ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.01.2021Справа № 903/499/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Універсал-Л"
до Товариства з обмеженою відповідальності "Гіппо"
про стягнення 1 702 907,90 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Скрипець А.С. (директор);
від відповідача: не з'явився.
Приватне підприємство "Універсал-Л" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності "Гіппо" про стягнення 1 702 907,90 грн., з яких 1 618 278,78 грн. основного боргу, 13 220,52 грн. 3 % річних, 71 408,60 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно Договору поставки № 140119-05/1г від 14.01.2019 в частині оплати отриманого товару.
06.08.2020 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково заперечує проти позовних вимог. Відповідач заперечує проти стягнення заборгованості у розмірі 1 126 641,68 грн. та нарахованих на цю суму 3 % річних та пені, оскільки оплата на цю суму не була прострочена відповідачем, так як сторонами було погоджено відтермінування оплати товару, яке підлягає обрахуванню з дати реалізації товару. В свою чергу, відповідач вказує, що одержаний від позивача товар на суму 1 126 641,68 грн. є нереалізованим, а відтак строк його оплати не почав свій перебіг.
12.08.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідачем періодично надавалися звіти про реалізацію товару. Крім того, між сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.05.2020 складає 1 798 278,78 грн.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.08.2020 справу № 903/499/20 за позовом Приватного підприємства "Універсал-Л" до Товариства з обмеженою відповідальності "Гіппо" про стягнення 1 702 907,90 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
09.09.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 903/499/20.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2020 справу № 903/499/20 передано на розгляд судді Стасюку С.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 903/499/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.10.2020.
15.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 19.11.2020.
19.11.2020 розгляд справи № 903/499/20 не відбувся.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2020 розгляд справи призначено на 08.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 розгляд справи призначено на 22.12.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 28.01.2021.
У судовому засіданні 28.01.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
14.01.2019 між Приватним підприємством "Універсал-Л" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальності "Гіппо" (покупець) укладено Договір поставки № 140119-05/1г (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати його та проводити оплати за товар на умовах даного договору.
Згідно з п. 5.4. Договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад встановлений п. 5.5 даного Договору, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки товару. В той же час Договором про внесення змін №1 від 14.01.2019 Договір доповнено п. 5.4.2 згідно якого оплата за поставлений товар, а саме панчішні вироби, здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів після його реалізації. Також договором про внесення змін №2 від 14.01.2019 договір доповнено п. 5.4.3 згідно якого оплата за поставлений товар ТМ «Unilever» (хімія) здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів після його реалізації. Відповідно до протоколу розбіжностей до Договору п. 5.5. викладено в наступній редакції: «Сторони погодили, що заборгованість покупця за поставлений постачальником товар, яка зберігається за покупцем без застосування до нього відповідальності за невиконання зобов'язань по договору та складає суму (ліміт заборгованості) в розмірі 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) грн., у т.ч. ПДВ. Вказаний ліміт заборгованості повинен бути погашений (сплачений) у випадку розірвання або закінчення терміну діє даного Договору після підписання сторонами акту звірки».
Таким чином, кожна із сторін, уклавши Договір, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач - поставити товар, а відповідач - оплатити його в порядку та на умовах визначених Договором.
Відповідно до п. 4.3. Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.
Позивач зазначає, що відповідач, в порушення вимог п. 5.4. Договору не здійснює оплату за отримані товари. Своїми діями відповідач порушує вимоги Договору та право позивача на своєчасну оплату товару, що призводить до неправомірного користування відповідачем коштами позивача.
У позовній заяві позивачем відокремлено видаткові накладні, які не сплачені відповідачем на дві групи: 1) з товарами, за які йде фіксоване відтермінування згідно умов Договору; 2) з товарами, розрахунки за які проводяться на умовах реалізації.
Так, позивач стверджує, що відповідач має перед ним заборгованість за наступними видатковими накладними:
1 група:
- видаткова накладна № 5073 від 15.10.2019 року на суму 34 808,33 грн.;
- видаткова накладна № 5187 від 21.10.2019 року на суму 25 286,95 грн.;
- видаткова накладна № 5308 від 28.10.2019 року на суму 32 953,08 грн.;
- видаткова накладна № 5418 від 04.11.2019 року на суму 35 542,66 грн.;
- видаткова накладна № 5539 від 11.11.2019 року на суму 34 978,07 грн.;
- видаткова накладна № 5636 від 13.11.2019 року на суму 1 516,36 грн.;
- видаткова накладна № 5642 від 14.11.2019 року на суму 1 470,13 грн.;
- видаткова накладна № 5643 від 14.11.2019 року на суму 1 211,86 грн.;
- видаткова накладна № 6061 від 09.12.2019 року на суму 104 682,54 грн.;
- видаткова накладна № 6164 від 16.12.2019 року на суму 3 431,40 грн.;
- видаткова накладна № 6180 від 16.12.2019 року на суму 53 370,14 грн.;
- видаткова накладна № 6290 від 23.12.2019 року на суму 50 159,20 грн.;
- видаткова накладна № 6389 від 30.12.2019 року на суму 50 674,61 грн.;
- видаткова накладна № 18 від 03.01.2020 року на суму 22 213,63 грн.;
- видаткова накладна № 101 від 13.01.2020 року на суму 23 132,54 грн.;
- видаткова накладна № 259 від 20.01.2020 року на суму 22 715,39 грн.;
- видаткова накладна № 430 від 28.01.2020 року на суму 21 107,34 грн.;
- видаткова накладна № 570 від 31.01.2020 року на суму 19 376,5 грн.;
- видаткова накладна № 741 від 10.02.2020 року на суму 18 302,11 грн.;
- видаткова накладна № 895 від 17.02.2020 року на суму 30 897,64 грн.;
- видаткова накладна № 1063 від 24.02.2020 року на суму 19 114,39 грн.
