"08" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3569/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
при розгляді справи за позовом: Приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна” (вул. Малопідвальна, 12/10, м. Київ, 01001)
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” (с. Яковлівка, Роздільнянський район, Одеська обл., 67412)
про стягнення 418251,13 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Мітченко Т.В.;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство “Агріматко-Україна” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства “Вікторія”, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 418251,13 грн, з яких: 351568,78 грн основного боргу; 46930,95 грн пені, 8130,84 грн інфляційних втрат та 11620,56 грн 3% річних.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем укладеного між сторонами договору поставки від 17.04.2018 №КМП-318000003 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
18.01.2021 від представника відповідача до канцелярії суду за вх. ГСОО № 1314/21 надійшло клопотання (а.с.45-53, т.1), згідно з яким останній просив суд відкласти розгляд справи, призначений на 18.01.2021 о 14год.30хв., на іншу дату, посилаючись на зайнятість представника в засіданні суду по іншій справі. Вказане клопотання судом було задоволено та за результатом його розгляду у судовому засіданні було оголошено перерву до 08.02.2021 о 15год.30хв.
Водночас, у судове засідання 08.02.2021 представник відповідача знов не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, відзив на позов і жодних доказів суду не надав, при цьому про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення ухвали суду від 18.01.2021 (а.с.58, т.1), а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.
Представник позивача під час розгляду справи по суті у судовому засіданні позовні вимоги до відповідача повністю підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.12.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна” було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3569/20; ухвалено розглядати справу в справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на « 18» січня 2021 о 14год.30хв.
18.01.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до « 08» лютого 2021 о 15год.30хв., про що сторін було повідомлено шляхом направлення відповідної ухвали суду в порядку ст.120 ГПК України.
Ухвалою суду від 01.02.2021 судом було задоволено заяву представника Приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна” про участь у судовому засіданні 08.02.2021 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
У судовому засіданні 08.02.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
17.04.2018 між Приватним акціонерним товариством “Агріматко-Україна” (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством “Вікторія” (покупець) було укладеного договір поставки №КПМ-318000003 (а.с.6-8, т.1), згідно з п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві на умовах CPT Одеська обл. (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010) товари (надалі іменуються «товари») за номенклатурою та в строки відповідно до специфікацій (надалі іменуються «специфікації»), які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього.
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціях до цього договору. Строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях. Якість товару, то постачається, підтверджується сертифікатами якості, копія яких надається покупцю.
Згідно з п.п.4.1., 4.2., 4.3. покупець здійснює обов'язкову часткову попередню оплату у розмірі 20% від суми договору, яка розраховується згідно п.2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації. На решту суми постачальник надає покупцеві відсрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено в специфікації. Ціни на товари є договірними і вказані у специфікаціях.
За умовами п. 6.2. договору у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Згідно з п. 7.1. договору право власності на товар покупець набуває з моменту передачі товару.
Відповідно до п.9.3. договору сторони погодили, що згідно з положеннями, викладеними у ст.259 ЦК України, сторони домовились встановити загальний строк позовної давності - 5 (п'ять) років та спеціальний строк позовної давності в частині стягнення пені - 5 (п'ять) років.
За умовами п.10.3. договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Специфікацією від 17.04.2018 №00001 до договору (а.с.9, т.1) сторони погодили здійснення поставки на суму 439489,66 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 24.04.2018 - попередня оплата на суму 78773,99 грн; 30.09.2018 - погашення товарного кредиту на суму 360715,67 грн.
Специфікацією від 25.04.2018 №00002 до договору (а.с.10, т.1) сторони погодили здійснення поставки на суму 90434,11 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 25.04.2018 - попередня оплата на суму 14347,61 грн; 30.09.2018 - погашення товарного кредиту на суму 76086,50 грн.
