ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2021Справа № 910/10404/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастенергоальянс";
до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс-тек" (третя особа 1);
Акціонерне товариство "Сбербанк" (третя особа 2);
про стягнення 350 000,00 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Дюбко С.П.
Представники:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача: Дем'янов І.Ю., довіреність № 19/3-02/238 від 28.09.20;
Від третьої особи 1: не з'явилися;
Від третьої особи 2: не з'явилися.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Трастенергоальянс" з позовом до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в якому просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 350 000.00 грн, які були безпідставно списані з рахунку позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 року відкрито провадження у справі № 910/10404/20 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 20.08.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Айс-тек" та Акціонерне товариство "Сбербанк" в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено до 17.09.2020.
Через відділ діловодства суду 16.09.2020 р. представником позивача було подано супровідний лист про надання доказів, яким представник просив суд приєднати до матеріалів докази, вказані в клопотанні останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (п. 4 ст. 80 ГПК України)
Згідно з п. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Розглянувши клопотання позивача про приєднання доказів від 16.09.2020, суд не приймає його до розгляду з огляду на пропущення позивачем строків на його подання та необгрунтування неможливості його подання у строк з причин, що не залежали від нього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу № 910/10404/20 до судового розгляду по суті на 10.12.2020 р.
У судовому засіданні 10.12.2020 р. оголошено перерву в слуханні справи по суті до 26.01.2021 р.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2021 р. проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Позивач своїх представників у судове засідання 26.01.2021 не направив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представником позивача 25.01.2021 було подано клопотання про відкладення розгляду справи, у якому останній вказував про відсутність можливості прибути в судове засідання представникам позивача з огляду на захворювання та перебування за межами України, а тому просив відкласти розгляд справи.
Суд розглянувши подане клопотання представника позивача відзначає наступне.
У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують неможливість відповідача забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
З огляду на викладене, клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Крім того судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
12.08.19 між ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» був укладений договір комплексного банківського обслуговування № НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що 15.05.2020 року ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» було виявлено несанкціоноване списання невідомими особами коштів з поточного рахунку номер № НОМЕР_2 з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів «Корпоративний Клієнт-Банк» (далі - СДО) платіж № 427, на суму 350 000,00 грн., отримувач платежу ТОВ «АЙС-ТЕК», ідентифікаційний код 40053283, призначення платежу - оплата за транспортні послуги згідно рахунку № 174-20 від 08.05.2020 року, в т.ч. ПДВ 20% 58333,33 грн.
Позивач вказує, що ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» ніколи не мало договірних відносин із ТОВ «АЙС-ТЕК», жодних послуг у цього товариства не замовляло та не отримувало, жодних грошових зобов'язань перед ТОВ «АЙС-ТЕК» не мало.
Позивач вважає, що грошовий переказ здійснений з використанням СДО невстановленими особами за неіснуючі послуги є шахрайством, вчиненим шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.
15.05.2020 ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» звернулось до AT «Ощадбанк» із листом вих. № 15/05/20- 170 від 15.05.2020 яким повідомило про факт несанкціонованого списання з поточного рахунку грошових коштів у розмірі 350 000,00 грн. та про припинення дії ключів криптографічного захисту СДО для ОСОБА_1 .
15.05.2020 ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» була подана заява про вчинення злочину до Подільського управління поліції ГУНП у м. Києві, за якою 16.05.2020 відкрито кримінальне провадження № 12020100070001571 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
05.06.2020 позивач направив відповідачу вимогу про повернення безпідставно списаних грошових коштів №05/05/20-203, яка була отримана Банком 09.06.2020 та залишена останнім без розгляду.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Як вже зазначалося вище, між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Товариством з обмеженою відповідальність "ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС" був укладений Договір комплексного банківського обслуговування №480536011190802160801 від 12.08.2019 року (надалі - Договір/ДКБО), згідно п.п. 1,2 якого сторони домовилися, що Банк надає послуги щодо обслуговування рахунку клієнта № НОМЕР_3 , послуг щодо використання систем дистанційного обслуговування, послуги щодо відкриття та обслуговування інших рахунків Клієнта та надання Банком інших послуг Клієнту відповідно до умов, викладених в цьому ДКБО.
Згідно пункту 2 Договору, ДКБО є укладений Сторонами відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України та складається з таких документів, кожен з яких становить його невід'ємну частину:
1) цього документу - розділу І Договору комплексного банківського обслуговування, який підписаний Сторонами і шляхом підписання якого Клієнт приєднався до Правил і Тарифів Банку;
2) Правил комплексного банківського обслуговування клієнтів корпоративного бізнесу AT «Ощадбанк» (в тому числі учасників ринку електричної енергії) - розділ II Договору комплексного банківського обслуговування (далі - Правила), які є невід'ємною частиною ДКБО;
3) Тарифів Банку, які є невід'ємною частиною ДКБО;
4) Додаткових договорів (угод) до ДКБО, (в тому числі, але не виключно, укладених шляхом обміну листами), що містять посилання на нього, укладених Сторонами;
5) Заяв(и) щодо надання окремих видів Послуг (відкриття та обслуговування поточного рахунку, надання Гарантії тощо).
