просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
11 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/5/21
Провадження № 16/913/5/21
За позовом публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго», м. Світлодарськ Донецької області
до акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 30476,78 грн,
Суддя Шеліхіна Р.М.
Секретар судового засідання - Соколенко Ю.О.
У засіданні брали участь:
від позивача (в режимі відеоконференції): Вендичанський С.А., наказ № 278к від 06.04.2016, довіреність №594/22 від 23.12.2020;
від відповідача: представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 28646,52 грн, 3 % річних у сумі 727,90 грн та інфляційних нарахувань у сумі 1102,36 грн за договором поставки вугілля № 111/41 від 15.08.2019.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 21.01.2021.
У судове засідання 21.01.2021 прибув повноважний представник позивача.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2021 судове засідання відкладено на 11.02.2021.
У судове засідання 11.02.2021 прибув повноважний представник позивача.
Через канцелярію суду надійшла заява від 26.01.2021 №02-25/378, в якій позивач надавав розрахунок позовних вимог.
Суд розглянув та долучив до матеріалів справи заяву позивача.
Відповідач правом участі у судових засіданнях не скористався, відзив до матеріалів справи не надав.
З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ч. 8 ст. 252 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Центренерго» (позивач, покупець) та публічним акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (відповідач, постачальник) укладено договір поставки вугілля від 15.08.2021 №111/41, за яким постачальник поставляє (передає) у власність покупця, а покупець - приймає і оплачує вугільну продукцію (далі - вугілля) на зазначених у Договорі умовах (п.1.1).
Відповідно до п.п. 2.1. Договору, поставка вугілля до Договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно Інкотермс 2010. Правила ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі , з урахуванням передбачених Договором особливостей.
Узгоджений сторонами в відповідній специфікації обзяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості пункту 3.5. договору.
Доставка вугілля до залізничної станції призначення здійснює АТ Укрзалізниця (далі - перевізник) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (далі - вагони), якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник (п.2.3. договору).
Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами Договору (п.2.5. договору).
За умовами Договору, приймання вугілля здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні вантажоотримувача (п.3.1).
Вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов Договору крім випадків, вказаних в пункті 3.4 Договору (п.3.2).
Спірні ситуації щодо якісних показників вугілля, прийнятого без участі представника незалежної інспекторської організації, вирішуються шляхом виконання хіманалізів контрольних та арбітражних зразків лабораторних проб виключно в присутності представника покупця. Хіманаліз арбітражних зразків лабораторних проб здійснюється на письмову вимогу постачальника або покупця після оцінки результатів хіманалізу відповідних контрольних зразків лабораторних проб. Результати хіманалізу арбітражних зразків лабораторних проб вважаються остаточними без врахування всіх попередніх хіманалізів в будь-яких лабораторіях та застосовуються для виконання умов Договору (п.3.4)
Якість та асортимент вугілля, що поставляється за Договором, повинні відповідати вимогам, визначеним в п.5.1 Договору, зокрема, зольність на сухий стан 23,0% базова та 35,0% допустимий діапазон, а волога на робочий стан - 8,9% базова, допустимий діапазон - не більше 12% , вихід летких речовин на сухий беззольний стан - 36,0-44,0% (допустимий діапазон), плавкість золи - не більше 1360 С °.
Згідно з п.5.2 Договору, якість відвантаженого вугілля підтверджується посвідченням якості на кожну партію.
За умовами Договору, для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов Договору, з отриманого вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування (п.5.3).
Вугілля марки ДГР 0-200 у 4 н/в: №№67896936, 67186536, 65753444 на залізничну станцію вантажоотримувача - Вуглегірську ТЕС, надійшло 26.10.2019, що підтверджується накладними №№52240306, 52240298, 52240314 (а.с.33-35).
Як вбачається з матеріалів справи, приймання вугілля здійснювалось позивачем без уповноваженого представника АТ «Лисичанськвугілля». Відповідно до п.3.2. договору, Вуглегірською ТЕС було здійснено відбір проби вугілля самостійно.
У позовній заяві позивач стверджує, що отримані результати хімічного аналізу відібраної проби не відповідали умовам договору, а саме, вміст золи склав - 50,1%, вихід летких речовин - 47,3%, що перевищувало граничні показники за договором. Проте відповідний протокол аналізу проб вугілля до матеріалів справи не долучено.
Відповідно до п.7.3.3. покупець зобов'язаний допустити уповноважених представників постачальника до участі у прийманні вугілля за кількістю та якістю на території вантажоотримувача.
Згідно з п.8.4 Договору, постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки.
У п.8.6 Договору встановлено, що постачальник, серед іншого, повністю відшкодовує покупцю:
- вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку;
- всі збитки, витрати покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи;
списанням залізничною станцією призначення з покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення вантажу та/або на станції призначення та/або на підходах до неї.