Специфікацією від 07.05.2018 №00003 до договору (а.с.11, т.1) сторони погодили здійснення поставки на суму 86645,01 грн, встановивши строк оплати товару наступним чином: 07.05.2018 - попередня оплата на суму 13718,26 грн; 30.09.2018 - погашення товарного кредиту на суму 72926,75 грн.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.12-18, т.1), погоджену сторонами поставку товару за вищевказаними специфікаціями на загальну суму 616568,78 грн позивачем на користь відповідача було здійснено в повному обсязі згідно з видатковими накладними: від 18.04.2018 №418012 на суму 278245,47 грн; від 19.04.2018 №419051 на суму 6502,51 грн; від 25.04.2018 №425044 на суму 50152,96 грн; від 07.05.2018 №507010 на суму 86645,01 грн; від 10.05.2018 №510033 на суму 195022,83 грн.
За отриманий від позивача товар за вищевказаними специфікаціями та видатковими накладними відповідач розрахувався частково, сплативши на користь позивача кошти в сумі 265000,00 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями від 30.05.2018 №8 на суму 115000,00 грн та від 08.10.2018 №133 на суму 150000,00 грн (а.с.19-20, т.1). На підтвердження здійснення відповідачем іншої оплати по спірній поставці матеріали справи жодного доказу не містять.
05.10.2020 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 30.09.2020 №667 (а.с.21-26, т.1), в якому вимагав від відповідача сплатити заборгованість, зокрема, за договором від 17.04.2018 №КМП-318000003 на суму 351568,78 грн. Як пояснив позивач, відповідач на вищевказану претензію не відреагував, спірні кошти не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, що розглядається в межах цієї справи.
Отже, за вищевикладених обставин судом встановлено, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий від останнього товар за договором поставки від 17.04.2018 №КМП-318000003 становить 351568,78 грн. Вказане підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та жодним чином не спростовано відповідачем.
Водночас, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, також заявив до стягнення з відповідача 46930,95 грн пені, 8130,84 грн інфляційних втрат та 11620,56 грн 3% річних. Розрахунок позивачем здійснено на загальну суму заборгованості 351568,78 грн в межах наступного періоду: пені - з 01.10.2019 по 28.03.2020; інфляційних втрат - жовтень 2019 - вересень 2020; 3% річних - з 01.10.2019 по 06.11.2020.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позиція суду
Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 17.04.2018 №КМП-318000003 в сумі 351568,78 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог слід задовольнити.
У зв'язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі 8130,84 грн та 3% річних в сумі 11620,56 грн, розрахунок яких судом перевірено, встановлено його вірність та обґрунтованість.
Водночас, при перевірці розрахунку суми пені, долученого позивачем до позовної заяви (а.с.28-29, т.1), судом встановлено, що позивачем не було враховано положення ч.6 ст.232 ГК України, враховуючи, що прострочення зобов'язання у спірних відносинах мало місце з 01.10.2018, натомість розрахунок позивач здійснив за період з 01.10.2019 по 28.03.2020. Отже, оскільки договором сторони не передбачили умов щодо зміни терміну нарахування пені, визначеного законом, а також враховуючи, що згідно з ч.2 ст.237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 46930,95 грн слід відмовити.
З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна” до Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 351568,78 грн, інфляційні нарахування в сумі 8130,84 грн та 3% в сумі 11620,56 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 5569,80 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства “Вікторія” (с. Яковлівка, Роздільнянський район, Одеська обл., 67412, код ЄДРПОУ 25916177) на користь Приватного акціонерного товариства “Агріматко-Україна” (вул. Малопідвальна, 12/10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30725226) заборгованість в сумі 351568 /триста п'ятдесят одну тисячу п'ятсот шістдесят вісім/грн 78 коп, інфляційні нарахування в сумі 8130 /вісім тисяч сто тридцять/грн 84 коп, 3% в сумі 11620 /одинадцять тисяч шістсот двадцять/грн 56 коп та судовий збір в сумі 5569 /п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять/грн 80 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст складено 15 лютого 2021 р.
Суддя Д.О. Бездоля