Обираючи такий спосіб укладення ДКБО, Сторони підтверджують, що Правила і Тарифи не потребують проставлення додаткових підписів обох Сторін та/або скріплення відбитками їх печаток.
Згідно пункту 6 Договору, Клієнт несе відповідальність за дотримання умов ДКБО, в тому числі Користувачами СДО, які діють за його дорученням та/або від його імені.
Згідно пункту 2 розділу 13 Правил комплексного банківського обслуговування клієнтів корпоративного бізнесу AT «Ощадбанк» (надалі за текстом - Правила) в редакції від 14.02.2020 року, що діяла на дату оспорюваного Позивачем переказу коштів, відповідно до умов цих Правил Банк зобов'язується надавати Клієнту-підрозділу Послуги згідно з наступним переліком:
¦ послуги з підключення Контролерів до Системи „Корпоративний Клієнт-банк";
¦ послуги з надання доступу для перегляду руху коштів по Поточних рахунку(ах) Клієнта- підрозділу;
¦ послуги з виконання операцій по переказу грошей з Поточного рахунку(ів)/ на Поточний рахунок(и) Клієнта-підрозділу на умовах, визначених цими Правилами та/або договорами про надання банківських послуг, укладених між Банком і Клієнтом-підрозділом, а також виконання інших операцій, передбачених цими Правилами та на умовах визначених цими Правилам;
¦ послуги з формування виписок(ок) по Поточному рахунку(ах) та інші Послуги, передбачені Тарифами Банку.
Згідно пункту 2 розділу 13 Правил, за цим розділом Правил Клієнт позначається терміном «Клієнт-підрозділ». Далі за цим [13-м] розділом Правил терміном «Контролююча установа» позначається особа, що зазначена Клієнт-підрозділом в Заяві про надання доступу.
Відповідно до пункту 4 розділу 13 Правил, для належного надання Банком Послуг за цими Правилами Банк передає Клієнту Дистрибутив для підключення Клієнта до Системи „Корпоративний Клієнт-банк", отримати який Клієнт може завантаживши його з офіційної сторінки Банку за посиланням https://www.oschadbank.ua/ua/corporate/, а також надає інструкції з підключення робочих місць. Зв'язок з WEB-сервером Системи „Інтернет-Клієнт-банк" здійснюється за протоколом HTTPS. За фактом передачі Носіїв ключової інформації. Сторони підписують акт приймання-передачі носіїв ключової інформації.
Згідно пункту 12 розділу 13 Правил, порядок здійснення Банком розрахункових операцій та надання інших пов'язаних з ними Послуг за допомогою Системи „Корпоративний Клієнт-банк" визначається цими Правилами та Законодавством, зокрема: Законом України „Про банки і банківську діяльність". Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Законом України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", Законом України „Про електронні довірчі послуги ", Законом України „Про електронні документи та електронний документообіг", іншими нормативно - правовими актами України, в тому числі нормативно - правовими актами Національного банку України.
Відповідно до п. 9 розділу 13 Сторони визнають, що документи, надані в електронному вигляді засобами Системи „Корпоративний Клієнт-банк" та підписані Електронним підписом, мають однакову юридичну силу з іншими платіжними документами, оформленими у паперовому вигляді, і є підставою для виконання розрахункових операцій за Поточним(-и) рахунком(ами) Клієнта-підрозділу (крім Рахунків електропостачальника) за умови накладення на них візи Контролюючої установи за встановленими останньою правилами.
Пунктом 28 розділу 13 Правил передбачено, що Банк не несе відповідальності за негативні наслідки неналежного зберігання Клієнтом-підрозділом Особистих ключів (п.28.1. розділу 13 Правил).
Банк не несе відповідальності за помилки, затримки або неможливість отримання Клієнтом- підрозділом доступу до Системи „Корпоративний Клієнт-банк" з причин, що не залежать від Банку, в тому числі через несправність обладнання Клієнта-підрозділу або через послуги, за допомогою яких здійснюється обслуговування Клієнта-підрозділу в Системі „Корпоративний Клієнт-банк" і які забезпечуються третьою стороною (провайдери систем зв'язку, доступу до мережі Інтернет тощо) (п.28.2. розділу 13 Правил).
Клієнт-підрозділ самостійно обирає організацію - провайдера, яка забезпечує доступ до мережі Інтернет, та здійснює підключення до мережі Інтернет за рахунок власних коштів. Всі витрати, пов'язані з підключенням до мережі Інтернет, експлуатацією і обміном даних по Системі „Корпоративний Клієнт-банк" через мережу Інтернет виконуються Клієнтом-підрозділом за рахунок власних коштів (п.28.3. розділу 13 Правил).
Банк не несе відповідальності за достовірність змісту Електронного розрахункового документа, оформленого Клієнтом-підрозділом, а також за повноту і своєчасність сплати Клієнтом-підрозділом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених Законодавством (п.28.5. розділу 13 Правил).
Клієнт-підрозділ несе повну відповідальність за зміст Електронних розрахункових документів, підписаних ключами ЕП Клієнта-підрозділу, які надходять у Банк за допомогою Системи «Корпоративний Клієнт-банк». Відповідальність за правильність заповнення реквізитів Електронного розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе Клієнт-підрозділ. (п.28.6. розділу 13 Правил).