- видаткова накладна № 1425 від 16.03.2020 року на суму 43 364,47 грн.;
- видаткова накладна № 1493 від 23.03.2020 року на суму 21 327,76 грн.
2 група:
- видаткова накладна № 4899 від 07.10.2019 року на суму 29 824,08 грн.;
- видаткова накладна № 4900 від 07.10.2019 року на суму 3 032,64 грн.;
- видаткова накладна № 5050 від 15.10.2019 року на суму 4 295,04 грн.;
- видаткова накладна № 5185 від 21.10.2019 року на суму 37 294,22 грн.;
- видаткова накладна № 5186 від 21.11.2019 року на суму 8 561,16 грн.;
- видаткова накладна № 5295 від 28.10.2019 року на суму 31 991,56 грн.;
- видаткова накладна № 5416 від 04.11.2019 року на суму 22 132,80 грн.;
- видаткова накладна № 5417 від 04.11.2019 року на суму 13 027,25 грн.;
- видаткова накладна № 5497 від 07.11.2019 року на суму 2 279,52 грн.;
- видаткова накладна № 5521 від 01.11.2019 року на суму 693,53 грн.;
- видаткова накладна № 5538 від 11.11.2019 року на суму 34 178.99 грн.;
- видаткова накладна № 5618 від 13.11.2019 року на суму 4 273,32 грн.;
- видаткова накладна № 5621 від 13.11.2019 року на суму 4 442,81 грн.;
- видаткова накладна № 5622 від 13.11.2019 року на суму 4 442,81 грн.;
- видаткова накладна № 5623 від 13.11.2019 року на суму 4 113,56 грн.;
- видаткова накладна № 5644 від 14.11.2019 року на суму 1 470,13 грн.;
- видаткова накладна № 5646 від 14.11.2019 року на суму 977.33 грн.;
- видаткова накладна № 5680 від 18.11.2019 року па суму 21 345,04 грн.;
- видаткова накладна № 5681 від 18.11.2019 року на суму 9 422,66 грн.;
- видаткова накладна № 5793 від 25.11.2019 року на суму 34 739,00 грн.;
- видаткова накладна № 5888 від 27.11.2019 року на суму 167 317,63 грн.;
- видаткова накладна № 5908 від 29.11.2019 року на суму 9 830,56 грн.;
- видаткова накладна № 5909 від 29.11.2019 року на суму 17 455,04 грн.;
- видаткова накладна № 6031 від 09.12.2019 року на суму 71 808,08 грн.;
- видаткова накладна № 6032 від 09.12.2019 року на суму 9 082,54 грн.;
- видаткова накладна № 6178 від 16.12.2019 року на суму 33 738,88 грн.;
- видаткова накладна № 6179 від 16.12.2019 року на суму 3 225,86 грн.;
- видаткова накладна № 6272 від 19.12.2019 року на суму 12 749,58 грн.;
- видаткова накладна № 6286 від 23.12.2019 року на суму 7 632,54 грн.;
- видаткова накладна № 6289 від 23.12.2019 року на суму 47 596,49 грн.;
- видаткова накладна № 6153 від 26.12.2019 року на суму 5 371,00 грн.;
- видаткова накладна № 6289 від 30.12.2019 року на суму 67 137,23 грн.;
- видаткова накладна № 6388 від 30.12.2019 року на суму 26 291,72 грн.;
- видаткова накладна № 33 від 03.01.2020 року на суму 24 219,60 грн.;
- видаткова накладна № 74 від 13.01.2020 року на суму 25 728,25 грн.;
- видаткова накладна № 104 від 13.01.2020 року на суму 49 091,32 грн.;
- видаткова накладна № 272 від 20.01.2020 року на суму 24 996,00 грн.;
- видаткова накладна № 273 від 20.01.2020 року на суму 6 332,64 грн.;
- видаткова накладна № 428 від 27.01.2020 року на суму 43 175,14 грн.;
- видаткова накладна № 429 від 27.01.2020 року на суму 14 062,56 грн.;
- видаткова накладна № 571 від 31.01.2020 року на суму 8 232,96 грн.;
- видаткова накладна № 572 від 31.01.2020 року на суму 35 772,65 грн.;
- видаткова накладна № 742 від 10.02.2020 року на суму 33 998,99 грн.;
- видаткова накладна № 743 від 10.02.2020 року на суму 5 081,23 грн.;
- видаткова накладна № 896 від 17.02.2020 року на суму 36 027,54 грн.;
- видаткова накладна № 897 від 17.02.2020 року на суму 7 012,80 грн.;
- видаткова накладна № 1064 від 24.02.2020 року на суму 24 652,62 грн.;
- видаткова накладна № 1065 від 24.02.2020 року на суму 7 637,38 грн.;
- видаткова накладна № 1423 від 16.03.2020 року на суму 70 231,03 грн.;
- видаткова накладна № 1424 від 16.03.2020 року на суму 17 291,36 грн.;
- видаткова накладна № 1490 від 23.03.2020 року на суму 10 843,46 грн.;
- видаткова накладна № 1491 від 23.03.2020 року на суму 9 967,34 грн.;
-видаткова накладна № 1492 від 23.03.2020 року на суму 2 461,15 грн.
