Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/229/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення(72312, Запорізька область,м.Мелітополь,вул.О.Невського,16/14)
до 1-ого відповідача Фізичної особи - підприємця Крупчан Костянтина Івановича ( АДРЕСА_1 ) , 2-ого відповідача Фізичної особи-підприємця Єфремова Сергія Івановича ( АДРЕСА_2 ) , 3-го відповідача Фізичної особи - підприємця Силенок Олексія Володимировича ( АДРЕСА_3 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
першого відповідача - не з'явився
другого відповідача - не з'явився
третього відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Фізичної особи - підприємця Крупчан Костянтина Івановича, 2-ого відповідача Фізичної особи-підприємця Єфремова Сергія Івановича, 3-го відповідача Фізичної особи - підприємця Силенок Олексія Володимировича про солідарне стягнення заборгованості за Договором кредиту № ДК 15-4 від 22.03.2019 р. та договором поруки №11 від 22.03.2019 р. у сумі 146725,81 грн. (75005,00 грн. - тіла кредиту, 67518,58 грн. - проценти за користування кредитом, 4202,23 грн. - пеня) станом на 19.01.2010 року.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. покласти на Відповідачів.
Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором кредиту № ДК 15-4 від 22.03.2019 р. та договором поруки №11 від 22.03.2019 р. в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/229/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.02.2021 року.
16.02.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Мелітопольського відділення, через канцелярію суду (вх.№3776) надійшла заява про зменшення позовних вимог , в яких позивач просить суд стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Крупчан Костянтина Івановича, фізичної особи-підприємця Єфремов Сергія Івановича та фізичної особі-підприємця Силенок Олексія Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія „Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» заборгованість за Договором кредиту № ДК 15-4 від 22.03.2019 р. та договором поруки №11 від 22.03.2019 р. у сумі 130935,81 грн. (66647,00 грн. - тіла кредиту, 60086,58 грн. - проценти за користування кредитом, 4202,23 грн. -пеня) станом на 10.02.2021 року.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. покласти на Відповідачів.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 130935,81 грн. (66647,00 грн. - тіла кредиту, 60086,58 грн. - проценти за користування кредитом, 4202,23 грн. -пеня) станом на 10.02.2021 року.
Представник позивача в судове засідання 16.02.2021 з'явився, через канцелярію господарського суду (вх.№3775 від 16.02.2021року) надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідачі 1, 2,3 в судове засідання не прибули, про визнання позову не заявили, відзив на позовну заяву не надали, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджали. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України, виклик і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За обставин неотримання першим відповідачем кореспонденції суду і за обставин закінчення строків розгляду справи, відсутні підстави для повторного відкладення судового засідання і неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи у даному судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка в судове засідання представників відповідача 1, 2,3 не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, а неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті.
22 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (далі - «Позивач»), в особі завідуючого відділення Камишева Володимира Едуардовича Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» та Фізичною особою- підприємцем Крупчан Костянтин Іванович (далі - «Відповідач 1») був укладений Договір кредиту № ДК 15-4 (далі - Договір кредиту).
На підставі Договору кредиту Позивач надав Відповідачу 1 кредит у сумі 200000,00 (Двісті тисяч) гривень 00 копійок, а Відповідач 1 зобов'язався повернути вказану суму та проценти у сумі 180246,58 грн. у строк до 22.03.2021 р.(пункти 2.1, 3.2, 5.2 Договору кредиту).
У відповідності із п.2.1 Договору кредиту процентна ставка за користування кредитом складає 3,75 % на місяць.
Факт одержання Відповідачем 1 кредиту підтверджується банківською випискою від 22.03.2019 р. на суму 200000,00 грн. та відомістю виплат від 22.03.2019 року.
Як вказує позивач у позові, Відповідач 1 до цього часу не виконує свої зобов'язання належним чином, проводить розрахунки частково, із запізненням, чим порушує умови договору.
Позивач неодноразово надсилав Відповідачу 1 листи про його невиконання умов за Договором кредиту (Листи №119 від 30.03.2020 р., №144 від 07.04.2020 р.), проте Відповідач 1 продовжує не виконувати умови Договору кредиту.
У зв'язку з тим, що Відповідач 1 порушив періодичність сплати платежів більш ніж на 1 платіжний період, відповідно до пп. 4.3.4, 4.3.5 Договору кредиту, п.1 ч.І статті 611, ч.2 статті 1050 Цивільного кодексу України Позивач достроково розірвав Договір кредиту з Відповідачем 1 та повідомив Відповідача 1 про необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків (Лист №6 від 06.01.2021 р.), проте Відповідач 1 не чинить ніяких дій для повного погашення заборгованості.
Внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань, у нього утворилась заборгованість в розмірі 130935,81 грн. (66647,00 грн. - тіла кредиту, 60086,58 грн. - проценти за користування кредитом, 4202,23 грн. -пеня) станом на 10.02.2021 року.
Зазначене зумовило звернення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» в особі Мелітопольського відділення ТОВ «Фінансова компанія «Надія України» до суду із позовом про стягнення зазначеної суми боргу з Відповідача 1.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачами не подано, і такі підстави судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд, за відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення Відповідачем 1 кредиту та сплати процентів в порядку та строки, встановлені Договором, вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем 1 зобов'язань за Договором.
Також судом встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту між Позивачем та фізичною особою-підприємцем Єфремовим Сергієм Івановичем (далі - «Відповідач 2»), фізичною особою-підприємцем Силенок Олексієм Володимировичем (далі - «Відповідач З») 22 березня 2019 року був укладений Договір поруки № 11 (далі - Договір поруки).
Умовами зазначеного Договору поруки передбачено, що Відповідач 2, Відповідач З зобов'язуються відповідати перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань, що випливають з Договору кредиту (пункт 1.1 Договору поруки).
Згідно з пунктами 3.1.,3.3 Договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання Відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань по Договору кредиту, Відповідач 2 та Відповідач 3 несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за виконання зобов'язань в повному обсязі та Позивач має право звернути стягнення на майно та кошти, які належать Відповідачу 2 та Відповідачу 3.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Закон не забороняє укладання договору поруки на забезпечення виконання зобов'язання, яке може виникнути в майбутньому.
З урахуванням абзацу першого частини другої статті 207, частини першої статті 547 та статті 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до статті 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відтак, з огляду на солідарний обов'язок перед кредитором боржника за основним зобов'язанням і поручителями, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.
Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов'язаними з обов'язком належного виконання основного зобов'язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.
Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз'єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов'язання залежно від суб'єктного складу останнього.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонам якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 частини першої статті 20 ГПК України).
Господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 2. ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідач 2 та Відповідач 3 були повідомлені про невиконання Відповідачем 1 своїх зобов'язань за Договором кредиту (Листи №120, 121 від 30.03.2020 р., №145, 146 від 07.04.2020 р.), а також про розірвання договору кредиту та необхідність дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків (Листи №7, 8 від 06.01.2021 р.).
Таким чином, вимога про солідарне стягнення несплачених сум основної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 66647,00 грн., 60086,58 грн. - проценти за користування кредитом, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім цього, позивачем, внаслідок невиконання відповідачем 1 зобов'язань за договором кредиту нарахована пеня за шість місяців.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.1 договору кредиту, у випадку порушення позичальником термінів погашення заборгованості за кредитом та/або оплаті процентів за користування кредитом, кредитор, починаючи з першого дня прострочення зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредитом, має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний оплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом.
Таким чином, вимога про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2,3 пені у розмірі 4 202,23 грн. за порушення зобов'язань за кредитним договором заявлена обґрунтовано, доказів оплати пені суду не надано, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідачів у повному обсязі.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Крупчан Костянтина Івановича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), фізичної особи-підприємця Єфремова Сергія Івановича ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та фізичної особі-підприємця Силенок Олексія Володимировича ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія „Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського,16/14, код ЄДРПОУ 37062759) - заборгованість за Договором кредиту № ДК 15-4 від 22.03.2019 р. та договором поруки №11 від 22.03.2019 р. у сумі 130935,81 грн. (66647,00 грн. - тіла кредиту, 60086,58 грн. - проценти за користування кредитом, 4202,23 грн. -пеня) станом на 10.02.2021 року, витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,0грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія „Надія України" в особі Мелітопольського відділення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»(72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського,16/14, код ЄДРПОУ 37062759).
Відповідач 1:фізична особа - підприємець Крупчан Костянтин Іванович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідач 2:фізична особа-підприємець Єфремов Сергій Іванович ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідач 3: фізична особа-підприємець Силенок Олексій Володимирович ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) .
Повне рішення складено "16" лютого 2021 р.
Суддя О.О. Присяжнюк