Згідно з п.8.7 Договору, на підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику:
-оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків;
-лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку;
-належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п.8.6 Договору.
Відповідно до п.8.8. Договору, постачальник протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання документів, вказаних в п.8.7., оплачує рахунок покупця.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладання договору, і діє по 31.12.2019 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.10.1 договору).
Листом від 28.10.2019 №11/3180е, адресованим в.о. директора ПАТ «Лисичанськвугілля», ПАТ «Центрененрго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірська ТЕС повідомила, що за результатами проведеного на Вуглегірській ТЕС 27.10.2019 відбору проб з представниками громадськості вугілля марки (ДГР 0-200), що прибуло з ВП «Шахта «Привільнянська», було виявлено перевищення граничних показників по вмісту золи та виходу литких речовин, у з'язку з чим, відповідно до умов п.8.6. договору поставки, ПАТ «Центрененрго» просило виконати вимоги розділу 8 Договору, пов'язані з поверненням вантажу (а.с.36).
У відповідь, Вуглегірська ТЕС отпримала лист від ПАТ «Лисичанськвугілля» від 30.10.2019 №519 з проханням переадресувати зазначені вагони на адресу ВП «Шахта «Привільнянська» ПАТ «Лисичанськвугілля» (а.с.37).
Листом від 31.10.2019 №520, адресованим директору Вуглегірської ТЕС, ПАТ «Лисичанськвугілля» повідомило, що лист від 30.10.2019 №519 вважається недійсним, та те, що відповідач не згодний з результатами самостійного відбору проб з представником громадкості, проведеним Вуглегірської ТЕС 27.10.2019. У вказаному листі просить провести повторний відбір проб та хімічний аналіз в лабораторії ВТЕС у присутності уповноважених представників ПАТ «Лисичанськвугілля». Також зазначено, що ПАТ «Лисичанськвугілля» гарантує плату за невикористання вагонів у зв'язку з затримкою для повторного проведення аналізу проб вугілля.
На вимогу вищевказаних листів, переадресування позивачем затриманих вагонів було призупинено.
Позивач до позовної заяви додав нечитаєму ксерокопію листа без підпису та без будь-яких реквізитів, стверджуючи, що цей лист є доказом понесених ним збитків у сумі 28646,52 грн, за затримку вагонів.
Листом від 17.12.2019 №06/3878, адресованим в.о. директора ПАТ «Лисичанськвугілля», ПАТ «Центренерго» надало, відповідно до п.6.6., 8.7 Договору руахунок №5 від 12.12.2019 на відшкодування понесених Вуглегірською ТЕС витрат в сумі 28646,52 грн з ПДВ. У вказаному листі зазначено, що такі додаткові витрати Вуглегірська ТЕС понесла, у зв'язку з затримкою вагонів для спільного відбору проби з представниками постачальника (а.с.41-42).
Позивач вважає, що через відсутність згоди вантажовідправника на повернення та переадресування вагону з вугіллям неналежної якості, ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» понесено додаткові витрати - оплачено 28646,52 грн за користування вагонами на користь залізниці.
Зазначене стало підставою ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Вуглегірської теплової електричної станції ПАТ «Центренерго» звернутися до суду із позовом, в якому окрім зазначеної суми збитків в розмірі 28646,52 грн, до стягнення також заявлено 731,61 грн пені, нарахованої згідно п.8.8 Договору, 3 % річних у сумі 727,90 грн та інфляційних нарахувань у сумі 1102,36 грн, нарахованих на підставі ст.625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, у позові відмовити.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки і відповідає вимогам правового інституту поставки (ст.ст.265-267 ГК України).
Як передбачено ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.8.7. договору, на підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику: оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків; лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку; належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п.8.6. договору.
Матеріалами справи, в тому числі накладними №№52240306, 52240298, 52240314 підтверджено, що зі станції ПАТ «Лисичанськвугілля», було поставлено вугілля марки ДГР 0-200 у 4 н/в: №№67896936, 67186536, 65753444 на станцію Вуглегірської ТЕС.
Між тим, в матеріалах справи відсутні належні, вірогідні докази, які підтверджують скільки часу і чому була затримка вагонів на станції Вуглегірської ТЕС, і підтвердження того, яка сума була сплачена позивачем за простій вагонів.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відтак, суд позбавлений можливості встановити дотримання ПАТ «Центренерго» положень п.8.7 Договору, зокрема в частині надіслання належним чином засвідчених копій документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п.8.6. договору.
За таких обставин, вимоги позивача є необґрунтованими. Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують факт оплати позивача за користування вагонами у зв'язку з їх затримкою, суд дійшов висновку по відмову у позові.
Судовий збір, в порядку п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, покладається на позивача в повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові відмовити повністю.
2.Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено і підписано 16.02.2021.
Суддя Р.М.Шеліхіна