У червні 2020 року позивач на поштову адресу відповідача надіслав претензію №15 від 02.06.2020 щодо оплати отриманого товару, проте відповідачем не вживалось заходів для погашення заборгованості.
За твердженням позивача, борг відповідача за поставлений товар згідно Договору на 24.06.2020 становить 1 798 278,78 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2020 по 31.05.2020.
Оскільки пунктом 5.5. Договору передбачений ліміт заборгованості в розмірі 180 000,00 грн., предметом даного позову є стягнення суми в розмірі 1 618 278,78 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті прийнятого за договором товару, через що позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 618 278,78 грн., на яку нараховані 3% річних та пеня за порушення виконання грошового зобов'язання.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що внаслідок укладення Договору між сторонами правочину склалися господарські правовідносини, а також, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено товар на підставі видаткових накладних копії наявні у матеріалах справи.
Вищезазначені накладні підписані повноважними представниками сторін без заперечень та зауважень, зокрема, щодо кількості якості товару.
За твердженням позивача, у відповідача наявна заборгованість за поставлений але не оплачений товар за даним спором.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, враховуючи, що виконання обов'язку позивача з поставки товару підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором в частині повної оплати отриманого товару по усім спірним накладним є таким що настав.
Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не наведено.
З огляду на вищезазначене, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача стосовно невиконання грошового зобов'язання з повної оплати поставленого товару, суд дійшов висновку про те, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором в сумі 1 618 278,78 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем доказів реалізації товару, поставленого за вказаними накладними суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події
Відповідно до положень ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, зокрема укладають господарський договір, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
Отже, строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане.
У договорі сторони погодили строк оплати товару з вказівкою на подію - "з дати реалізації товару", тобто обумовили настання у відповідача обов'язку оплатити товар обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України - договір з відкладальною обставиною). При цьому відкладальна обставина вважається такою, що настала, якщо її настанню недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно (ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України).
Таким чином, дослідивши умови договору поставки, судом встановлено, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки з відстроченням платежу (відкладальна умова).
В пункті 14.1.202 Податкового кодексу України визначено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Загальні умови виконання господарського зобов'язання з оплати товару встановлені статтею 692 Цивільного кодексу України.
Так, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, враховуючи предмет спору у цій справі та правило розподілу тягаря доказування між сторонами, відповідач, для звільнення себе від обов'язку оплатити вартість товару, має довести належними та допустимими доказами, що отриманий ним товар ще не реалізований.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №910/4846/17.
В той же час, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що поставлений позивачем товар, є таким, що нереалізований.
Судом відхиляються доводи відповідача, викладені у відзиві стосовно відсутності заборгованості у розмірі 1 126 641,68 грн., оскільки в матеріалах справи наявний Акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.05.2020 складає 1 798 278,78 грн.
Таким чином, враховуючи визнану відповідачем у відзиві заборгованість у розмірі 671 637,10 грн. за мінусом визнаної заборгованості згідно Акту звірки взаєморозрахунків у розмірі 1 798 278,78 грн. (1 798 278,78 грн. - 671 637,10 грн. = 1 126 641,68 грн.), у результаті дорівнює саме розміру не визнаної відповідачем заборгованості.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 13 220,52 грн. 3 % річних, 71 408,60 грн. пені.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.
Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок пені у розмірі 71 408,60 грн., 3% річних у сумі 13 220,52 грн., суд встановив, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Приватного підприємства "Універсал-Л" повністю.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Приватного підприємства "Універсал-Л" до Товариства з обмеженою відповідальності "Гіппо" про стягнення 1 702 907,90 грн. - задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності "Гіппо" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, корпус 2, кабінет 33; ідентифікаційний код 32650231) на користь Приватного підприємства "Універсал-Л" (79029, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 154, ідентифікаційний код 30918631) 1 618 278 (один мільйон шістсот вісімнадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 78 коп. основного боргу, 13 220 (тринадцять тисяч двісті двадцять) грн. 52 коп. 3 % річних, 71 408 (сімдесят одну тисячу чотириста вісім) грн. 60 коп. пені, 25 543 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 62 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 12.02.2021
Суддя С. В. Стасюк