-VIII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а з 19.02.2020 примусове виконання цього рішення повинно було здійснюватися за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, що прямо визначено у ч.2 ст.4 Закону України №4901-VI, яка встановлює особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250, 287 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69067, м. Запоріжжя, вул. Сеченова, буд.25-а, код ЄДРПОУ 35037081) про визнання постанов неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними постанови заступника начальника відділу Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Соколенко С.М. про зупинення виконавчих дій від 19.07.2019 ВП №59554458,59554653.
Зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поновити виконавчі провадження ВП №59554458, 59554653.
Зобов'язати Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на виконання ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" подати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування позивачу коштів за виконавчими провадженнями ВП №59554458, №59554653.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.02.2021.
Суддя І.В.Садовий