16.02.2021 Справа № 920/1211/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1211/20 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Фуд" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 162, код ЄДРПОУ 38227944)
до відповідача: фізичної особи-підприємця Шудрик Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 155611,24 грн.,
представники сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
До господарського суду звернувся позивач з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 155611,24 грн. заборгованості за договором відповідального зберігання № 82/17-ОХ від 01.03.2017, з яких: 141464,76 грн. вартість неповернутого майна, 14146,48 грн. штраф в розмірі 10% від вартості неповернутого майна та стягнути на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 2334,17 грн.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 21.01.2021 з повідомленням сторін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду від 21.12.2020 про відкриття провадження у справі № 920/1211/20 та від 21.01.2021, направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулись відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно зі ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З урахуванням вказаних положень ГПК України, відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК).
Відповідно до ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
12.02.2021 позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.
01.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер Фуд» (позивач - поклажодавець) та фізичною особою-підприємцем Шудрик Володимиром Миколайовичем (відповідач - зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 82/17-ОХ, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується на платній основі надавати послуги відповідального зберігання майна поклажодавця, а поклажодавець зобов'язується приймати та оплачувати надані зберігачем послуги.
Згідно з п. 2.1. договору передача поклажодавцем зберігачу майна на відповідальне зберігання оформлюється видатковою накладною (акт прийому-передачі) на передачу на відповідальне зберігання за підписами уповноважених представників сторін.
Відповідно до розділу 7 договору договір укладено на строк до 31.12.2018 (п. 7.1.), а якщо жодна із сторін за десять днів до його закінчення не заявила про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк (п. 7.2.).
Згідно з п. 4.1.5. договору зберігач зобов'язаний повернути в схоронності майно, передане на відповідальне зберігання, за першою вимогою поклажодавця про повернення або по закінченню строку дії договору.
Пунктом 6.1. договору визначено, що за втрату (недостачу) майна, що передане на відповідальне зберігання, зберігач відшкодовує поклажодавцю в повному розмірі збитки, спричинені такою втратою, в тому числі вартість втраченого майна, що вказана в актах прийому-передачі на відповідальне зберігання, а також сплачує штраф в розмірі 10% від вартості втраченого майна. Збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати штрафних санкцій. Сторонами узгоджено, що майно вважається втраченим, а поклажодавець має право вимагати відшкодування збитків за втрату майна без надання будь-яких додаткових доказів, у разі, якщо майно не було повернуто поклажодавцю протягом 15 календарних днів після настання встановленого строку повернення майна.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
У відповідності до умов договору поклажодавець здійснив передачу зберігачу на відповідальне зберігання майно, що належить поклажодавцю (безалкогольні напої, питна вода, євро піддони) на загальну суму 141464,76 грн., що підтверджується актами прийому-передачі № 1318 від 02.07.2018 на суму 108685,00 грн., № 1977 від 26.09.2019 на суму 18769,88 грн., № 280 від 25.02.2020 на суму 14009,88 грн.
Акт прийому - передачі майна підписані сторонами та скріплені печатками, без поправок та зауважень.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження розірвання або визнання недійсним договору від 01.03.2017
23.09.2020 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист з вимогою щодо повернення майна протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги, а також зазначив, що у разі неповернення майна протягом 15 календарних днів після настання встановленого строку повернення майна, майно вважатиметься втраченим, та у такому разі, позивач вимагає відшкодування збитків за втрату майна в розмірі вартості втраченого майна. Вищевказана вимога отримана відповідачем 26.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6100144921921.
Вимога залишилась без відповіді, повернення майна відповідач не здійснив.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином, згідно частини 1 статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами зі зберігання майна.
За змістом ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2017 між сторонами було укладено договір відповідального зберігання №82/17-ОХ, відповідно до умов якого за актами прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору, поклажодавець передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору майно (безалкогольні напої, питна вода, європіддони) на загальну суму 141464,76 грн.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.1.5. договору зберігач зобов'язаний повернути в схоронності майно, передане на відповідальне зберігання, за першою вимогою поклажодавця про повернення або по закінченню строку дії договору.
Пунктом 6.1. договору визначено, що за втрату (недостачу) майна, що передане на відповідальне зберігання, зберігач відшкодовує поклажодавцю в повному розмірі збитки, спричинені такою втратою, в тому числі вартість втраченого майна, що вказана в актах прийому-передачі на відповідальне зберігання, а також сплачує штраф в розмірі 10% від вартості втраченого майна. Збитки підлягають відшкодуванню незалежно від сплати штрафних санкцій. Сторонами узгоджено, що майно вважається втраченим, а поклажодавець має право вимагати відшкодування збитків за втрату майна без надання будь-яких додаткових доказів, у разі, якщо майно не було повернуто поклажодавцю протягом 15 календарних днів після настання встановленого строку повернення майна.
Як судом вбачається з матеріалів справи, 23.09.2020 позивачем на адресу відповідача було надіслано лист з вимогою щодо повернення майна протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги.
Надсилання вказаної вимоги підтверджується поштовою накладною з описом вкладення у цінний лист, які знаходяться в матеріалах справи.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження повернення відповідачем отриманого товару або повернення вартості переданого на зберігання товару.
Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на невиконання відповідачем умов договору від 01.03.2017, відсутність в матеріалах справи доказів повернення позивачу 141464,76 грн. вартості переданого на зберігання товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від вартості неповернутого майна в сумі 14146,48 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктом 6.1. договору визначено, що за втрату (недостачу) майна, що передане на відповідальне зберігання, зберігач відшкодовує поклажодавцю в повному розмірі збитки, спричинені такою втратою, в тому числі вартість втраченого майна, що вказана в актах прийому-передачі на відповідальне зберігання, а також сплачує штраф в розмірі 10% від вартості втраченого майна.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку із втратою зберігачем майна, позивачем нараховано відповідачу 14146,48 грн. 10% штрафу, що передбачено умовами п. 6.1. договору та не суперечить чинному законодавству, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14146,48 грн. штрафу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шудрик Володимира Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Фуд" (63501, Харківська область, м. Чугуїв, мікрорайон Авіатор, 162, код ЄДРПОУ 38227944) 141464 грн. 76 коп. (сто сорок одна тисяча чотириста шістдесят чотири гривні 76 копійок) вартість неповернутого майна, 14146 грн. 48 коп. (чотирнадцять тисяч сто сорок шість гривень 48 копійок) штрафу, 2334 грн. 17 коп. (дві тисячі триста тридцять чотири гривні 17 копійок) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.02.2021.
Суддя В.В. Яковенко