Справа № 909/123/21
17.02.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , розглянувши заяву ПП "ТРОСТЯНЦІ" вх.№2436 від 15.02.2021 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти у справі
за позовом: Приватного підприємства "Тростянці", вул. Академіка Сахарова, буд. 23, офіс 5, м. Івано-Франківськ,76014
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІталінвестІФ", вул. Автоливмашівська, буд. 7, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76018
про стягнення грошових коштів в сумі 360 333 грн 34 к.
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Приватне підприємство "Тростянці" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Італінвестіф" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 360333 грн 34 к.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову вх.№2436 від 15.02.2021, шляхом накладення арешту на майно - нежитлові приміщення (виробничі будівлі) загальною площею 3851,1 кв.м., що знаходиться за адресою м.Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул.Автоливмашівська,7 та грошові кошти в межах ціни позову що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Італінвестіф". При цьому позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди землі №1/05 від 25.05.2005 та на значний розмір заборгованості. Після звернення позивача з пропозиціями, проханнями, вимогами та претензіями щодо сплати орендної плати відповідач не здійснив жодних дій для укладення відповідного договору оренди земельної ділянки та здійснення користування нею із подальшою сплатою відповідних платежів. Зазначає, що дії відповідача, а саме невиконання взятих на себе зобов'язань, відмова здійснювати оплату за фактичне користування земельною ділянкою викликають побоювання щодо того, чи не буде здійснено ряд юридичних та фактичних дій спрямованих на відчуження земельної ділянки, приховування грошових коштів чи інші дії які можуть слугувати невиконанням зобов"язань щодо оплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів, оскільки є підстави вважати, що відповідач вдаватиметься до зловживань, що перешкоджатимуть реалізації законних прав позивача у випадку задоволення позову.
При вирішенні поданої заяви суд керується приписами ч. 2 ст. 136 ГПК України, згідно з якою забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Наведені висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в ряді постанов Верховного Суду (від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 01.04.2019 у справі № 922/1631/18 ) і враховуються судом відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. 136, 137 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивач обґрунтував заяву про забезпечення позову виключно потенційною можливістю ухилення відповідача від виконання судового рішення. Водночас він не навів конкретних обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, і відповідно до ст. 74 ГПК України не подав докази на їх підтвердження.
Фактично у своїй заяві про забезпечення позову позивач покликається лише на ті обставини, які є підставою позову у цій справі - на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди та сплата грошових коштів за фактичне користування земельною ділянкою. Однак, сам лише факт порушення боржником своїх зобов'язань за договором не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 ГПК України.
Із заяви про забезпечення позову не вбачається, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов'язання за спірним правочином; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Предметом позову у цій справі є стягнення коштів розмірі 360333 грн 34 к. Однак позивач просить накласти арешт на майно належне відповідачу, не навівши доказів того, що у відповідача відсутні будь-які грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, за рахунок яких може відбутись погашення заборгованості.
За наведених обставин, у задоволенні заяви ПП "Тростянці" про забезпечення позову вх.№2436/21 від 15.02.2021 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Італінвестіф" слід відмовити.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ПП "Тростянці" про забезпечення позову вх.№2436 від 15.02.2021 шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Італінвестіф" відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в строк та порядок визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Дата підписання 17.02.2021
Суддя Т.В. Максимів