Клієнт-підрозділ повністю несе всі ризики, які пов'язані з підключенням його обчислювальних засобів до мережі Інтернет. Клієнт-підрозділ самостійно забезпечує захист власних обчислювальних засобів та ключів ЕП від несанкціонованого доступу та вірусних атак з мережі Інтернет. Сторони також визнають, що вихід з ладу будь-якого робочого місця Системи „Корпоративний Клієнт-банк" в разі втручання з мережі Інтернет розглядається як вихід з ладу з вини Клієнта-підрозділу. (п.28.7. розділу 13 Правил).
21.08.2019 була сформована заявка позивача на отримання доступу до Системи дистанційного обслуговування «Корпоративний Клієнт - банк», яка містить клопотання Клієнта щодо надання права доступу до Системи Корпоративний Клієнт-Банк» користувачу ОСОБА_1 , директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСЕНЕРГОАЛЬЯНС» до рахунку, зокрема № НОМЕР_3 в національній валюті (код валюти 980), із визначенням особи з правом першого підпису щодо вказаного рахунку з боку клієнта та відповідальної за технологічне супроводження програмного забезпечення Системи дистанційного обслуговування «Корпоративний Клієнт - банк», а саме: ОСОБА_1 .
Згідно акту приймання - передавання носіїв ключової інформації (для системи «Корпоративний Клієнт-Банк») 22.08.2019 Банк передав, а ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» в особі директора Кимач Наталії Петрівни прийняв носій ключової інформації Secure Token у кількості 1 шт, ОСОБА_1 03Е12Е, N носія L1706854466.
15.05.2020 до Банку надійшло платіжне доручення №427 від 15.05.2020 на суму 350 000,00 грн, відправник: ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС», отримувач: ТОВ «АЙС-ТЕК», про перерахування з рахунку відправника № НОМЕР_2 на рахунок отримувача № НОМЕР_4 коштів в сумі 350 000,00 грн., призначення платежу: оплата за транспортні послуги згідно рахунку №174-20 від 08.05.2020. Час створення документа в системі: 10:30:38; час отримання банком 15.05.2020 10:33:02, віза-ОСОБА_1, час 15.05.2020 10:32:54. Як вбачається з виписки з рахунку ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» № НОМЕР_2 за 15.05.2020 о 10 год. 40 хв. 39 с. вказане платіжне доручення було виконано Банком та кошти перераховані на рахунок ТОВ «АЙС-ТЕК».
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 1066 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта про терерахування відповідних сум коштів.
Згідно зч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Статтею 1066 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний виконувати розпорядження клієнта про терерахування відповідних сум коштів.
Згідно зч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до п. 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.
Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку (п. 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22).
Так, п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 визначено, що електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.
Згідно, ст. 18 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа на переказ. Порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису, для засвідчення електронного документа на переказ установлюється нормативно-правовими актами Національного банку України. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка наклала на цей документ електронний цифровий підпис.
Відповідно до п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Банк, що обслуговує платника із застосуванням систем дистанційного- обслуговування, зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі, і приймати цей документ до виконання, лише якщо вони належать цьому платнику.
Відповідно до п. 1.15 статті 1, статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціатор - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документи на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Пунктом 22.6 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» також визначено, що обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з приписами п. 10.5. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет -банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронні цифрові підписи. Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.
Положеннями п. 10.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22 передбачено, що під час використання систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа, яким є параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису. Сертифікат відкритого ключа (далі - сертифікат ключа) - документ, виданий центром сертифікації ключів, який засвідчує чинність і належність відкритого ключа підписувану. Сертифікати ключів можуть розповсюджуватися в електронній формі або у формі документа на папері та використовуватися для ідентифікації особи підписувана.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатом дослідження зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, про недоведеність доводів і тверджень позивача про безпідставне списання AT «Ощадбанк» 15.05.2020 коштів в сумі 350 000,00 грн., оскільки платіжне доручення в системі дистанційного обслуговування «Корпоративний Клієнт - банк» було підписано кваліфікованим електронним цифровим підписом, власником якого є позивач.
Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав саме відповідачем.
Відповідно до ч. 2 п. 1.23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до п.2.35. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.
У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.
Так, чинним законодавством передбачено, що повернення коштів за помилковим переказом має здійснюватися виключно неналежним отримувачем.
Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав саме відповідачем.
Суд вважає, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав та звернувся з позовом не до тієї особи, яка несе відповідальність за порушення прав позивача, оскільки з боку відповідача відсутні будь-які порушення прав позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі N922/3412/17 (провадження N 12-182гс 18) зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно надувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".
Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, що мало місце і в даних правовідносинах.
З огляду на викладене, ТОВ «ТРАСТЕНЕРГОАЛЬЯНС» обрано неналежний спосіб захисту порушеного права та заявлено позов до особи, яка є неналежним відповідачем, що є підставою для відмови у позові.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастенергоальянс" до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.02.2021
Суддя О.В. Мандриченко